Порівняння екологічного законодавства України з чинним у ЄС

Порівняльний аналіз правових документів ЄС і України у сфері регламентації використання й охорони природних ресурсів є складним і трудомістким завданням. Процес наближення національ­ного законодавства до чинного в ЄС передбачає проведення ретельного порівняльного аналізу всіх без винятку статей директив, поданих у спеціальному переліку, який дістав назву «екологічне надбання», із статтями національного екологічного законодавства і внесення до нього відповідних змін і доповнень.

Слід зауважити, що Указом Президента України від 30 серпня 2000 року з метою забезпечення входження України в європейський правовий простір, гармо­нізації законодавства України з нормами і стандартами Європейського Союзу створено Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Саме ця Рада визначатиме пріоритетні напрямки адаптації законодавства, здійснюватиме його моніторинг, аналіз і узгодження проектів законів та інших нормативно-правових актів.

Характеризуючи асортиментну, структурну і змістовну відповідність українського екологічного законодавства прийнятому в ЄС, слід зауважити, що за жодним із цих компонентів навіть близька відповідність не спостерігається.

Порівняльний аналіз українського законодавства та законодавства ЄС показав, що кількість законодавчих актів у ЄС майже в 4 рази перевищує кількість таких в Україні. До того ж більшість таких актів у ЄС має значну кількість додатків, дотримання вимог яких є обов'язковим.

Зіставлення структури екологічного законодавства України та ЄС показує їх певну відмінність. Їх порівняння показує недоліки структури українського законодавства, у якому відсутні розділи: управління відходами, контроль проми­слового забруднення та управління ризиком, хімічні речовини і генетично модифіковані організми, шум від машин і механізмів, - що є в структурі законодавства ЄС.

Слід визнати, що структура законодавства ЄС більш прийнятна для класифікації законодавчих актів, ніж структура законодавства України.

Наближення України до Європейського Союзу у сфері правово­го регулювання охорони навколишнього середовища, викорис­тання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки здійснюватиметься шляхом створення адаптованої до європей­ської правової, нормативно-методичної та організаційної бази, що має відповідати вимогам національної і загальноєвропейсь­кої екологічної безпеки.

Адаптацію законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається здійснювати в напрямку коректування існуючих, та розробки і затвердження нових (додаткових) екологічних норм природокористування (щодо води, повітря, рослинності та ін.), а також нормативно-правових актів щодо державного контролю за станом довкілля і діяльністю господарських структур.

Головними сферами, у яких передбачається здійснити на­ближення екологічного законодавства України до законодавст­ва, закріпленого в природоохоронних директивах ЄС, є:

1) оцінка впливу на довкілля;

2) якість атмосферного повітря;

3) відходи;

4) якість води;

5) жива природа;

6) контроль промислового забруднення, контроль ризику від аварій;

7) хімічні речовини і генетично модифіковані організми;

8) рівень шуму (автотранспорт, літаки, машини, механізми);

9) ядерна безпека і радіаційний захист.

До першочергових дій щодо гармонізації екологічного законодавства належать:

• розроблення і затвердження нових законів, зокрема, про зони надзвичайних екологічних ситуацій, екологічне страхування, рибне господарство, рослинний світ, екологічну (природно-техногенну) безпеку; рекреаційні зони, курортні, ліку­вально-оздоровчі зони і зони з особливими умовами природокористування; Екологічного кодексу, законів про континентальний шельф, про екологічну інформацію, про екологічну освіту;

• внесення змін і доповнень до ряду законів, таких, як Закон «Про охорону навколишнього природного середовища», Лісовий кодекс, Водний кодекс, Кодекс про надра, Земельний кодекс, Закон «Про тваринний світ», Закон «Про природно-заповідний фонд»;

• підготовка нормативно-правових актів, що затверджує Кабінет Міністрів України, а саме: Правила відшкодування збитків, заподіяних порушеннями екологічного законодавства, Положення про екологічний контроль, Положення про екологічний аудит, Положення про екологічне ліцензування, Положення про сертифікацію екологічно небезпечної продукції, Порядок установлення лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, рівнів шкідливого біологічного і фізичного впливу, Порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства, Порядок і нормативи плати за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду та ряду інших;

• розроблення і затвердження нормативно-правових актів спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, зокрема, Правил видобутку зникаючих видів і тих, що знаходяться під загрозою зникнення, тварин для розведення в спеціально створених умовах і в науково-дослідних цілях, Правил ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу, Правил вилучення і реалізації незаконно добутих диких тварин, Правил відшкодування збитків, заподіяних порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища, інших актів відповідно до змін у зако­нодавстві України;

• внесення змін і поповнень до Кодексу про адміністративні правопорушення (розділ «Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення»), Кримінального кодексу (розділ «Екологічні злочини»), Цивільного кодексу України (розділ «Відшкодування збитків за екологічні правопорушення»);

• внесення змін і доповнень до чинних законів, що визначають статус центральних і місцевих органів державної виконавчої влади у сфері охорони навколишнього середовища і використання природних ресурсів, регламентують здійснення підприємницької, інвестиційної, інноваційної, науково-технічної діяльності, проектування, містобудування, виробництво і реалізацію сільськогосподарської продукції, розвиток транспорту, зв'язку та інших видів діяльності, здатних негативно впливати на стан навколишнього середовища, а також законів п зо розмежування функцій спеціально уповноважених органів державного контролю в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки.