Право власності на запаси

Тема 9. Облік запасів

 

Мета вивчення теми:

розуміти економічний зміст, умови визнання та класифікацію запасів;

знати принципи оцінки запасів при придбані, на дату балансу та вибутті (списані);

вміти формувати бухгалтерські проведення за господарськими операціями при надходження та вибутті запасів.

План вивчення теми:

Економічний зміст, умови визнання та класифікація запасів. Принципи оцінки запасів. Бухгалтерський облік надходження запасів. Бухгалтерський облік вибуття запасів. Методи оцінки запасів при їх вибутті.

Рекомендовані джерела:

основні - 16, 43, 97.

додаткові - 8, 10, 12, 13, 15, 18, 25, 26, 27, 34, 35, 38, 40, 50, 54, 57, 58, 87, 100, 101, 108, 124.

 

Зміст теми

Економічний зміст.

Запаси є основою господарської діяльності будь-якого підприємств. Основна мета придбання й утримування запасів є задоволення потреб, що виникають у процесі виробництва, надання послуг, виконання робіт, гуртовій чи роздрібній торгівлі а також використання в інших цілях при здійснені господарської діяльності суб’єктами господарювання.

Визначення запасів, порядок їх оцінки, визнання й відображення в бухгалтерському обліку та звітності регламентуються П(С)БО 9 "Запаси" та П(С)БО 30 " Біологічні активи".

Запаси - активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Класифікація запасів

Для цілей бухгалтерського обліку запаси класифікуються на:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати, тару (строк корисного використання якої не більше одного року), тарні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва, адміністративних потреб та потреб збуту;

- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором, встановленим стандартам або технічним умовам тощо;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- поточні біологічні активи, якщо вони оцінені за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси";

- продукцію сільського і лісового господарства після її первісного визнання;

- інші запаси.

Визнання запасів

Запаси визнаються активом, якщо:

- підприємству перейшли ризики й вигоди, пов’язані з правом власності або з правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані) запаси;

- підприємство здійснює управління та контроль за запасами;

- існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням;

- вартість запасів може бути достовірно визначена.

Запаси, визнані активом у результаті минулих подій, стосовно яких існує імовірність того, що підприємство не отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, у звітному періоді активами не визнаються, а їх вартість визнається іншими витратами операційної діяльності.

Право власності на запаси

Важливим питанням визнання запасів, обліку операцій з їх придбання та продажу є питання переходу права власності на запаси. Суб'єкт господарювання повинен відображати придбання та продаж запасів у час (момент) передачі відповідного права власності.

До запасів підприємства включаються всі запаси, на які підприємство має право власності на визначену дату, незалежно від місця їх знаходження. Одночасно на території, що належить підприємству, можуть знаходитися предмети, які є власністю інших фізичних і юридичних осіб. Ці предмети не є запасами підприємства.

Момент передачі права власності визначається у договорі на придбання (продаж) запасів і залежить від базових умов поставки.

Базові умови поставки визначають за Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів “ІНКОТЕРМС”. Ці терміни застосовуються у всіх країнах світу у тому числі і Україні з 1994 р. введені на підставі Указу Президента України від 04.10.94 р. №567/94 "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів".

Якщо у договорі купівлі-продажу використовуються терміни “ІНКОТЕРМС”, необхідно робити посилання на чинну версію інтерпретації комерційних термінів “ІНКОТЕРМС” на дату підписання контракту.

Правила “ІНКОТЕРМС” застосовуються тільки до договорів купівлі-продажу матеріальних активів. Вони встановлюють терміни основних умов поставки. Для кожного виду поставки, визначені:

· вид транспорту;

· обов’язки продавця;

· обов’язки покупця;

· перехід ризиків і витрат, пов’язаних із товаром.

Всі інші умови (крім базових умов поставки) повинні бути вказані окремо у договорі купівлі-продажу.

Всі терміни поділяються на дві групи:

1) терміни, що використовуються при перевезеннях будь-яким видом чи видами транспорту (EXW, FCA, CPT, CIP, DAT, DAP, DDP);

2) терміни, що використовуються при перевезеннях морським чи внутрішнім водним транспортом (FAS, FOB, CFR, CIF).

Найбільш поширені базові умови поставки: EXW, FCA, FAS, FOB, CPT та інші.

EXW (франко-завод) означає, що всі витрати і ризики у зв’язку з перевезенням товарів з підприємства продавця до місця призначення несе покупець. Зобов’язання продавця щодо поставки товару вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад, склад) без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, передав відповідні документи на товар згідно з вимогами договору, про що одержав підтвердження відповідним свідоцтвом про поставку від покупця. Продавець має передати товар у погоджений у договорі строк та несе витрати з перевірки товару та його упаковки. Цей термін може застосовуватися у разі перевезення будь-яким видом транспорту.

FCA (франко-перевізник) означає, що продавець поставляє товар, очищений від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті, а також передає відповідні документи згідно з вимогами договору і отримує підтвердження відповідним транспортним або еквівалентним електронним повідомленням. Покупець несе всі витрати по товару з моменту, коли він був поставлений перевізнику. Цей термін може застосовуватися у разі перевезення будь-яким видом транспорту.

FAS (франко-вздовж борту судна) – означає, що продавець доставляє товар у зазначений порт поставки та розміщує його вздовж борту судна на причалі або на ліхтерах. Після виконання цих умов усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару, подальші витрати пов’язані з перевезенням товару, його оформленням, сплатою мита, податків та інших зборів тощо повинен нести покупець. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення морським або внутрішнім водним транспортом.

FOB (франко-борт, порт відвантаження зазначений) означає, що всі витрати по товару до моменту, коли він перейде через борт судна в погодженому порту відвантаження, несе продавець. Крім того, продавець оплачує витрати, пов’язані з митним очищенням товару для експорту; з перевіркою товару; витрати пакування та маркування. Після передачі товару через поручні судна в погодженому порту відвантаження усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару (всі подальші витрати, пов’язані з цим товаром) несе покупець. Покупець також оплачує витрати, пов’язані з виконанням митних процедур, що підлягають сплаті при імпорті товару та його транзитному перевезенні через будь-яку країну; витрати по передвідвантажувальній перевірці товару; видатки і збори, що виникли при одержанні документів. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення морським або внутрішнім водним транспортом.

CPT (перевезення оплачено до "___", порт призначення не зазначений) означає, що зобов’язання продавця щодо поставки вважається виконаним після поставки товару на зберігання перевізнику. Продавець оплачує фрахт за перевезення товару до погодженого місця призначення; витрати, пов’язані з митними формальностями, потрібними для експорту; з перевіркою товару; витрати пакування та маркування. Покупець несе витрати по товару з моменту, коли він поставлений на зберігання; витрати, пов’язані з товаром, що знаходиться в дорозі, до його прибуття в погоджене місце призначення; витрати по розвантаженню, якщо вони не були включені до фрахту; мито, податки та інші збори, оплачувані при ввезені товарів; витрати по передвідвантажувальній перевірці товару; видатки і збори, що виникли при одержанні документів. Цей термін може застосовуватися у разі перевезення будь-яким видом транспорту.

Якщо момент переходу права власності не передбачений договором купівлі-продажу, то згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України право власності у покупця виникає у момент передачі йому товару.