Обрання (призначення), термін повноважень і відставка омбудсмана у Великобританії

Тема 11. Основи конституційного права Великобританії.

Фрусевич О.В 203 гр.

Завдання 1.

Неписана конституція має той самий обсяг предметів правового регулювання, що й писана. Іншими словами, неписана конституція закріплює форму правління, форму державного устрою, структуру вищих органів державної влади, правове становище особи тощо, але її приписи зібрано не в єдиному документі, а у багатьох джерелах права. Таким чином, форма об'єктивування неписаної конституції не визначена. Розберемо це на прикладі Великобританії. У Британії короткий час (1653–1660 pp.) діяла писана конституція. Сучасна британська неписана конституція є досить складним конгломератом різноманітних джерел. Ця конституція постійно доповнюється та змінюється. Вона складається з декількох частин.Неписані конституції становлять рідкісний виняток. Нині вони застосовуються лише у Великобританії та Новій Зеландії. Хоча говорити про неписаний характер британської конституції повною мірою навряд чи можливо. У Великобританії історично сформувалися кілька документів, які регулюють правове становище індивіда, що одержали назву "Біблія англійської Конституції". З огляду на важливість інституту прав людини для конституційного права легко зрозуміти сумніви з приводу неписаного характеру конституції Англії. Швидше за все, віднесення її до розряду неписаних – данина історичній традиції, з урахуванням досить складної структури конституції в Британській монархії.

 

Завдання 2.

А) Біль про права 1669 р.

Б) Акт про престолонаслідування 1701 р.

В) Велика хартія вольностей.1215 р.

 

 

Завдання 3.

Громадянство

Конституційно-правове регулювання інституту британського громадянства також має свої особливості. До середини XX ст. в основу регламентації питань громадянства була покладена доктрина загального права про вірнопідданство. У другій половині XX ст. були прийняті низка законів про громадянство. На сучасному етапі питання, що пов'язані з придбанням, зміною, втратою громадянства, встановлюються в Акті про громадянство 1948 р. та 1981 р. Згідно з законодавством про громадянство до громадян Великої Британії відносять таких осіб:

· громадян Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії;

· громадян британських залежних територій.

Законодавство про громадянство закріплює такі способи набуття громадянства:

· філіація, яка здійснюється на основі принципу крові та ґрунту;За народженням — набуття громадянства при народженні. Виділяють дві форми філіації: 1.За принципом крові — дитина отримує громадянство від батьків незалежно від місця народження, якщо його батьки (або один з батьків) має громадянство даної країни. 2.За принципом грунту (землі) — дитина отримує громадянство держави на території якої народилась.

· натуралізація;— процес надання іноземцю громадянства певної країни, уповноваженими на те органами. Розрізняють два види натуралізіції: за законом та за заявою.

· реєстрація.

 

Завдання 4.

А) Консерватори при формуванні списків кандидатів на вибори 2010 року, услід за іншими партіями, зробили ставку на рівність і різноманітність, насамперед на збільшення частки жінок, представників етнічних та інших меншин. Головними пунктами програми консерваторів є скорочення зайвого фінансування соціальних програм і ролі держави в економіці, відповідальніше витрачання державних коштів, заохочення приватної підприємницької ініціативи, захист традиційних сімейних цінностей, прийняття закону про обов'язкове винесення на референдум будь-якого рішення про передачу владних повноважень від Великобританії до Євросоюзу.

Консерватори традиційно користуються популярністю виборців у багатьох сільських районах у центральній, південній та південно-східної Англії, а також у заможних районах Лондона. Девід Кемерон 2010 року очолив коаліційний уряд зліберальними демократами, ставши наймолодшим прем'єр-міністром країни за останні 198 років.

Б) Консервативна партія Великобританії (англ. TheConservativeParty; неофіційна історична назва — «то́рі», англ. tory) — одна з двох провідних британських політичних партій, веде свою історію з кінця 1670-х рр., найстаріша з тих, що існують у світі. Користується традиційним авторитетом як помірно-права політична організація.

