Структура, чисельність та організація діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра кримінального права і процесу

 

 

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

З курсу організація судових та правоохоронних органів для студентів денної форми навчання

по темі № 11

 

«Державна кримінально-виконавча служба в Україні»

Лекції 2 год

Практичні 2 год

Самостійна робота

Підготував:

Завідувач кафедри

кримінального права і процесу

д.ю.н., доцент

Гумін О.М.

Львів 2012

Тема 11. Державна кримінально-виконавча служба в Україні

ПЛАН

 

1. Завдання та принципи Державної кримінально-виконавчої служби України. Структура, чисельність та організація діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.

 

2. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України.

 

3. Права та обов’язки посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів.

 

Література:

1. Бараннік Р. В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України: навч. посіб.- 2-ге вид., перероб. і допов.- К.: КНТ, 2011.- 352 с.

 

2. Бараннік Р. В., Гій Т. О. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Навчальний посібник. — Вид. 3-тє, перероб. і доп. — К.: КНТ, 2013. —376 с.

 

3. В. Тетарчук, Т. Є. Дяків Судові та правохоронні органи України [текст]: Навчальний посібник для підготовки до іспитів. -К.: «Центр учбової літератури», 2013. -202с.

 

4. Юзікова Н. С. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник. — Вид. четверте, перероб. і допов. — К.: Істина, 2007. — 320 с.

 

5. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О. С. Захарова, В. С. Ковальський, В. С. Лукомський та ін.; Відп. ред. В. Маляренко. — 3-є вид., перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — 352 с.

 

 

6. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник / ГалайА.О., Стеценко С.Г., Тимченко СМ., Штанько О.Ф. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - 208 с.

 

7. Висоцький В.М. Судові і правоохоронні органи України: курс лекцій [для курсан­тів та студентів] / В.М. Висоцький. - Львів: Львівський держав­ний університет внутрішніх справ, 2010. - 152 с.

 

8. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. / В.М. Бесчастний, В.В. Пашутін, Б.В. Бабін та ін.; За ред. В.М. Бесчастного. — К.: Знання, 2007. — 286 с. — (Вища освіта XXI століття).

 

9. Нор, В. Т. Судові та правоохоронні органи України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. Т. Hop, Н. П. Анікіна, Н. Р. бобечко; за ред. В. Т. Нора. — К.: Ін Юре, 2010. - 240 с.

 

10. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник / П. Д. Біленчук, І. І. Котюк, А. П. Гель, Г. С. Семаков, Н. М. Ахтирська, С. М. Круль / За заг. ред. П. Д. Біленчука.- К.: Атіка, 2011.- 328 с.

 

11. Гель А. П. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / А. П. Гель, Г. С. Семаков, С. П. Кондракова. — К.: МАУП, 2004. — 272 с.

 

12. Юзікова Н. С. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник. — Вид. четверте, перероб. і допов. — К.: Істина, 2006. — 320 с.

 

 

Вступ

 

 

Питання 1. Завдання та принципи Державної кримінально-виконавчої служби України. Структура, чисельність та організація діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.

 

Завдання та принципи Державної кримінально-виконавчої служби України

 

Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (надалі по тексту - Закон).

 

 

На Державну кримінально-виконавчу службу України поклада­ється завдання щодо:

o здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

 

 

Основними принципами діяльності Державної кримінально-вико­навчої служби України є:

1. законність;

2. повага та дотримання прав і свобод людини та громадянина;

3. гуманізм;

4. позапартійність;

5. єдиноначальність;

6. колегіальність при розробці важливих рішень;

7. взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями;

8. відкритість для демократичного цивільного контролю.

Структура, чисельність та організація діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України

 

Структура та чисельність Державної кримінально-виконавчої служби України (ст. 6 Закону).

 

Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з:

 

Ø центрального органу вико­навчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом,

 

Ø його територіальних органів управління,

 

Ø кримінально-виконавчої інспекції,

 

Ø установ виконання покарань,

 

Ø слідчих ізоляторів,

 

Ø воєнізо­ваних формувань,

 

Ø навчальних закладів,

 

Ø закладів охорони здоров'я,

 

Ø підприємств установ виконання покарань,

 

Ø інших підприємств, уста­нов і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

 

Загальна чисельність персоналу Державної кримінально-ви­конавчої служби України, що утримується за рахунок Державно­го бюджету України, визначається відповідно до закону.

