Ризики, пов’зані з технологіями подвійного призначення

• Навмисне створення неефективних вакцин;

• Навмисне створення неефективних антибіотиків та противірусних препаратів;

• Збільшення вірулентності мікроорганізмів;

• Збільшення заразності мікроорганізмів;

• Розширення кола сприйнятливих макрооганізмів хазяїв – збудників інфекцій;

• Надання збуднику інфекції можливості ухилятися від діагностики;

• Перетворення збудника або токсичної речовини на біологічну зброю.

Проблема полягає у розумному обмеженні використання технологій подвійного призначення, не створючи при цьому суттєвих перешкод щодо доступу до вигод від результатів наукових досягнень

Окремо визначається проблема біологічної загрози, пов’язана з біологічним тероризмом та використанням біологічної зброї.

Біотероризм – застосування небезпечних біологічних агентів для нанесення шкоди життю і здоров’ю людей заради досягнення цілей політичного чи ідеологічного характеру.

Біологічна зброя – це спеціальні боєприпаси, прилади із засобами доставки, що споряджені біологічними речовинами. Під біологічними речовинами розуміють патогенні мікроорганізми (бактерії, рикетсії, гриби, віруси); токсини, що утворюються деякими бактеріями; заражені комахи та комахи-шкідники, а також синтетичні хімічні речовини – гербіциди та дефоліанти. Біологічна зброя є засобом масового ураження і призначається для ураження людей, свійських та службових тварин, сільськогосподарських тварин і рослин.

Навмисне застосування таких біологічних речовин для ураження чи знищення людей, а також сільськогосподарських тварин і рослин входить у поняття «біологічна війна».

Для ураження людей в якості біологічних засобів найбільш ймовірне використання збудників чуми, сибірки, туляремії, меліоїдозу, бруцельозу, Ку-гарячки, висипного тифу, жовтої гарячки, натуральної віспи, венесуельського енцефаломієліту коней, токсину ботулізму і деяких інших.

ВЛАСТИВОСТІ БІОЛОГІЧНОЇ ЗБРОЇ:

• відносно легко доступна (природні осередки особливо небезпечних інфекцій існують повсюдно),

• проста у виготовленні (практично у всіх країнах є лабораторії контролю за санітарно-епідемічною обстановкою з необхідним обладнанням;

• будь-яке мікробіологічне виробництво можна переобладнати для вироблення великої кількості мікроорганізмів-збудників);

• відносно проста у зберіганні й транспортуванні.