Лідер партії — Девід Кемерон (з грудня 2005), до нього — Майкл Говард (2003—2005), Ієн Дункан Сміт (2001—2003), Вільям Хейг (1997—2001), водночас вони були також офіційними лідерами опозиції (останній уряд консерваторів існував до травня 1997 року). Офіційні кольори партії — синій і зелений. В наш час^[Коли?] офіційний гімн у партії відсутній, проте найчастіше в цій якості виконується пісня Land of Норі and Glory (муз.Е.Елгара, слова А.Бенсона).

Консерватори, які перебували при владі протягом 18 років в 80-х і 90-х роках минулого століття, зараз не можуть скласти серйозну конкуренцію лейбористам, навіть незважаючи на падіння довіри до прем'єр-міністра Тоні Блера. Протягом останніх шести з половиною років консервативна партія знаходиться в опозиції, попри те, що раніше її представники говорили, що самою природою консерваторам призначено бути у влади.

В області зовнішньої і внутрішньої політики консерватори намагаються виробити програму, яка б відрізнялася від програми лейбористського уряду. Лідер консерваторів підтримав військову кампанію в Іраку і в результаті не отримав ніякого політичного капіталу через згоду з політикою прем'єр-міністра.

Тісні зв'язки кабінету Тоні Блера з республіканською адміністрацією Білого Дому блокували можливість природного трансатлантичного союзу американських республіканців і британських консерваторів.

Консерватори загалом прихильні до зменшення урядового втручання в багатьох питаннях. Вони також стоять на позиції подальшої відмови від інтеграції в ЄС. Багато членів партії вважають, що невдачі в британській політиці від 1997 року частково пов'язані з безперервною внутрішньою напругою між прихильниками Євросоюзу (таких як Кенет Кларк і Майкл Хеселтін) і євро скептиками (такими як Джон Редвуд і Вільям Хег). Проте, партія консерваторів останніми роками в значній мірі узгодила ці протиріччя, або зовсім припинила суперечки. Після обрання Девіда Камерона лідером, політика партії зосередилась на такому понятті як «якість життя», за яким закріплялось удосконалення державних відомств (найголовніші з яких Національна відомство охорони здоров'я та посольств) і шкіл.

Лейбористська партія (англ. LabourParty) — одна з провідних британських політичних партій.

Лейбористська партія заснована на початку 20-го сторіччя при активній участі представників робітничого руху лівої спрямованості ("labour" у перекладі з англійської означає "праця", "робоча сила"). У 1900 був організований «Комітет робочого представництва»; з 1906 називається «Лейбористська партія». Вже улютому 1918 року було прийнято Статут Лейбористської партії — Конституція ЛПВ. У серпні того ж року було прийнято програмний документ «Праця та новий соціальний порядок».. Протягом довгих років лейбористи займали ліву частину політичного спектру Великобританії. Профспілки як і раніше продовжують грати помітну роль в партії.На тлі різкого падіння популярності серед виборців молоде покоління лейбористів на чолі з Тоні Блером, Пітером Манделсоном і Гордоном Брауном в середині 1990-х років розробило ідеологію "нового лейборизму". Партія відмовилася від соціалістичних ідей і стала лівоцентристською, почавши боротьбу за виборців англійської середнього класу. Це не сповільнило позначитися на зростанні рейтингів партії, і в 1997 році лейбористи отримали рекордну за всю історію кількість мандатів (418) і абсолютну більшість (у 179 місць) у Палаті громад.

На загальних парламентських виборах у 2005 році лейбористи отримали частку в 35,3% голосів і 356 місць (абсолютна більшість) в парламенті. Тоні Блер став першим лідером лейбористів, який привів партію до перемоги на виборах три рази поспіль. Проте в 2005 році лейбористи перемогли з помітно меншим результатом, ніж у 1997 чи 2001 році. Причиною цього стали електоральна втома від перебування при владі однієї партії, негативне ставлення суспільства до британської участі у війні в Іраку, розчарування виборців у політиці лейбористів і проблеми всередині самої партії.

Лейбористи традиційно користуються популярністю виборців в індустріальних районах північної та північно-західної Англії, в Лондоні, а також в Шотландії та Уельсі.

Ліберал-демократична партія (англ. LiberalDemocrats) — третя за величиною і впливом політична партія Великобританії. Назва часто скорочується до слова «лібдеми» (Lib Dems). Лідер (з 2007 року) — Нік Клеґґ (Nick Clegg).

Ліберал-демократична партія була утворена в 1988 році в результаті об'єднання Ліберальної і Соціал-демократичної партій. У британському політичному спектрі«лібдеми» займають найбільш центристську позицію з невеликим ухилом вліво. Лідер партії Нік Клеґґ дотримується більш правоцентристських позицій, ніж більшість його соратників у керівництві партії.

Ліберал-демократи найбільше страждають від відсутності пропорційної виборчої системи у Великобританії. Так, на парламентських виборах 2005 року вони отримали 22,1% голосів виборців, але лише 62 місця вПалаті громад (менше 10% від загального числа мандатів). Саме тому «лібдеми» активно просувають ідею переходу до пропорційної виборчої системи замість нинішньої мажоритарної.

Крім цього, в програмі партії сильна екологічна та проєвропейська складова, вони виступають за виборність Палати лордів; в економіці — за менше втручання держави. «Лібдеми» завоювали повагу тим, що, на відміну від лейбористів і консерваторів, не підтримали свого часу участь Британії в іракській кампанії.

Найактивніше партію підтримують жителі південно-західної Англії, Корнуолл, сільських районів Шотландії та Уельсу, а також університетських міст Оксфорда і Кембриджу.

Ліберал-демократи з 1997 року послідовно покращували свої результати на виборах, і багато коментаторів відводять їм ключову роль у випадку, якщо жодна з двох провідних партій не набере абсолютної більшості і виникне ситуація «підвішеного парламенту».

У своєму передвиборному гаслі ліберал-демократи поєднували основні посили Лейбористської і Консервативної партій - «Зміни, які працюють на вас: побудова справедливішої Британії» ("Change that works for you: building a fairer Britain").

 

 

Завдання 5.

ІНСТИТУТ ОМБУДСМЕНА В УКРАЇНІ

 

В Україні з прийняттям Конституції запроваджено службу омбудсмена.

Згідно з ч. 17 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради

України належать: призначення на посаду та звільнення з посади

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховування

щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини вУкраїні. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначається напосаду парламентом. До особи, яка претендує напосаду омбудсмена, ставляться досить високівимоги. Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який надень обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високіморальні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніхп'яти років проживає в Україні. Не може бути призначено на цю посадуособу, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість непогашена та не знята в установленому законом порядку. Рішення про звільнення Уповноваженого Верховної Ради України з правлюдини з посади приймається утому ж порядку, що й призначення - шляхомголосування, голосами більшості народних депутатів України (226 ібільше). Омбудсмен обирається Верховною Радою строком на 5 років. Призначаєтьсяза пропозицією Голови Верховної Ради або 14 конституційного складуВерховної Ради. До кандидата висуваються наступні вимоги: 1. 40 років; 2. досвід правозахисної діяльності; 3. проживання в Україні 5 останніх років; 4. повинен мати високі моральні якості; 5. без судимості; 6. не може мати представницького мандату.Повноваження можуть бути припинені достроково у таких випадках:- в разі відмови; - в разі вступу взакону силу обвинувального вироку; - в разі набрання законної сили рішення суду про визначення особибезвісно відсутньою; - в разі смерті; - в разі порушені присяги; - в разі порушення положення щодо несумісності діяльності; - в разі припинення громадянства; - в разі неможливості виконання повноважень за станом здоровя більш 4місяців. Рішення Верховної Ради про припинення повноважень відбувається на основівисновку комісії, яка утворюється з цих питань. Метою діяльності є захист прав і свобод людини і громадянина,попередження порушень прав людини, сприяння вдосконалення законодавствапро права людини, сприяння правовій проінформованності людини ігромадянина. Основними функціями є: - контрольна; - правозахисна; - організаційна; - представницька; - інформаційна; - запобіжна. Повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені чи обмежені у разізакінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску(саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи вокремих її місцевостях. Обсяг правових засобів захисту в сучасний період значно розширенозавдяки підключенню до національних, внутрішньодержавних інститутів іорганів системи міжнародної юрисдикції. Йдеться про міжнародно-правовігарантії прав людини, які закріплені в універсальних і регіональнихміжнародних документах (наприклад, у таких універсальних актах, якЗагальна декларація прав людини, і таких регіональних, як Європейськаконвенція із захисту прав людини). Проте, інститут судового захисту прав людини має істотний недолік.Скарги на порушення прав людини звичайно приймаються до судовогорозгляду лише після того, як вичерпано інші засоби правового захисту.

 

Обрання (призначення), термін повноважень і відставка омбудсмана у Великобританії.

 

Парламентський уповноважений призначається "Letters Patent" Її Величності, тобто формально за прямим пропозицією уряду, проте його призначенням передує згода лідерів партій, представлених у парламенті. Уповноважений підзвітний парламенту. Точний термін Парламентського уповноваженого не встановлюється, і він може працювати, поки працює добре. Умови - вік не більше б5 років, і відсутність нарікань парламенту. Звільнення - лише за згодою обох палат.

 

Сфера компетенції омбудсмана

 

Дії Парламентського уповноваженого не поширюється на рішення Ради Міністрів і кабінету. Він служить інструментом швидше депутатів, ніж парламенту в цілому. Сфера компетенції визначається поняттям "rnaladministration" (незадовільна робота адміністрації, поняття підлягає подальшій трактуванні) і поширюється лише на органи центральної адміністрації, точніше, на відомства, перелічені в спеціальному списку. Тобто поза полем - вся місцева адміністрація.

 

Доступ до омбудсмана

 

Грунтуючись на доповіді Whyatt, закон передбачає доступ тільки через члена парламенту (існує тенденція до прямому доступу). За законом - лише якщо член парламенту вважатиме за доцільне передати скаргу Омбудсману. Крім того необхідно наявність явно вираженої волі позивача і депутата. Cрок скарги - не більше 12 місяців. Перед розслідуванням повинні бути використані всі правові засоби. (Можливі й виключення за рішенням омбудсмана). Скарга повинна подаватися безпосередньо постраждалим особою (включаючи і юридичні). Не обов'язково громадянин, а досить проживання.

 

Повноваження омбудсмана

 

Є право вести розслідування і робити висновок, однак відсутнє право на переказ результатів розслідування гласності. При початку розслідування - oмбудсман зобов'язаний повідомити вищий особі. Ім'я чиновника oмбудсман зобов'язаний зберігати в таємниці (підсумок успішних дій профспілки англійських чиновників). Виняток якщо особа ухиляється від дачі показань або намагається ускладнити дії oмбудсмана. У цьому випадку можливе порушення кримінальної справи і згадка імені в спеціальній доповіді парламенту. У ході розслідування oмбудсман має ті ж права, що і суд. Парламентський уповноважений "доповідає" головному керівнику причетного органу адміністрації, парламенту і депутату. Крім того - щорічний доповідь парламенту. Обидва види доповідей парламенту ретельно вивчаються особливим "Select Committee", призначається Палатою громад, які може давати будь-які оцінки або викликати для звіту чиновників.

 

Забезпечення діяльності

 

Оклад 8600 фунтів на рік - за рахунок консолідованих фондів. Бюджет 200000 фунтів стерлінгів. Апарат призначається на його розсуд, а чисельність - стверджується Казначейством.

 

Кількість омбудсманів та наявність аналогічних інститутів

 

Уповноважений у справах охорони здоров'я. - Приступив до роботи в Англії, Шотландії та Уельсі в 1973 р. На чолі цього інституту став парламентський уповноважений у справах адміністрації. Нововведення:

поширення компетенції на місцевий рівень

прямий доступ до Омбудсмана

 

Місцеві уповноважені з'явилися в Англії та Уельсі (при відмові члена муніципальної ради дати хід скарзі автоматично відкривається канал прямого доступу).