Закон як підстава для виникнення застави

Застава на підставі закону застосовується незалежно від волі сторін, що уклали основне зобов’язання, тобто окремі вимоги кредитора забезпечуються заставою майна, яке є предметом угоди, на підставі прямої вказівки закону. Так, згідно із ч. 6 ст. 694 ЦК продавцю належить право застави на товар, проданий у кредит, з моменту його передання і до моменту повної оплати.

Або згідно ст. 164 КТМ України^[5]: для забезпечення вимог, зазначених у ч. 1 ст. 163 КТМ України, перевізник має право застави на вантаж, що перевозиться.

Договір як підстава для виникнення застави

Основним джерелом для виникнення заставних правовідносин є договір.

Договір застави – це договір, який укладається між заставоутримувачем та заставодавцем, згідно з яким у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання кредитор (заставоутримувач) має право одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (дод. 4.5).

Ознаки договору застави:

· це двосторонній договір, сторонами якого є: заставодавець та заставодержатель.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про заставу» сторонами договору застави можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

У свою чергу, згідно зі ст. 583 ЦК заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), яка є власником речі, або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Заставодержателем може бути лише кредитор за основним зобов’язанням;

· має акцесорний характер, тобто укладається з метою забезпечення виконання основного зобов’язання;

· укладається у письмовій формі, яка може бути простою або нотаріальною.

Договір застави підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню у випадках, коли предметом застави є:

● нерухоме майно;

● космічні об’єкти.

Нотаріальне посвідчення договору застави можливе і в тих випадках, коли це не є обов’язковим згідно чинного законодавства України, проте на цьому наполягає одна зі сторін.

Згідно зі ст. 14. Закону України «Про заставу» недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України;

· цей договір може виступати в ролі наступної застави.

Наступна застава майна – це застава вже заставленого майна. Наступна застава допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом.

Якщо предметом застави стає майно, що вже є заставленим, право застави попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу. Перший заставодержатель має переважне право перед наступними заставодержателями на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги наступних заставодержателів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави.

Зміст договору застави

Зміст договору застави складають умови, які погоджуються сторонами. До таких умов слід віднести суть, розмір і строк виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови щодо яких за заявою однієї зі сторін повинна бути досягнута угода.