 

Гранична чисельність персоналу центрального апарату центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань та його територіаль­них органів управління визначається Кабінетом Міністрів України.

 

 

Структура, штати територіальних органів управління, підрозді­лів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, за­кладів охорони здоров'я та положення про них затверджуються цен­тральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

 

Штатна чисельність персоналу установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і кримінально-виконавчої інспекції, встановлена на рік, залишається незмінною протягом року незалежно від зміни чисельності осіб, які тримаються в цих установах, слідчих ізолято­рах або перебувають на обліку в зазначеній інспекції.

 

Центральний орган виконавчої влади з питань виконання по­карань, його територіальні органи управління, установи виконан­ня покарань, слідчі ізолятори, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, підприємства установ виконання покарань, інші підприєм­ства, установи та організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, є:

 

§ юри­дичними особами,

 

§ мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням,

 

§ інші печатки і штампи,

 

§ рахунки в установах банків.

 

 

Центральний орган виконавчої влади з питань виконання пока­рань (ст. 7 Закону):

 

v утворюється, реорганізовується та ліквідовується Президен­том України за поданням Прем'єр-міністра України.

 

Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань:

o реалізує єди­ну державну політику у сфері виконання кримінальних покарань,

 

o спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримі­нально-виконавчої служби України,

 

o у межах своїх повноважень ви­дає накази,

 

o організовує та контролює їх виконання;

 

v узагальнює практику застосування законодавства з питань, що стосуються завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, розробляє пропозиції, спрямовані на його вдосконалення, і вносить їх на розгляд відповідно Президенту України чи Кабінету Міністрів України;

 

v є державним замовником з оборонного замовлення та на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг за державні кошти для задоволення потреб національної безпеки.

 

Керівництво Державною кримінально-виконавчою службою Укра­їни та діяльністю центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань здійснює:

§ керівник центрального органу вико­навчої влади з питань виконання покарань, який несе персональну відповідальність за виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

 

 

Керівника центрального органу ви конавчої влади з питань виконання покарань та його заступник призначає:

ü за поданням Прем'єр-міністра України та припиняє їх повноваження Президент України.

 

Територіальні органи управління центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань (ст. 9 Закону).

Для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань утворюються територіальні органи управління:

 

ü управління (відділи) в Автономній Республіці Крим,

 

ü областях,

 

ü місті Києві та Київській області,

 

ü місті Севастополі.

 

Територіальні органи управління здійснюють:

 

§ керівництво оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих їм органів і установ

 

§ та виконують функції, передбачені положеннями про тери­торіальні органи управління.

 

 

Положення про територіальні органи управління затверджуються центральним органом виконавчої вла­ди з питань виконання покарань.

 

 

Кримінально-виконавча інспекція (ст. 10 Закону) — орган, який виконує:

 

· покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю,

 

· громадських робіт,

 

· виправних робіт

 

та

здійснює:

 

§ контроль за поведінкою осіб, звільнених від від­бування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

 

Кримінально-виконавча інспекція здійснює функції та повноваження, передбачені законом та іншими нормативно-правовими актами.

 

 

Положення про кримінально-вико­навчу інспекцію затверджується центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

 

Установи виконання покарань та слідчі ізолятори (ст. 11 Закону) утворюються і ліквідуються центральним органом виконавчої вла­ди з питань виконання покарань та виконують функції, передбачені законом та іншими нормативно-правовими актами.

 

 

Законодавством визначаються особливості відвідування цих установ і слідчих ізоля­торів та спеціальні вимоги режиму доступу на їх територію.

 

 

Воєнізовані формування (ст. 12 Закону) — підрозділи, які відпо­відно до закону діють у складі органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, призначені для їх охорони та запобігання і при­пинення дій, що дезорганізують роботу виправних установ.

 

 

Підприємства установ виконання покарань (ст. 13 Закону). Під­приємства установ виконання покарань є казенними підприємства­ми, які:

 

· здійснюють некомерційну господарську діяльність

· без мети одержання прибутку

 

· для забезпечення професійно-технічного на­ймання засуджених та залучення їх до праці.

 

 

Підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до зако­нодавства з урахуванням таких особливостей:

 

1) засновником підприємств установ виконання покарань є центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який затверджує їх статути;

 

2) створення, реорганізація і ліквідація підприємств установ ні і конання покарань, розпорядження їх майном здійснюються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;

 

3) підприємства установ виконання покарань визначають струк­туру управління і штати в порядку, встановленому центральним ор­ганом виконавчої влади з питань виконання покарань;

 

4) керівниками підприємств установ виконання покарань є за посадами заступники начальників установ виконання покарань;

 

5) порядок призначення і звільнення з посад, права, обов'язки та умови служби працівників підприємств установ виконання пока­рань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства центральним органом виконавчої вла­ди з питань виконання покарань;

 

6) трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законо­давства;

 

7) свою діяльність підприємства установ виконання покарань і шанують з урахуванням можливості організації професійно-техніч­ного навчання, формування трудових навичок у засуджених;

 

8) засуджені залучаються до праці з урахуванням наявних ви­робничих потужностей підприємств установ виконання покарань;

 

9) підприємствам установ виконання покарань створюються сприятливі умови в залученні до виготовлення продукції (виконан­ня окремих видів робіт, надання послуг) для регіональних потреб;

 

10) підприємства установ виконання покарань мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповід­но до законів з питань оподаткування;

 

11) підприємства установ виконання покарань не можуть бути засновниками (учасниками) суб'єктів господарювання, щодо них не може бути порушено провадження у справі про банкрутство.

 

Питання 2. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України

 

Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України (ст. 14 Закону).

 

 

До персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать:

 

Ø особи рядового і начальницького складу (далі — особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби),

 

Ø спеціалісти, які не мають спеціальних звань,

 

Ø та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі — працівники кримі­нально-виконавчої служби).

 

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає:

 

o у професій­ній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.

 

Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до:

· страхового стажу,

 

· стажу ро­боти за спеціальністю,

 

· а також до стажу державної служби відповід­но до закону.

 

Стосовно осіб, які претендують на службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Зако­ном України «Про засади запобігання і протидії корупції».

 

 

Особи, які претендують на службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, до призначення на відповідну посаду:

ü подають за місцем майбутньої служби декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за формою і в порядку, що вста­новлені Законом України «Про засади запобігання і протидії коруп­ції»,

 

ü та зобов'язані повідомити керівництву органу чи підрозділу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі чи підрозділі близьких їм осіб.

 

 

На службу до Державної кримінально-виконавчої служби України приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основігромадяни України, які:

 

§ спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями,

 

§ віком,

 

§ освітнім і професійним рівнем

 

§ та станом здоров’я ефективно виконувати відповідні служ­бові обов'язки.

 

 

Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності визначаються:

 

o нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

 

При прийнятті па службу може бути встановлений строк випробування до шести мі­сяців.

 

 

Не може бути прийнята на службу особа, яка:

ü має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої,

 

ü або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стяг­нення за вчинення корупційного правопорушення.

 

Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядо­вого і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу такого змісту:

 

 

«Я (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу до Державної кримінально-виконавчої служ­би України, клянуся завжди залишатися відданим Українському на­родові, неухильно додержуватися Конституції та законів України, бути чесним, гуманним, сумлінним і дисциплінованим, зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю. Присягаю з ви­сокою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, ви­моги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну май­стерність та підвищувати рівень культури, не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина, всіляко сприяти зміцненню правопорядку Якщо я порушу цю присягу, то готовий нести відпо­відальність, установлену законом».

 

 

Особа рядового чи начальницького складу кримінально-вико­навчої служби:

 

o підписує текст присяги, який зберігається в її особо­вій справі.

 

Порядок складення присяги визначається центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

 

 

Особам рядового і начальницького складу кримінально-вико­навчої служби встановлюються такі спеціальні звання:

 

1) рядовий склад:

—рядовий внутрішньої служби;

 

2) молодший начальницький склад:

—молодший сержант внутрішньої служби;

—сержант внутрішньої служби;

—старший сержант внутрішньої служби;

—старшина внутрішньої служби;

—прапорщик внутрішньої служби;

—старший прапорщик внутрішньої служби;

 

3) середній начальницький склад:

—молодший лейтенант внутрішньої служби;

—лейтенант внутрішньої служби;

—старший лейтенант внутрішньої служби;

—капітан внутрішньої служби;

 

4) старший начальницький склад:

—майор внутрішньої служби;

—підполковник внутрішньої служби;

—полковник внутрішньої служби;

 

5) вищий начальницький склад:

—генерал-майор внутрішньої служби;

—генерал-лейтенант внутрішньої служби;

—генерал-полковник внутрішньої служби.

 

Присвоєння і позбавлення спеціальних звань, а також понижен­ня і поновлення у спеціальному званні здійснюються в установле­ному порядку.

 

Трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством:

 

o про працю,

 

o державну службу

 

o та укла­деними трудовими договорами (контрактами).

 

 

На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України «Про державну службу».

 

 

Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

 

 

На осіб рядового і начальницького складу Державної криміналь­но-виконавчої служби України поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії ко­рупції».

 

Особи рядового і начальницького складу Державної криміналь­но-виконавчої служби України зобов'язані:

§ подавати щороку до 1 квітня за місцем служби декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

 

Особи рядового і начальницького складу Державної криміналь­но-виконавчої служби України, яких притягнуто до відповідальнос­ті за корупційні правопорушення, підлягають:

 

v звільненню із служби у триденний строк з дня отримання відповідним органом або уста­новою виконання покарань копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

 

 

Особи рядового і начальницького складу Державної криміналь­но-виконавчої служби України, стосовно яких винесено постано­ву про притягнення як обвинувачених у вчиненні злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з надан­ням публічних послуг, та/або пов'язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягають:

 

Ø відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом.

 

 

Особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, стосовно яких складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення:

 

· можуть бути від­сторонені керівником відповідного органу або установи виконання покарань від виконання службових повноважень до закінчення роз­гляду справи судом.

 

Особи рядового і начальницького складу Державної криміналь­но-виконавчої служби України, які повідомили про порушення ви­мог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» ін­шими особами рядового чи начальницького складу, не можуть:

 

§ бути звільнені із служби

 

§ чи змушені до звільнення

 

§ або притягнуті до дис­циплінарної відповідальності у зв'язку з таким повідомленням.

 

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відпо­відальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

 

Питання 3. Права та обов'язки посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів

 

Права та обов'язки посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів (ст. 18 Закону).

 

Посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоля­торів зобов’язані:

 

1. виконувати покарання відповідно до вимог кримінально-ви­конавчого законодавства;

 

2. забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалі­зацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань;

 

3. виконувати вироки, постанови і ухвали суду, а також рішення, прийняті прокурорами і слідчими в установленому законом поряд­ку і в межах їх компетенції; тримати осіб, узятих під варту;

 

4. застосовувати передбачені законом засоби виправлення і ре-соціалізації засуджених; сприяти трудовому та побутовому влашту­ванню осіб, звільнених від відбування покарання, та їх соціальній адаптації;

 

5. забезпечувати виконання актів амністії та помилування;

 

6. забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, пра­вил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов'язків, установлених законом;

 

7. проводити реєстрацію засуджених і осіб, узятих під варту, їх фотографування, звукозапис, кіно — і відео зйомку та дактилоскопію;

 

8. забезпечувати безпеку засуджених і осіб, узятих під варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ ви ко­пання покарань та слідчих ізоляторів;

 

9. припиняти адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений законодавством порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань;

 

10. запобігати вчиненню кримінальних правопорушень та дисциплінарних проступків в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах; приймати і реєструвати заяви та повідомлен­ня про кримінальні правопорушення і події, своєчасно приймати щодо них рішення;

 

