2017-12-14
408
Сторінки слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації упродовж всього тексту пояснювальної записки. Номер сторінки проставляють в правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок пояснювальної записки. Номер сторінки на титульному аркуші, завданні та відомості кваліфікаційної роботи не проставляють, але враховують.
Ілюстрації й таблиці, які розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок пояснювальної записки.
Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів
Розділи, підрозділи, пункти, підпункти пояснювальної записки слід нумерувати арабськими цифрами.
Розділи пояснювальної записки повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті пояснювальної записки і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т.д.
Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 і т.д.
Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1.1, 1.1.2 і т.д.
Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.
Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д. Після номера підпункту крапку не ставлять.
Цифрове позначення структурного елемента відокремлюють від його назви пробілом.
Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують.
Ілюстрації
Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки тощо) слід розміщувати в пояснювальній записці безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в пояснювальній записці.
Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, що розміщені в пояснювальній записці, мають відповідати вимогам стандартів «Єдиної системи конструкторської документації» та «Єдиної системи програмної документації». На графіках, які містять експериментальні криві, слід наносити позначки результатів, які були одержані в дослідах. Якщо на графік наносять сітку, тоді на координатних вісях стрілок не ставлять. Якщо на графіку сітки немає, тоді осі повинні закінчуватися стрілками. Якщо на осях є поділки, необхідно указати одиниці значень.
Фотознімки, розміром менше за формат А4, мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.
Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2– другий рисунок третього розділу. Якщо в пояснювальній записці вміщено тільки одну ілюстрацію, її також нумерують.
Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності між ілюстрацією та її назвою розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом «Рисунок___», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рисунок 3.1 – Схема розміщення».
Між ілюстрацією та основним текстом повинен бути відступ в один рядок.
Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, а пояснювальні дані – на кожній сторінці, і під ними позначають: «Рисунок___, аркуш___».
При першому посиланні в тексті на рисунок рекомендується вказати його повний номер, наприклад, «(рисунок 5.1)», при повторному посиланні – додавати «див.», наприклад, «(див. рис.5.1)».
Приклад оформлення ілюстрацій наведено в додатку К.
Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць відповідно до рисунку 5.1.
Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті пояснювальної записки.
Таблиця ____ – _________________________
номер Назва таблиці
| Головка | |||||||
| таблиці | |||||||
Боковик Графи (колонки)
(графа для заго-
ловків рядків)
Рисунок 5.1 – Приклад побудови таблиці
Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться в додатках (див. підрозділ 5.2.11 наявного посібника).
Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу. Якщо в пояснювальній записці одна таблиця, її нумерують так само.
Таблиця повинна мати назву, яку пишуть малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.
Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під другою, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і боковик. Допускається, якщо таблиця не уміщується на форматі А4, використання аркушів форматом А3, А4х4 та ін., які мають висоту 297 мм.
При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і/або рядки у першій частині таблиці.
Слово «Таблиця___» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці ___» із зазначенням номера таблиці.
Заголовки граф таблиць починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.
Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.
Якщо текст таблиці повторюється і складається з одного слова, тоді допускається замінити його лапками, якщо – з двох і більше слів, тоді при першому повторюванні його заміняють словами «Те саме», а подальше лапками. Не допускається ставити лапки замість цифр, знаків, математичних і хімічних символів, що повторюються. У графах таблиці, де даних немає, ставлять прочерк.
Переліки
Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.
Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).
Приклад
“а) ручне формування:
1) по моделях в опоках;
2) по моделях в ґрунті;
3) по шаблонах;
4) по каркасних моделях;
5) у стрижнях;
б) машинне формування:
1) піскометами;
2) на пневматичних машинах”.
Переліки першого рівня деталізації пишуть малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня, як це показано у наведеному вище прикладі.
Примітки
Примітки вміщують в пояснювальну записку за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації.
Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.
Одну примітку не нумерують.
Слово “Примітка” пишуть з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють; після слова «Примітка» ставлять крапку, і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки.
Приклад
Примітка. __________________________________________________________
___________________________________________________________________________
Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова “Примітки” ставлять двокрапку і з нового рядка з абзаца після номера примітки з великої літери подають текст примітки.
Приклад
Примітки:
1.________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
2.________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
Виноски
Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками.
Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою.
Нумерація виносок – окрема для кожної сторінки.
Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення.
Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною в лівій частині сторінки.
Текст виноски починають з абзацного відступу і виконують з мінімальним міжрядковим інтервалом.
Приклад
Цитата в тексті: “Поздовжню шорсткість1) зразків вимірювали за допомогою профілографа-профілометра моделі К–201”.
Відповідне подання виноски:
___________________
1) Повздовжньою шорсткістю вважали мікрорельєф в напрямі прокатки.
Формули та рівняння
Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено один вільний рядок.
Формули і рівняння слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.
Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.
Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку. Якщо в пояснювальній записці тільки одна формула чи рівняння, їх нумерують так само.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.
Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзаца словом «де» без двокрапки.
Приклад
“Тривалість заповнення ливарної форми визначають за формулою
t 
, (5.1)
де s1 – коефіцієнт, який ураховує рідинотекучість сплаву та тип литникової системи;
d – переважна або середня товщина стінки виливка, мм;
G – загальна маса виливка (з урахуванням маси литниково-живлючої системи), кг.”
Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка (коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «х»). В такому разі номер формули виставляють на рівні її останнього рядка. Вище та нижче кожної формули повинно залишати один вільний рядок.
Посилання
Посилання в тексті пояснювальної записки на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у роботах [1–4]...».
При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.
При посиланнях слід писати: «... у розділі 4...», «... дивись 2.1...», «... за 3.3.4...», «... відповідно до 2.3.4.1...», «... на рис. 1.3...» або
«... на рисунку 1.3...», «... у таблиці 3.2...», «... (див. табл.3.2)...»,
«... за формулою (3.1)...», «... у рівняннях (1.23)-(1.25)...», «... у додатку Б...».
Додатки
Додатки слід оформляти як продовження пояснювальної записки на її наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті пояснювальної записки.
Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, який розміщують вгорі малими літерами з першої великої літери симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої літери повинно бути написано слово “Додаток___” і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.
Один додаток позначається як додаток А.
За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначання додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; Г.3.1– підрозділ 3.1 додатка Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатка Д; Ж.1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатка Ж.
Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатка, слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад, рисунок Г.3 – третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А; формула (А.1) – перша формула додатка А.
Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця Д.1, формула (В.1).
В посиланнях у тексті додатка на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «... на рисунку А.2...», «... в таблиці Б.3...», або «... в табл. Б.3...», «... за формулою (В.1)...», «... у рівнянні (Г.2)...».
Переліки, примітки і виноски в тексті додатка оформляють і нумерують відповідно до вимог, указаних вище.
Джерела, що цитують тільки в додатках, повинні розглядатися незалежно від тих, які цитують в основній частині пояснювальної записки, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатка в переліку посилань.
Форма цитування, правила складання переліку посилань і виносок повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині пояснювальної записки. Перед номером цитати і відповідним номером у переліку посилань і виносках ставлять позначення додатка.
Якщо у пояснювальній записці як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформляється згідно з вимогами до документа даного виду, його копію вміщують у пояснювальній записці без змін в оригіналі. Перед копією документа вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «ДОДАТОК___» і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документа нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок пояснювальної записки (не займаючи власної нумерації сторінок документа).
У додатки дипломних проектів можуть бути вміщені специфікації.
Специфікації складають згідно з ГОСТ 2.106–96 на кожну складальну одиницю, наприклад, план цеху, ливарна форма та ін.
Специфікація складається з розділів, які розташовують в такій послідовності:
– документація;
– комплекси;
– складальні одиниці;
– деталі;
– стандартні вироби;
– інші вироби;
– матеріали;
– комплекти.
Наявність тих чи інших розділів визначається складом виробу, який специфікується. Назву кожного розділу дають у вигляді заголовка до графи «Назва» та підкреслюють. Допускається об’єднувати розділи «Стандартні вироби» та «Інші вироби». Запис виробів в цьому разі роблять як в розділі «Інші вироби».
До розділу «Документація» заносять документ, який складає основний комплект конструкторських документів виробу, який специфікується, наприклад, для технічного проекту – «Складальне креслення».
До розділів «Комплекси», «Складальні одиниці» та «Деталі» заносять комплекси, складальні одиниці та деталі, які безпосередньо входять до виробу, що специфікується.
