Організація контролю якості на підприємстві

Система контролю якості продукції – це сукупність методів і засобів контролю й регулювання компонентів, що визначають рівень якості продукції на стадіях стратегічного маркетингу, наукових, дослідно-конструкторських робіт і виробництва, а також технічного контролю на всіх стадіях виробничого процесу.

Контроль можна класифікувати:

· за стадією життєвого циклу;

· за об’єктом контролю;

· за стадією виробничого процесу;

· хто виконавець (контролю);

· за методом контролю;

· за способом прийняття й утілення рішення;

· за режимом контролю;

· за формою механізації;

· за термінами здійснення;

· за способом отримання й оброблення інформації.

На будь-якому підприємстві однією з основних функцій організації виробництва є технічний контроль якості продукції – перевірка дотримання технічних умов і вимог до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення, а також виробничих умов і факторів, які забезпечують необхідну якість [9].

До загальних принципів раціональної організації технічного контролю належать:

· технічний контроль повинен охоплювати всі елементи і стадії виробничого процесу;

· техніка, методи й організаційні форми контролю мають повністю відповідати особливостям техніки, технології та організації виробництва;

· ефективність раціональної організації технічного контролю потрібно обґрунтувати відповідним економічним розрахункам;

· система контролю має чітко й виважено розподіляти обов’язки і відповідальність між окремими виконавцями та різними підрозділами підприємства;

· система контролю має базуватися на ефективних методах статистичного контролю якості.

На сучасних промислових підприємствах застосовують декілька основних видів контролю, класифікацію яких представлено в табл. 11.4

 

Таблиця 11.4 – Класифікація видів контролю

 

Класифікаційна ознака	Вид контролю
1. Місце здійснення контролю по відношенню до того чи іншого етапу виробничого процесу	Вхідний контроль — контроль сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і готової продукції, які надходять від інших підприємств чи інших дільниць виробництва. Вхідний контроль дає змогу уникнути зниження якості продукції через помилки постачальника, зібрати об’єктивну інформацію про закупівельні матеріали для вибору найбільш прийнятного постачальника чи формулювання додаткових вимог до якості матеріалів. Операційний контроль — контроль продукції (чи технологічного процесу), який здійснюють після завершення певної виробничої операції. Приймальний контроль — це контроль готової продукції після завершення всіх технологічних операцій із її виготовлення, за результатами якого приймають рішення про придатність продукції для постачання чи використання
2. Ступінь охоплення продукції контролем	Суцільний —рішення про якість контрольованої продукції приймають за результатами перевірки кожної одиниці продукції. Вибірковий —рішення про якість контрольованої продукції приймають за результатами перевірки однієї чи кількох вибірок із партії. Для аналізу результатів вибіркового контролю застосовуються методи математичної статистики, що дозволяють, базуючись на обмеженій кількості контрольних перевірок, визначати з потрібним ступенем точності якість партії виробів чи стану технологічного процесу

 

На особливу увагу заслуговує статистичне управління якістю, що являє собою комплекс методів статистичного аналізу, спрямованого на забезпечення стабільності процесів і зменшення їх варіабельності за рахунок усунення випадкових відхилень характеристик процесу від визначеної цілі. Застосування даних методів дозволяє вирішити завдання забезпечення стабільності технологічних процесів, попередження виникнення дефектів у виробництві та зменшення витрат, пов’язаних зі здійсненням процесів.

Слід зауважити, що застосування статистичних методів ускладнюється тим, що вони ґрунтуються на знанні інструментарію математичної статистики. Саме це утруднює їх практичне використання в управлінні виробництвом. Для вирішення зазначеної проблеми професором Токійського університету К. Ісікавою було запропоновано сім простих і доступних статистичних інструментів, застосування яких не вимагає спеціальної підготовки працівників.

Як видно з рис.11.5 [8, С. 487], до складу семи інструментів контролю якості входять: контрольний листок; діаграма Парето; причинно-наслідкова діаграма; гістограма; діаграма розкиду; контрольні карти; стратифікація. Усі їх можна використовувати як окремо, визначаючи послідовність їх застосування залежно від поставлених цілей, так і в сукупності — як систему методів.

 

 

1) Контрольний лист	2) Діаграма Парето
3) Причинно-наслідкова діаграма	4) Гістограма
5) Діаграма розкиду	6) Контрольна карта
7) Стратифікація

Рисунок 11.5 – Сім інструментів контролю якості

 

Статистичний приймальний контроль — це вибірковий активний контроль, в основі якого лежить застосування методів математичної статистики, що дозволяє оцінювати якість великої партії продукції за результатами контролювання малої вибірки. Статистичний контроль проводиться за планом — системою даних про вид і методи контролю, про обсяги контрольованих партій та вибірок, контрольні нормативи та вирішальні правила. Використовуються:

· плани контролю за нормального перебігу технологічного процесу;

· плани підсиленого контролю (у разі відхилень технологічного процесу);

· плани поверхового контролю — за високого рівня якості продукції.

Серед статистичних методів контролю якості одним із найпоширеніших є статистичний приймальний контроль за альтернативною ознакою. Розрізняють такі види планів статистичного контролю партії продукції за альтернативною ознакою:

1) одноступеневі (коли у вибірці кількість дефектних виробів більша за контрольний норматив, то партія бракується, і навпаки);

2) двоступеневі (коли призначаються два контрольні нормативи та контролюється одна або дві вибірки);

3) багатоступеневі.

Отже, статистичний приймальний контроль дозволяє за тієї самої ймовірності помилкових рішень, що і при суцільному контролі, значно знизити обсяг контрольних операцій, їхню трудомісткість та вартість. Він застосовується при руйнівному контролі або тоді, коли використання вибіркового контролю є економічно доцільнішим. За результатами контролю й аналізу інформації готуються та впроваджуються коригувальні заходи, що завершують цикл управління якістю. Наступний цикл управління повторюється вже на вищому рівні, завдяки чому реалізується ідея постійного поліпшення результатів діяльності за циклом Е.Демінга.