11. забезпечувати охорону, ізоляцію та нагляд за засудженими і особами, узятими під варту; здійснювати заходи щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізолято­рів, та засуджених, які ухиляються від покарань, не пов'язаних з по­збавленням волі;

 

12. виявляти, припиняти кримінальні правопорушення, вчинені в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, брати участь в їх розкритті у порядку, встановленому Кримінальним процесуаль­ним кодексом України;

 

13. брати участь у боротьбі з тероризмом у межах своїх повно­важень;

 

14. виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримі­нальних правопорушень і порушень режиму в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, а також вчиненню кримінальних пра­вопорушень засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавлен­ням волі, вживати в межах своїх повноважень заходів до їх усунення;

 

15. створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного за­безпечення;

 

16. організовувати загальноосвітнє і професійно-технічне на­вчання засуджених та залучати їх до праці;

 

17. забезпечувати додержання вимог законодавства з охорони державної таємниці, праці та навколишнього середовища, санітар­но-епідеміологічного нагляду і правил пожежної безпеки;

 

18. здійснювати контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково;

 

19. забезпечувати правовий і соціальний захист персоналу Дер­жавної кримінально-виконавчої служби України та членів їхніх сімей;

 

20. здійснювати інші повноваження/передбачені законом.

 

Посадові і службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів мають право:

 

1)вимагати від засуджених, осіб, узятих під варту, та інших осіб, які перебувають на території та в приміщеннях органів і установ ви­конання покарань, слідчих ізоляторів, додержання норм кримінально-виконавчого законодавства;

 

2)проводити огляд і обшук засуджених та осіб, узятих під вар­ту, їх речей, огляд інших осіб та їх речей, транспортних засобів, які знаходяться на територіях установ виконання покарань, слідчих ізо­ляторів, підприємств установ виконання покарань і на прилеглих до них територіях, на яких установлені режимні вимоги, а також вилу­чати заборонені для використання в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах речі та документи;

 

3)тимчасово обмежувати або забороняти відповідно до законо­давства рух транспорту на прилеглих до установ Виконання пока­рань та слідчих ізоляторів територіях, не допускати громадян на ці території або зобов'язувати їх там залишатися чи покинути ці тери­торії з метою додержання вимог режиму, захисту життя і здоров'я громадян;

 

4)у разі здійснення заходів щодо розшуку та затримання засу­джених і осіб, узятих під варту, які вчинили втечу, або засуджених, які ухиляються від відбування покарання, у місцях, де імовірна їх поява:

 

а) входити безперешкодно в будь-який час доби на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, а за згодою власників — також у жилі та підсобні приміщення громадян і перебувати в них;

 

б) зупиняти та проводити огляд транспортних засобів;

в) перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу;

 

г) затримувати і доставляти до правоохоронних органів осіб, які розшукуються;

 

ґ) проводити особистий огляд затриманих осіб та речей, що зна­ходяться при них;

 

5)одержувати безперешкодно від підприємств, установ і органі­зацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян відомос­ті, матеріали та іншу допомогу, необхідні для виконання покладених завдань;

 

6)запроваджувати в установленому законом порядку режим осо­бливих умов в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах;

 

7)застосовувати і використовувати фізичну силу, спеціальні за­соби і зброю на підставах і в порядку, передбачених Законом Украї­ни «Про міліцію» та іншими законами України;

 

8)здійснювати оперативно-розшукові заходи згідно із законами України;

 

9) складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати адміністративне затримання і застосовувати інші заходи, передбачені законодавством про адміністративні правопорушення;

 

10)проводити медичний огляд засуджених і осіб, узятих під ва ту, з метою виявлення фактів вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших засобі що одурманюють, призначати медичне обстеження засуджених;

 

11)використовувати засоби масової інформації для розшуку за суджених і осіб, узятих під варту, які вчинили втечу;

 

12)приймати згідно із законом у володіння і користування від установ, організацій і підприємств незалежно від форм власності, а також громадян матеріально-технічні ресурси, кошти і майно;

 

13) користуватися безоплатно при виконанні службових обов'язків усіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі), залізничного і водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів;

 

14) здійснювати інші права, передбачені законом.