Оцінка радіаційної обстановки при застосуванні ядерної зброї

 

Оцінка радіаційної обстановки може проводитись двома способами:

1) методом прогнозування;

2) за даними радаційної розвідки.

Прогнозування радіаційної обстановки - це нанесення на карту (схему) зон можливого радіоактивного забруднення.

Суть прогнозування радіоактивного забруднення при ядерних вибухах полягає в тому, що на карту або схему наноситься не сам слід радіоактивної хмари, а лише вірогідний район, де він може утворитися. Цей район має вигляд сектора з центральним кутом, який дорівнює 400. Передбачається, що в 90% випадків реальний слід буде знаходитись у цьому секторі, займаючи одну третину його площі.

Вихідними даними для прогнозування радіаційної обстановки є:

1. Координати епіцентру ядерного вибуху (визначаються шляхом регістрації центру (епіцентру) вибуху станціями засічки ядерних вибухів).

2. Потужність ядерного вибуху (визначається методом реєстрації тривалості світіння вогняної кулі та висоти підйому верхнього краю хмари вибуху).

3. Вид ядерного вибуху (визначається залежно від висоти піднімання світлової кулі або радіоактивної хмари).

4. Напрям та швидкість середнього вітру в межах висоти піднімання хмари ядерного вибуху (інформація надається метеорологічними станціями).

5. Дата і час ядерного вибуху (реєструється пунктами спостереження).

Методика нанесення ядерного вогнища на топографічну карту полягає в тому, що спочатку позначають крапкою центр або епіцентр ядерного вибуху, а потім навколо цієї крапки описують коло радіусом, що відповідає потужності даного ядерного вибуху.

Поряд з колом роблять пояснюючий напис: в чисельнику - потужність (у кілотоннах) і через дефіс - вид вибуху (Н - наземний, П - підземний), а в знаменнику - час і дата вибуху (години, хвилини, число і місяць).

Від центру (епіцентру) вибуху в напрямку середнього вітру проводять лінію (вісь зон можливого забруднення). Потім під кутом 200 до вісі, проводять дві дотичні до кола лінії, які будуть являтися боковими межами зон можливого радіоактивного забруднення.

Із епіцентру вибуху відповідними потужності та швидкості середнього вітру радіусами проводять розрахункові межі зон можливого забруднення (рис. 1).

Радіоактивні опади заражають місцевість нерівномірно. Найбільш високі рівні радіації поблизу до центру вибуху і вісі еліпсу, на віддаленні від центра вибуху і вісі сліду рівні радіації будуть менші.

Виявлення та подальша оцінка радіаційної обстановки методом прогнозування виконується в першу чергу штабами об'єднань з використанням розрахунково-аналітичних станцій (РАСТ), а також штабами з'єднань, де цю роботу здійснюють розрахунково-аналітичні групи (РАГ).

У штабах частин виявлення та подальша оцінка радіаційної обстановки проводяться, як правило, за даними радіаційної розвідки, проте не виключається можливість використання і даних прогнозу вищого штабу.

У відповідності з цим слід радіоактивних опадів заведено ділити на 4 зони:

зона А - помірного забруднення, зафарбовується у синій колір;

зона Б - сильного забруднення, зафарбовується у зелений колір;

зона В - небезпечного забруднення, зафарбовується у коричневий колір;

зона Г - надзвичайно небезпечного забруднення, зафарбовується у чорний колір.

Виявлення радіаційної обстановки за даними радіаційної розвідки починається з того, що на карті (схемі) відмічаються крапки виміру рівнів радіації і біля кожної із них позначається перерахований на 1 годину після ядерного вибуху рівень радіації. Потім крапки з приблизно одинаковими рівнями радіації, що відповідають еталонним потужностям дози на межах зон А, Б, В і Г з'єднують між собою плавними лініями відповідного кольору.

 

 



Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: