Поняття зайнятості населення, її види

Зайнятість населення – це категорія, яка характеризує розподіл населення на основі суспільного поділу праці за різними сферами суспільно корисної діяльності. Слід розрізняти види зайнятості, які характеризують розподіл економічно активного населення за сферами і галузями народного господарства, професіями, спеціальностями тощо. Загалом класифікацію видів зайнятості можна провести за такими ознаками: 1.За характером діяльності: робота на підприємствах; виконання державних і громадських обов’язків; служба в армії; ІТД; навчання в денних навчальних закладах; виховання дітей і т. ін. 2.За соціальною належністю: робітники; службовці; фермери; підприємці. 3.За галузевою належністю зайнятості в: - матеріальному виробництві; - невиробничій сфері; - окремих великих галузях народного господарства (промисловість, сільське господарство, будівництво і т. ін.); - підгалузях (машинобудування, швейна промисловість тощо). 4.За територіальною ознакою: зайняті в окремих регіонах та економічних районах. 5.За рівнем урбанізації: зайняті в міській та сільській місцевості. 6.За професійно-кваліфікованою ознакою: працівники у розрізі професій і рівнів кваліфікації. 7.За статево-віковою ознакою: - працюючі чоловіки й жінки; - працююча молодь, особи середнього й похилого віку; - зайняті на початку трудової діяльності, в періоди створення сім’ї, набуття професії, в період активної трудової діяльності, підготовки до пенсії. 8.За формами власності: зайняті на підприємствах державної, приватної і змішаної власності.

Форми зайнятості населення.

У межах кожного виду зайнятості виділяють окремі форми зайнятості, тобто організаційно – правові способи та умови використання людської праці. Повна зайнятість – це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить дохід в нормальних для даного регіону розмірах. Неповна зайнятість – це зайнятість певної особи або протягом певного робочого часу, або з неповною оплатою, або з неповною ефективністю. Виділяють видиму і невидиму форми неповної зайнятості. Видима неповна зайнятість – це переважно статистичне поняття, яке можна безпосередньо виміряти за допомогою даних про заробітну плату, відпрацьований час або шляхом спеціальних вибіркових досліджень. Невидима (прихована) неповна зайнятість – переважно аналітичне поняття, яке відображає фундаментальне порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Добровільною називається неповна зайнятість, обумовлена соціальними причинами: необхідністю підвищення кваліфікації, набуттям професії, станом здоров’я, вихованням дітей, необхідністю зміни професії або іншими соціальними потребами.