2017-12-14
1144
У звичайній торговельній операції є принаймні два учасники: власник товару (продавець) і власник грошей (покупець). У системі з електронними грошима діють уже щонайменше три учасники: власник товару, власник електронних грошей (ЕЛГ) і банк. При цьому, як правило, на останнього покладено головну відповідальність за роботу всієї системи ЕЛГ. Банк випускає ЕЛГ і забезпечує роботу електронних автоматів для занесення грошей та їх приймання від торгівців; забезпечує торговельні точки (ТТ) спеціальним обладнанням — касово-розрахунковими терміналами (КРТ), які можуть сприймати ЕЛГ; відповідає за діяльність усіх інших елементів системи загалом, за їх взаємодію та виконання відповідних платежів.
Якщо безпосередньо використовується готівка, виконується тільки одна операція — покупець оплачує вартість товару, передаючи торгівцю певну суму грошей, яку останній може помістити на свій рахунок у банку. Отже, у розрахунку за покупку банк безпосередньої участі не бере.
Коли йдеться про електронні гроші, банк безпосередньо бере участь у розрахунках за покупку.
Обіг грошей при використанні ЕЛГ у загальному вигляді можна розбити на такі етапи: 1) оплата вартості товару покупцем — власником ЕЛГ; 2) занесення банком відповідних сум на рахунок продавця; 3) зняття зазначених сум із рахунку клієнта-покупця в банку.
Розглянемо головні елементи системи ЕЛГ.
1. Магнітні пластикові картки — носії інформації про вартість — являють собою безпосереднє вираження грошей.
2. Касово-розрахункові термінали (КРТ), що розташовані в торговельних точках для виконання розрахунків із покупцями — власниками ЕЛГ.
3. Банківські автомати для завантаження сум на МПК.
4. Картка торгівця (КТ), де зосереджується інформація про всі операції, що їх було виконано з ЕЛГ у даній ТТ протягом певного часу.
5. Система обробки банківської інформації, зокрема розрахункові (процесингові) центри.
На кожний з елементів системи покладаються певні функції.
Так, КРТ у ТТ виконує такі головні операції:
1) забезпечує з’єднання з двома картками-носіями: МПК-ЕЛГ та карткою торгівця;
2) відображає покупцеві-власнику ЕЛГ поточну суму грошей;
3) відображає вартість покупки;
4) дає змогу власникові ЕЛГ:
а) виражати згоду щодо покупки;
б) вводити свій персональний ідентифікаційний номер (ПІН);
5) друкує та видає паперовий документ (квитанцію, рахунок) про здійснення покупки;
6) веде журнал обліку операцій для торгівця, який його надсилає до банку.
Зауважимо, що КРТ не може заносити гроші на картку. Проте він дає «добро» на продаж, якщо сума грошей достатня для покупки (не менша за вартість товару).
Система електронних грошей може бути загальнонаціональною, тоді до неї входять численні банки та розрахункові палати (центри). Створювати систему починають здебільшого на базі одного банку, щоб її можна було випробувати перш ніж поширювати в національному масштабі.
