Балансові рахунки для відображення доходів банку

Назва згрупованих рахунків	Перелік номерів рахунків
Рахунки для обліку нарахованих доходів	1208, 1218, 1408, 1418, 1428, 1438, 1448, 1508, 1518, 1528, 1607, 2018, 2028, 2038, 2068, 2078, 2108, 2118, 2208, 2218, 2228, 2607, 2657, 3008, 3018, 3108, 3118, 3218, 3570, 3578, 3904
Рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів	1419, 1429, 1509, 1519, 1529, 2029, 2039, 2069, 2079, 2109, 2119, 2209, 2219, 2229, 3119, 3219,3579
Рахунки для обліку сумнівної заборгованості за нарахованими доходами	1780, 2480, 3589
Рахунки для обліку резервів під заборгованість за нарахованими доходами	1790, 2490, 3599
Рахунки для обліку процентних доходів	групи 600, 601, 602, 603, 604, 605, 608
Рахунки для обліку комісійних доходів	групи 610, 611, 618
Рахунки для обліку результатів від торговельних операцій	група 620
Рахунки для обліку інших доходів	групи 630, 631, 638, 639, 649
Рахунки для обліку непередбачених доходів	група 680
Рахунки для обліку доходів майбутніх періодів

Облік нарахованих доходів здійснюють за відповідними рахунками 1, 2, 3 класів у кореспонденції з рахунками 6 класу. Рахунки з обліку нарахованих доходів і витрат протягом місяця можуть мати характеристику активно-пасивних, але на перше число місяця – лише активні або пасивні.

При непогашенні боржником заборгованості та за умови визнання основного боргу сумнівним заборгованість за нарахованими доходами також має визнаватися сумнівною щодо отримання і відображатися на відповідних рахунках для обліку сумнівної заборгованості за нарахованими доходами 1, 2, 3 класів. Подальше нарахування доходів та їх облік банк здійснює за позабалансовими рахунками групи 960 «Несплачені в строк доходи» до часу їх погашення клієнтом (поручителем) або до строку, визначеного в угоді.

Якщо заборгованість за нарахованими доходами, які обліковують за відповідними рахунками 1, 2, 3 класів, визнана безнадійною, то банк списує її за рахунок сформованих резервів. Заборгованість, що списана за рахунок спеціальних резервів, банк обліковує за позабалансовими рахунками групи 960 «Несплачені в строк доходи».

Механізм бухгалтерських проведень щодо відображення інформації про доходи від діяльності банку зображено на рис.11.3.

 

Рис. 11.3 Бухгалтерські проведення щодо відображення нарахування доходів банку

 

Одним зі шляхів оптимізації процесу одержання фінансових результатів є зменшення витратних статей банку. Цьому питанню працівники банку значну увагу приділяють в управлінському обліку.

Класичним підходом до організації обліку витрат у банківській структурі є створення центру відповідальності (департамент, управління, відділи), до складу якого входять центри витрат та центри прибутку.

Існують також інші концептуальні підходи в організації управлінського обліку витрат. До них належать:

· облік вартості індивідуальних робіт (застосовують при наданні послуг з унікальними характеристиками, які потребують різних за обсягом та структурою ресурсів);

· облік вартості процесу (застосовують при здійсненні значного обсягу операцій з подібними характеристиками).

Основна відмінність між зазначеними підходами полягає у порядку розподілу витрат. У першому випадку вони зразу відносяться до наданих послуг та продуктів, у другому – спочатку розподіляються між структурними підрозділами, стосовно яких потім здійснюють розрахунок вартості окремих продуктів та послуг.

Міжнародна практика засвідчила ефективність застосування концепції обліку витрат, яка базується на обліку диференційованих видів діяльності. Згідно з цією концепцією, здійснюють виокремлення певних операцій і визначення їх ефективності шляхом віднесення витрат до певних різновидів діяльності та подальшого їх розподілу між клієнтами, окремими видами продукції, послугами.

Управлінський облік непрямих витрат у світовій практиці здійснюють шляхом застосування таких підходів:

· прямого віднесення витрат;

· причинно-наслідкового підходу;

· розподілу витрат.

Метод прямого віднесення витрат ґрунтується на визначенні безпосереднього зв'язку між витратами й певними видами банківських продуктів та послуг. З його допомогою можна одержати точну оцінку. Але цей метод затратний, адже потребує суцільного від стеження і прямого підрахунку всіх видів витрат на виробництво певного продукту.

Причинно-наслідковий підхід полягає у віднесенні витрат до видів діяльності, що їх обумовили, з подальшим їх розміщенням між окремими видами послуг чи продуктів.

Метод розподілу витрат у банках застосовують тоді, коли цінність одержаної інформації виявляється нижчою, ніж витрати на її отримання за допомогою попередніх методів. Цей метод доцільно використовувати при розподілі адміністративних та інших загальних витрат, які не можна безпосередньо віднести до готових продуктів чи послуг. Кошти розподіляють на основі розрахунку певного базового показника, що може варіювати залежно від виду витрат. Здійснюють цей метод шляхом розподілу усіх непрямих витрат між центрами витрат банку з послідовним віднесенням цих витрат до вартості певних галузей і банківських продуктів кожного окремого центру.

Ще одним методом розподілу витрат, який широко використовують в управлінському обліку, є метод ефективної ставки відсотка. За допомогою цього методу банки в управлінському обліку обчислювали реальну вартість наданої послуги, здійснювали внутрішнє ціноутворення банківських продуктів фінансового інструменту.

Управлінський облік витрат банки можуть здійснювати за рахунками витрат, які відкривають у 8 класі внутрішнього Плану рахунків із врахуванням об'єкта обліку, видом витрат, місцем їх виникнення або за рахунками 7 класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків з відповідною деталізацією.

У Плані рахунків бухгалтерського обліку банків України для відображення інформації про витрати налічуються відповідні синтетичні рахунки (рис. 11.4).

 

 

 

Рис. 9.4 Рахунки для відображення витрат банку

Рахунки витрат за характеристикою є активними, за винятком активно-пасивних рахунків відрахувань до резервів (розділ 77), процентних витрат за цінними паперами власного боргу (група 704), процентних витрат за строковими коштами клієнтів та небанківських фінансових установ (рахунок 7041, рахунок 7071), витрат від уцінки запасів на продаж (рахунок 7491) та рахунка 7900 АП «Податок на прибуток». За дебетом рахунків 7 класу проводять суми витрат, а за кредитом – суми зменшення витрат і списують суми витрат при формуванні результату роботи банку за звітний рік, який зараховують на рахунок 5040 або 5041.

Балансові рахунки для відображення витрат згруповані в табл. 11.3:

Таблиця 11.3