До розділу «Стандартні вироби» записують вироби, які застосовують згідно з нормативними документами:
а) національного рівня:
1) «ДСТУ» –національний стандарт;
2) «ДСТУ–П» – пробний стандарт;
3) «ДК» – державний класифікатор;
б) інших рівнів:
1) «ГОСТ» – міждержавний стандарт;
2) «ГСТУ» – галузевий стандарт України;
3) «СОУ» – стандарт організації України;
4) «СТУ» – стандарт наукового, науково–технічного або інженерного товариства чи спілки.
У межах кожної категорії стандартів запис рекомендується робити по групах виробів, що поєднуються за їх функціональним призначенням (наприклад, підшипники, кріпильні вироби, електротехнічні вироби і т. ін.), в межах кожної групи – в абетковому порядку назв виробів, в межах кожного найменування – в порядку зростання позначень стандартів, в межах кожного позначення – в порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.
До розділу «Інші вироби» вносять вироби, які застосовані не за основними конструкторськими документами («ТУУ»– технічні умови або «ДСТУ–Н» – настанова, правила, звід правил, кодекс усталеної практики), за винятком стандартних виробів.
До розділу «Матеріали» вносять всі матеріали, які безпосередньо входять до виробу, який специфікується. Матеріали записують за видами у такій послідовності:
– метали чорні;
– метали кольорові;
– пластмаси та прес–матеріали;
– паперові та текстильні матеріали;
– лісоматеріали;
– гумові та шкіряні матеріали;
– мінеральні, керамічні та скляні матеріали;
– лаки, фарби, нафтопродукти та хімікати;
– інші матеріали.
У межах кожного виду матеріали записують в абетковому порядку найменувань, а в межах кожного найменування – по зростанню розмірів або інших технічних параметрів.
До розділу «Матеріали» не записують матеріали, необхідна кількість яких не може бути визначена конструктором за розмірами елементів виробу і внаслідок цього встановлюється технологом. До таких матеріалів відносяться, наприклад: фарби, намазки, електроди та ін. Вказівку про застосування таких матеріалів дають у технічних вимогах на полі креслення.
Графи специфікації заповнюють таким чином:
а) до графи «Формат» вносять формат документа, позначення якого записують до графи «Позначення». Для документів, які вписані до розділів «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали», графу не заповнюють;
б) до графи «Зона» вносять позначення зони, в якій знаходиться номер позиції складової частини, яка записується. Зони позначають сполученням цифр і літер, наприклад, 1А, 2А, 1В і т. ін. Якщо є номери позицій, які повторюються, тоді у специфікації у графі «Зона» ставлять “зірочку”, а до графи «Примітка» вносять всі зони;
в) до графи «Поз.» вносять порядкові номери складових частин, які безпосередньо входять до виробу, який специфікується, у послідовності запису їх у специфікації. Для розділів «Документація» графу не заповнюють;
г) до графи «Позначення» вносять позначення складального креслення, наприклад, ЕМФ.7.090403.ДП.03СК;
д) до графи «Назва» вносять:
1) у розділ «Документація» тільки назву документа, наприклад, «Складальне креслення»;
2) у розділи «Складальні одиниці» та «Деталі» – назви виробів. Для деталей, на які креслень немає, вказують назву та матеріал, а також розміри, необхідні для виготовлення;
3) у розділ «Стандартні вироби» – назви та позначення виробів згідно зі стандартами на ці вироби;
4) у розділ «Матеріали» – позначення матеріалів, які є у стандартах або технічних умовах на ці матеріали;
ж) до графи «К–сть» вносять:
1) для складових частин виробу, які записують до специфікації, кількість їх на один виріб, що специфікується;
2) у розділі «Матеріали» – загальну кількість матеріалів на один виріб із вказівкою одиниць вимірювання. Допускається одиниці вимірювання заносити до графи «Примітка» в безпосередній близькості від графи «К–сть».
3) у розділі «Документація» графу не заповнюють;
к) до графи «Примітка» заносять додаткові відомості, наприклад, для деталей, на які немає креслень, – масу.
Для документів, які розроблені на двох і більше аркушах різних форматів, вказують позначення форматів, перед переліком яких проставляють знак “зірочки”, наприклад, *) А4,А3.
Приклад заповнення окремої специфікації складального креслення наведено в додатку Л.
