Діаграма варіантів використання (USE case diagram)

Мета розробки:

1. Визначити загальні межі та контекст предметної області, яка моделюється на початкових етапах проектуванні системи.

2. Сформувати загальні вимоги до функціонування поведінки ПС.

3. Розробити початкову концептуальну модель системи для подальшої її деталізації у формі логічних та фізичних моделей.

4. Підготувати початкову документацію для взаємодії розробників з замовниками та користувачами.

Система представляється у вигляді множини акторів, які взаємодіють з системою за допомогою варіантів використання.

Варіант використання – це послідовність дій, які повинні бути виконані системою при взаємодії з відповідним актором.

Позначається:

 

 

Актор – це зовнішня до системи сутність, яка взаємодіє з нею для досягнення певних цілей.

Позначається:

 

 

Ім’я актора – записується з великої літери, не повинно бути власним; за звичай це посада. Імена абстрактних акторів записуються курсивом.

Інтерфейс потрібен для визначення параметрів моделей без зазначення їх внутрішньої структури, вони визначають сукупність операцій необхідних для акторів.

Позначається:

 

Інтерфейс з’єднується за допомогою:

1. означає, що зв’язаний з інтерфейсом варіант використання реалізує всі операції необхідні для даного інтерфейсу, а можливо і більше.

2. означає, що варіант використання призначений для визначення лише того сервісу, який необхідний для реалізації даного інтерфейсу.

Для включення в модель текстової інформації використовують примітки.

Позначається:

 

Якщо в примітці вказується ключове слово “constraint”, то це обмеження на елемент моделі, а не на діаграму.

Відношення на діаграмі варіантів використання:

1. Асоціації – вказує конкретну роль, яку грає актор при взаємодії з варіантом використання

 

 

1: це кратність асоціації, вона вказує кількість екземплярів даного компоненту, які можуть приймати участь у асоціації.

2. Розширення – визначає зв'язок екземплярів одного варіантів використання з більш загальним.

“extend” Стрілка направлена до більш загального варіанту використання.

 

3. Узагальнення – вказує що варіант використання А може бути узагальненим до варіанту використання В; А – є спеціалізацією або нащадком, В- пращур.

А В

 

4. Включення – вказує що деяка поведінка варіанту використання являється складовою поведінки іншого варіанту використання.

 

“include” Стрілка направлена від базового елементу до менш загального.

 

 

Приклад:

 

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: