Рабочая сила как товар. Рынок труда

Рынок труда — совокупность социально-трудовых отношений в обществе по поводу найма и использования работников в сфере общественного производства, обусловленная многообразием форм собственности, неоднородностью рабочей силы и интересов субъектов производства.

С переходом к капитализму рабочая сила (совокупность физических и умственных способностей человека производить определенные потребительные стоимости) становится товаром. Товар рабочая сила, как и любой другой товар, имеет потребительную стоимость и стоимость. Если рабочую силу рассматривать с точки зрения стоимости, то она требует общественно необходимых затрат на свое производство. Стоимость рабочей силы определяется стоимостью предметов потребления, необходимых для содержания работника и его семьи. Потребительная стоимость рабочей силы заключается в том, что работник своим трудом может создать большую стоимость, чем стоимость его рабочей силы. Этот излишек стоимости может присвоить предприниматель (покупатель рабочей силы), что и удовлетворяет его потребности.

Рабочая сила на рынке факторов производства является важнейшим товаром. Как и на любом другом рынке, на рынке труда существует спрос на рабочую силу и ее предложение. Ценой в данном случае выступает заработная плата, которая определяется соотношением спроса и предложения (или соотношением между занятостью и безработицей).

Ринок праці

— це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару «робоча сила», а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:

— особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роботу (безробітні, які мають відповідний статус; особи, які мають розпочати трудову діяльність; особи, які шукають роботу після певної перерви в роботі);

— особи, котрі хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи;

— особи, які зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге місце роботи.

Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ринку праці.

Отже, ринок праці — це ринок найманої праці. Він охоплює відносини від моменту наймання працівників на роботу до їх звільнення.