Тестування продуктивності

У системах реального часу й вбудованих систем неприпустимо ПЗ, що реалізує необхідні функції, але не відповідає вимогам продуктивності.

Тестування продуктивності перевіряє швидкість роботи ПЗ у комп’ютерній системі. Продуктивність тестується на всіх кроках процесу тестування. Навіть на рівні елемента при проведенні тестів «білого ящику» може оцінюватися продуктивність індивідуального модуля. Проте, поки всі системні елементи не об’єднаються цілком, не може бути встановлена дійсна продуктивність системи. Іноді тестування продуктивності сполучать зі стресовим тестуванням. При цьому нерідко потрібно спеціальний апаратний i програмний інструментарій. Наприклад, часто потрібно точний вимір використовуваного ресурсу (процесорного циклу i т.д.). Зовнішній інструментарій регулярно відслідковує інтервали виконання, реєструє події (наприклад, переривання) i машинні стани. За допомогою інструментарію випробувач може знайти стану, що приведуть до деградації i можливих відмовлень системи.

 

Основні принципи об’єктно-орієнтованої методології розробки програмної системи (ООМ ПС)

Складовими ООМ являються:

1. ООПрограмування – представлення програми у вигляді сукупності об’єктів, кожний з яких являється реалізацією певного класу, а класи утворюють ієрархію на принципах спадковості.

2. ООПроектування – процес об’єктної декомпозиції, представлення логічної, фізичної, статичної та динамічної моделей ПС.

3. ООАналіз – створення моделей близьких до реальності.

Переваги ООМ:

1. Можливість долати обмеження зв’язані зі складністю системи.

2. Використання на стадії аналізу моделей близьких до реальності.

3. Застосування при аналізі та проектуванні інформаційних систем, систем реального часу та апаратно-програмних комплексів.

4. Забезпечення можливостей повторного використання розробленого ПЗ.

5. Підтримка ітераційного процесу розробки.

6. Обробка різноманітної інформації.

7. Повне використання описуваних можливостей ООМПрограмування

Базу ООМ складає об’єктна модель, яка має 4 головні елементи та 3 додаткових.

Головні елементи моделі:

1. Абстрагування - виділення характеристик об’єкта, які відрізняють його від інших видів об’єктів.

2. Обмеження доступу або інкапсуляція – це розподіл елементів об’єкта, які визначають його структуру та поведінку.

3. Модульність – це властивість системи, яка може піддаватися декомпозиції на ряд внутрішньо зв’язаних і слабо залежних один від одного модулів.

4. Ієрархія – це впорядкована система абстракцій. Основними видами ієрархічних структур являється структура з класів (ієрархія is’a та структура з об’єктів part of).

Спадковість – це така ієрархія абстракцій в якій підкласи успадковують структуру одного або декілька суперкласів.

Додаткові елементи моделі:

1. Типізація. Тип – це визначення властивостей побудови або поведінки характерний деякій сукупності об’єктів. Поліморфізм – можливість за допомогою одного імені позначати операції з різних класів, які відносяться до одного суперкласу.

2. Паралелізм – властивість, яка відрізняє активні об’єкти (мають інформаційний потік) від пасивних.

3. Збережливістьабостійкість - це властивість об’єкта існувати у часі незалежно від процесів, які його створили.

 

Об’єкти та класи

Об’єкт – це предмет або сутність реальна чи абстрактна, яка має чітко визначене функціональне призначення в певній предметній області.

Об’єкт характеризується станом, поведінкою та індивідуальністю.

Стан об’єкта – це перелік всіх його властивостей та їх поточних значень.

Поведінка об’єкта - це зміна станів у процесі взаємодії з іншими об’єктами шляхом передачі повідомлень.

Операція – це певний вплив одного об’єкта на інший.

Виконуючи операції об’єкт виступає як:

1. Модифікатор – змінює стан іншого об’єкта.

2. Селектор – визначає стан іншого об’єкта без його зміни

3. Ітератор – має доступ до змісту об’єкта по частинам у певній послідовності.

4. Конструктор – створення та/або ініціалізація об’єкту.

5. Деструктор – видалення об’єкту та/або звільнення пам’яті яку він займає.

Індивідуальність – це властивість, яка відрізняє один об’єкт від іншого.

Мета системи реалізується в процесі взаємодії об’єктів між собою.