2017-12-16
707Визначення й аналізу
План
4.1. Трудові ресурси: взаємозалежність складових, їх характеристика та управління процесом відтворення 1
4.2.Формування пропозиції робочої сили: процес та складові 4
4.3. Принципи та методи дослідження економічних процесів та їх впливу на регіональні ринки праці 11
4.1. Трудові ресурси: взаємозалежність складових, їх характеристика та управління процесом відтворення
Дослідження поняття “трудові ресурси” наштовхує нас на те, що в економічній літературі існує достатнє різноманіття його трактовок, причому часто одні й ті самі групи працюючих мають різними назвами. Тому на початку вважаємо за доцільне уточнити ряд основних понять, що характеризують складові частини населення регіону і їх участь у процесі створення ВВП.
У попередніх розділах ми розглянули індивідуальну пропозицію робочої сили. Сукупну пропозицію чи “сукупного працівника” характеризують всі працюючі, зайняті економічною діяльністю на території даного регіону (країни). Для створення підґрунтя для достовірного анлізу статистики праці ми будемо спиратись на загально прийняті визначення (за методикою МОП чи законодавства України).
|
|
|
Робоча сила (labour force) - загальна сукупність осіб не молодших за 16 років, які працюють або шукають роботу, за винятком громадян, що утримуються в психіатричних лікарнях і місцях позбавлення волі.
Трудовий потенціал людини характеризується її працездатністю, рівнем освіти й професійно-кваліфікаційної підготовки, знаннями, навичками, здібностями, ставленням до праці, ініціативністю, активністю, організованістю. Потенційні властивості людини включаються в дію не автоматично, а свідомо регулюються самою людиною. Саме трудові концепції є підґрунтям підвищення конкурентноздатності й мобільності працівників на ринку праці, свідомого вибору професії, сфери діяльності та форми зайнятості (за наймом, індивідуальної трудової, підприємницької, повної, часткової і т.і.). Крім цього використовуються поняття трудового потенціалу, кадрового потенціалу, зайнятих (рис. 4.1).
Трудовий потенціал (ТП) регіону - сукупність працездатного населення, що володіє відповідною професійно-кваліфікаційною підготовкою, має прикладення праці в народному господарстві з врахуванням відповідного рівня їх технологічної та технічної оснащенності. Віддзеркалює взаємодію продуктивних сил та виробничих відносин, не може розвиватись і функціонувати за межами технічних, економічних, соціальних, організаційних, екологічних та інших умов.
В демографії: ТП - тривалість працездатного періоду в житті людини.
|
|
|
ТП = ТР + Рм = ТРn + ТРp + Рm
Рm - резерви живої праці
ТРn - потенційні ресурси живої праці
ТРp - реальні ресурси живої праці
ТР - трудові ресурси (введен академіком С.Г. Струміліним в 20-і роки, використовується з 50-их років). Трудові ресурси - частина населення, що володіє сукупністю необхідних фізичних та інтелектуальних здібностей та знань для роботи в будь-якій сфері прикладення праці. В Україні до ТР включають чоловіків від 16 до 59 років, жінок - 16 - 54 роки.
Кожен рік складаєтться баланс трудових ресурсів. Він віддзеркалює кількісну і якісну сторону (склад та кількість окремих категорій та груп працівників по професіям, функціям, що виконуються, віку, статі тощо). При розраховуванні ТР не враховуються міграції.
Поділяється на:
· ОПВП (основний промислово-виробничий персонал) - основні працівники, допоміжні, підсобні, обслуговуючі цехи.
· працівники науково-дослідних, конструкторських, технологічних організацій, лабораторій.
· управлінський персонал
· ремонтний, транспортний
Управління трудовими ресурсами - це складова частина управління вироництвом як матеріальним так і духовним, спрямована на забезпечення зайнятості працездатного населення та його оптимального розподілу між галузями та регіонами країни, а також на забезпечення потреб народного господарства в кваліфікованих кадрах.
Управління здійснюється на двох рівнях: зовнішньому - на державному рівні, на внутрішньому - на рівні підприємств.
Таблиця 4.1.
Рівні управління трудовими ресурсами на макро- та мікрорівнях
| Підсистеми | Рівень управління |
| Державний | Підприємства |
| 1. Формування ТР · управління процесом відтворення населення · управління процесом підготовки ТР · управління процесом заміщення ТР | 1. Формування ТР · планування · набір · відбір · визначення розміру ЗП і пільг |
| 2. Управління процесом розподілу ТР · управління процесом створення робочих місць · управління процесом перерозподілу ТР | 2. Розвиток ТР · профорієнтація і адоптація · підготовка кадрів · оцінка трудової діяльності · підготовка управління кадрів · управління пересуваннями по службі |
| 3. Управління процесом використання ТР · Управління технічним прогресом · управління економікою праці | 3. Підвищення якості трудової діяльності · мотивація праці · удосконалення організації праці та її оплати |
Таким чином рівні управління взаємопов’язані між собою. Об’єднання їх у часі дає управління процесом відтворення робочої сили.
4.2.Формування пропозиції робочої сили: процес та складові
Абсолютно ясно, що не все населення регіону (країни) пропонує свою робочу силу на ринку праці. За його межами лишаються непрацездатні (за віком або станом здоров¢я) та працездатні особи, що з будь-яких причин не бажають реалізувати свою працездатність.
       |
Наведена на рис.4.2 схема ілюструє процес диференціації населення за рівнем працездатності та прагненням її реалізувати. Перш за все відокремлюються непрацездатні особи (Р), які за будь-яких умов не можуть пропонувати свою робочу силу на ринку праці.До цієї групи, безумовно, належать:
· діти до певного віку (як правило, до 16 років) – Р1;
· хронічно хворі, насамперед інваліди –Р2;
· особи похилого віку, що втратили навіть залишкову працездатність – Р3.
Працездатне населення розподіляється за ступенем своєї трудової активності, тобто прагненням реалізувати наявну працездатність. Безумовно, не пропонують свою робочу силу на ринку праці жінки, що зайняті домашнім господарством (S1), і учні (студенти), які навчаються з відривом від виробництва і не прагнуть працювати у вільний час (S2). Існує ще достатньо велика сукупність людей, котрі за рівнем свого добробуту або з інших причин не виходять на ринок праці і не прагнуть заробляти (S3).
|
|
|
Після вилучення із загальної чисельності (N) населення його нетрудоактивної частини (P+S) залишаються тільки ті, пропонує свою робочу силу на ринку праці – в межах свого регіону чи за кордоном – (L). Такі люди можуть бути зайнятими (Е) чи незайнятими (безробітними) – U.
Таким чином:
N – P – S = L, a L = E + U.
Пропозиція робочої сили – це загальна сукупнність осіб, які є трудоактивними, тобто такими, що активно пропонують свою здатність до праці (свою робочу силу) на конкретному ринку, тобто масштаби пропозиції робочої сили враховують сальдо трудовоїъ маятникової міграції; таким чином, пропозиція робочої сили є категорія регіональна. Особи, що входять до складу робочої сили, є зайнятими або безробітними. Визначається пропозиція робочої сили як на конкретний термін (дату), так і за певний відрізок часу, тобто як моментним, так і інтервальним показником. Джерела порпозиції робочої сили наведені на рис.4.3.
Показники трудоактивного населення (робочої сили) та пропозиції робочої сили є тотожними в закритих системах і відмінними (не велечину сальдо маятникової міграції) у відкритих.
Попит на робочі місця – це загальна кількість робочих місць, необхідних для повного задоволення потреб в них з боку трудоактивного населення, тобто для забезпечення повної зайнятості робочої сили. Таким чином, попит на робочі місця може визначатися на тривалий період часу аьо на конкретний його момент.
Для подальшого висвітлення механізму формування сукупної пропозиції робочої сили на ринку праці та її задоволення доцільно розглянути понятійний апарат, що застосовується міжнародною статистикою, зокрема Міжнародною організацією праці. Для характеристики масштабів ринку праці використовуються такі терміни: економічно активне населення; робоча сила; пропозиція робочої сили; попит на робочі місця.
Економічно активне (трудоактивне) населення – це загальна чисельність населення, старшого певного віку (звичайно 16 чи 18 роів), яке звичайно працює або прагне працювати за винагороду. Як правило, визначається досить тривалим періодом (наприклад, рік). Припускається, що протягом цього періоду особа визнається трудоактивною, якщо у визначений період (наприклад, протягом 12 тижнів з минулого календарного року або з минулих 12 місяців) вона мала статус працюючого або безробітного (тобто мала роботу, активно її шукала або була зареєстрована як безробітний).
|
|
|
Суттєвим є аналіз економічно активного та економічно неактивного населення. Для цих категорій використовується визначення МОП, суть якого полягає у тому, що до економічно активного населення відносяться усі мешканці країни, що беруть участь у виробництві товарів або послуг, включаючи виробництво товарів для ринку, бартерного обміну та особистого споживання [Петюх Ринок праці, с. 25-27].
До економічно активного населення відносяться всі хто працює і бажає працювати (активно шукає роботу), тобто зайняті економічною діяльністю, що приносить дохід та безробітні (у визначенні МОП). Кількісно визначається за обсягом відпрацьованих тижнів або днів за певний період часу (наприклад, протягом 12 тижнів з минулого календарного року або з минулих 12 місяців). За цією ознакою економічно активне населення поділяється на зайнятих економічною діяльністю, частково зайнятих та безробітних. До складу економічно активного населення, що не може бути класифіковано як зайняте чи безробітне: учні та студенти денних форм навчання; пенсіонери за віком та інвалідністю; рантьє; особи, які отримують матеріальну підтримку від суспільних організацій та приватних осіб; особи, які надають добровільні безплатні послуги; інші особи, зайняті діяльністю з поданням милосердної допомоги соціально слабким верствам населення. Особливу групу складають особи працездатного віку, які можуть працювати, але не шукають роботу з об`активних та суб`активних причин (серед них виділяють в особу групу особи, які зневірились знайти роботу).
Зіставлення кількісно-якісних характеристик трудових ресурсів та економічно-активного населення дає можливість стверджувати, що для економічного аналізу більш цікавим є останнє, оскільки воно віддзеркалює не тільки здатність, але і бажання працездатного населення працювати. Проте категорія “трудових ресурсів” все ще широко використовується в економічному прогнозуванні і плануванні, вона є базовим показником для визначення потенціалу регіональних ринків праці при складанні прогнозів економічного зростання та реструктуризації виробництва.
Зайняті економічною діяльністю – це особи віком 15-70 років, які виконували роботу за винагороду за наймом на умовах постійного аба неповного робочого часу, працювали індивідуально (самостійно) або в окремих громадян, на власному (сімейному) підприємстві (безплатно працюючі члени домашнього господарств в США включаються до економічно активного населення за умови, що вони працювали не менше 15 годин протягом тижня під час обстеження), зайняті в особистому підсобному господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі.
Зайнятими вважаються особи, які відпрацювали протягом обстежуванного тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві не менше 30 годин) незалежно від того, чи була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота. В Україні прийнята законодавчо концепція добровільної зайнятості, проте методики підрахунку зайнятих виходять з принципу їх участі у процесі суспільно-користного виробництва, що є проявом наслідків пострадянської концепції примусової зайнятості. Зіставлення визначення зайнятих за методологією МОП і за законом України “Про зайнятість населення” можна відмітити, що останній трактує цю категорію ширше. Крім різниці у групах працюючих та тимчасово відсутніх на роботі, за законом України до зайнятих відносяться учні і студенти денних форм навчання. Концептуально ці люди дійсно не мають вільного часу, але за світовими поняттями вони не приймають участь у процесі суспільно-корисного виробництва, а отже не можуть бути віднесені до даної категорії. Щодо даних категорій, то їх за методологією МОП доцільніше віднести до економічно активного населення.
Зайнятими в галузях економіки – особи віком від 15 до 70 років, зайняті економічною діяльністю, за винятком тих, хто працює в особистому підсобному сільському господарстві та зайнятий індивідуальною (самостійною) трудовою діяльністю.
Тимчасово відсутні на роботі – особи, які мають роботу чи заняття, але на обстеженому тижні не працювали з з таких причин: хвороба, травма, догляд за хворими, щорічна або компенсаційна відпустка, вихідні дні; встановлена відпустка по вагітності, пологів і догляду за дитиною; відпустка, пов`язана з навчанням; відпустка без збереження заробітної плати (з ініціативи адміністрації або за власним бажанням); специфіка виробництва або діяльності; вимушена зупинка виробництва; інші причини відсутності, які дають право повернення на роботу.
Працюючі за наймом – особи, які уклали письмовий трудовий договір (контракт) з адміністрацією підприємства, установи, організації або з власником підприємства про умови трудової діяльності, за яку працівник отримує оплату згідно з угодою.
Працюючі не за наймом – роботодавці та особи, які зайняті індивідуальною (самостійною) трудовою діяльністю.
Роботодавці – особи, які здійснюють самостійно або з одним чи кількома партнерами управління власним (сімейним) підприємством (фермою) з використанням праці найманих працівників.
Зайняті індивідуальною (самостійною) трудовою діяльністю – особи, які здійснюють трудову діяльність на самостійній основі (без залучення найманих працівників), на свій власний кошт, володіють засобами виробництва і несуть повну відповідальність за вироблену продукцію (надані послуги).
Безплатно працюючі члени сім`ї – особи, які працюють без оплати на сімейному підприємстві, очолюваному родичем, який проживає в тому самому домашньому господарстві (якщо ця діяльність належить до економічної).
Безробітні у визначенні МОП – особи віком 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття); шукають роботу або намагаються організувати власну справу на обстеженому тижні; готові розпочати роботу протягом наступних двох тижнів. До категорії безробітних належать особи:
- приступають до роботи протягом наступних двох тижнів;
- знайшли роботу, чекають відповіді;
- зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукали роботу;
- навчаються за направленням служби зайнятості.
Джерела інформації. Основним джерелом інформації про чисельність і склад робочої сили є Перепис населення, що проводиться один раз на десять років, Розрахунок чисельності зайнятого населення, що розробляється щорічно в середньорічому обчисленні по областях з поділом на місто і село та обласних центрах і в м.Києві, розрахунки окремих служб зайнятості більш дрібних адміністративно-територіальних одиниць при розробці Програм зайнятості. Таким чином, проведення обстежень і аналіз їх результатів мають спиратися на чітко окреслені категорії, що були розглянуті вище.
Принципи та методи дослідження економічних процесів та їх впливу на регіональні ринки праці
Структурна перебудова спрямовується на ліквідацію диспропорції економіки в усіх її ланках. Найбільш чутливо вона відбивається на ринку праці, адже саме він безпосередньо стосується людей. Аналіз та дослідження зсувів спрямовується на виявлення резервів та підвищення продуктивної зайнятості населення та грунтується на аналізі соціально-економічної ситуації в регіонах, макроекономічних тенденціях (зміни обсягів виробництва, основних пропорцій зайнятості і т.і.).
Основними принципами оцінки впливу структурної перебудови економіки на регіональний ринок праці мають бути: системність, комплексність, регіональна адаптивність, результативність, достовірність.
Принцип системності до оцінки впливу структурної перебудови на розвиток регіональних ринків праці означає дослідження усієї сукупності показників, найважливішими з яких є такі, що характеризують інвестиційні, структурні та соціальні процеси (наприклад, через індикатори капітальних вкладень, інвестиційної активності, обсягів виробництва можна оцінити вплив структурної модернізації на розвиток ринку праці).
Принцип комплексності реалізується за умови, що дослідження впливу структурної модернізації економіки на розвиток регіональних ринків праці містить максимально повну інформацію про стан об`акта оцінки. Комплексна оцінка передбачає дослідження максимально можливого спектру факторів, що впливають на регіональний ринок праці. Основні фактори, під дією яких відбуваються зміни на регіональних ринках праці можна класифікувати за такими критеріальними ознаками:
- правові (державна політика структурної перебудови економіки та пріоритетного розвитку окремих галузей і територій; правова база здійснення економічних перетворень; правове, нормативне та інструктивне забезпечення розвитку економіки, його стабільності; соціальні гарантії та соціальна спрямованість структурної перебудови економіки тощо);
- фінансово-вартісні (діюча система фінансування, оподаткування, кредитування, страхування та аудиту; інвестиційна та грошово-кредитна політика; форми державної підтримки господарюючих суб`єктів; стабільність економічної кон`юнктури);
- техніко-технологічні ( впровадження у виробництво прогресивних технологічних процесів та досягнень НТП);
- організаційно-економічні ( рівень розвитку ринкової інфраструктури; наявність конкуренції між економічними структурами різних секторів економіки та регіонів; форми науково-методичної, інформаційної, консультативної підтримки підприємницьких утворень; темпи та ефективність проведення приватизації в регіонах; організаційна процедура реформування галузей економіки; умови зовнішньоекономічної діяльності суб`єктів господарювання усіх форм власності);
- соціально-психологічні ( мотивація та престижність трудової діяльності; настанови та орієнтації населення щодо самостійної зайнятості; стан та системи професійної підготовки та перепідготовки кадрів для новостворених економічних структур; створення державою різних соціальних умов розвитку всіх секторів національної економіки незалежно від форм власності; загальна морально-психологічна ситуація в суспільстві).
Вплив тих чи інших факторів може бути позитивним лише за умови наявності чіткої програми структурної перебудови економіки, розвиненості ринкової інфраструктури, впровадження чіткого порядку застосування та реєстрації нових господарюючих низових структур, державної підтримки підприємницької діяльності тощо.
Важливою умовою комплексної оцінки є виявлення соціально-економічних проблем при реструктуризації та врахування їхнього впливу на ринок праці.
Принцип періодичності означає, що оцінка впливу структурної перебудови на ринко праці має здійснюватись через певний термін зурахуванням нових тенденцій та етапів розвитку економіки, спроможних радикально змінювати основні параметри ринку праці.
Принцип результативності пов`язаний з необхідністю враховувати кінцеву ефективність структурних трансформацій, а саме: стан інфраструктури ринку праці та здатність держави підтримувати безробітних. Кінцевим результатом оцінки має бути стратегія та програми соціально-економічного розвитку регіонів.
Принцип достовірності виконується за умов використання відповідного та повного інформаційного забезпечення. Основними складовими інформаційного забезпечення мають бути:
- інформація про основні напрямки структурних зрушень;
- оцінка масштабів регіонального вивільнення робочої сили;
- оцінка потреби робочої сили в розрізі регіонів, основних галузей економіки та форм власності;
- інформація щодо наявних робочих місць в регіоні.
У зв`язку з вище перерахованим оцінка впливу структурної економіки на ринок праці має враховувати:
- зрушення у структурі виробництва, зокрема промислового, пов`язані з його модернізацією;
- рівень інвестиційної активності суб`єктів господарювання;
- характер інноваційної діяльності суб`єктів господарювання;
- обсяг та якісний склад пропозиції робочої сили в регіонах;
- зміни попиту на робочу силу під впливом структурної трансформації економіки у розрізі регіонів;
- масштаби вивільнення робочої сили по регіонах в умовах модернізації економіки;
- зрушення у структурі зайнятості населення за галузями економіки, формами власності;
- динаміку рівня зайнятості населення по регінах;
- рівень забезпечення соціальних гарантій зайнятості населення регіонів.
Загальна методична схема вищезгаданої оцінки складається з 4 етапів (рис 4.4), серед яких розробка методики і робочої програми дослідження є базовою.
Другий етап дослідження (збір даних) має проводитись за допомогою спостереження (вибірковий, контрольний, безпосередній, соціальний, періодичний, статистичний види спостереження), яке повинно мати належне інформаційне забезпечення. За формою будь-яке статистичне спостереження поділяється на оцінку даних звітності та результатів спеціально організованого спостереження (перепис та спеціальні обстеження), а за видом – на суцільне (досліджується вичерпна сукупність явищ даного типу) та несуцільне (вибіркове, анкетний спосіб, дослідження основного масиву тощо). Серед основних методів несуцільного обстеження варто виділити вибіркове обстеження підприємств і домогосподарств, експертні оцінки, соціологічне опитування, групові обговорення тощо. При суцільному спостереженні основними джерелами інформації є: державна статистична звітність, звітність Міністерства праці та соціальної політики, регіональних центрів зайнятості.
Серед методів інформаційного забезпечення все більшого значення набуває вибірковий метод, який дозволяє отримати необхідну інформацію у короткий термін. Його формують кількісні та якісні методи, використовувати які бажано комплексно. Серед кількісних методів найбільшого поширення набуває вибіркове обстеження домогосподарств і підприємств. Вибіркові обстеження підприємств надають інформацію щодо кількості, якості та структури зайнятих та вільних робочих місць на підприємствах регіону. Вибіркові обстеження домогосподарств – це обстеження економічної активності населення (робочої сили). Вини проводяться за місцем постійного проживання населення і охоплюють опитуванням осіб віком від 15 до 70 років. Цей метод дозволяє отримати інформацію про зайнятість населення, її структуру, причини незайнятості та тривалості безробіття, пропозицію робочої сили, інші складові ринку праці. Він є найбільш гнучким, а його методика відповідає стандарту МОП.
Дані, отримані за допомогою різних джерел інформації, бажано взаємодоповнювати. Особливо це стосується результатів несуцільного обстеження, які потребують доказу їх вірогідності, на відміну від узагальненої інформації, отриманої за допомогою суцільного методу. У процесі збору вихідних даних можна використовувати такі методи формування інформаційної бази даних, як експедиційний, кореспондентський, технічний, само обчислення і само реєстраційні, технічні методи (рис.4.5).
Наступним етапом оцінки впливу структурної перебудови економіки на регіональні ринки праці є зведення і аналіз даних статистичного спостереження, яке полягає в систематизації, обробці та обчисленні групових і загальних результатів, 
отриманих на попередньому етапі дослідження.
Статистичний аналіз може здійснюватись за допомогою різноманітних методів. Серед них варто виділити метод групування (аналітичне, комбіноване, первинне, структурне, територіальне), метод узагальнюючих показників, індекснийметод (груповий, індивідуальний, загальний індекс, індекс кореляції, змінного складу, структурних зрушень, територіальний), метод порівняння (різницеве, відносне порівняння), балансовий метод (баланс робочої сили, руху працюючих, кваліфікованих робітників, спеціалістів, використання робочого часу та ін.).Важливе місце у дослідження впливу структурної перебудови економіки на регіональні ринки праці має метод порівняння, який шляхом співставлення фактичних даних з попередніми допомогає проаналізувати зміни на ринку праці та вплив на нього структурної перебудови економіки (табл.4.2.).
Таблиця 4.2.
Статистичні методи, які мажна використовувати при дослідженні впливу структурної перебудови економіки на розвиток регіональних ринків праці
| Назва методу | Стислий опис методу |
| Балансовий метод | Статистичне визначення процесу відтворення, яке полягає у співставленні системи показників, що відображають стан взаємопов`язаних елементів суспільного відтворення |
| Вибірковий мотод | Дослідження вибіркової сукупності – сукупності х1,х2,….., хn обмеженої кількості спостережень випадкової величини х хляхом вибору одиниць сукупності для дослідження |
| Дисперсійний аналіз | Статистичний метод якісного вирішення завдання вимірювання зв`язку (допомогає встановлювати форму зв`язку між результативною і формальною ознакою) |
| Індексний метод | Базується на побудові та аналізі індексів, які дозволяють порівнювати складні соціально-економічні явища, особливо ті, що складаються з неспівставних елементів |
| Коваріаційний метод | Сукупність методів математичної статистики, що відносяться до моделей залежності середнього значення деякої випадкової велечини Y одночасно від набору некількісних F та кількісних X факторів |
| Кореляційний аналіз | Дослідження взаємозалежності ознак в генеральній сукупності, що є випадковими величинами, які мають нормальний багатомірний розподіл |
| Логічний метод | Грунтується на операціях математичної логіки |
| Метод вторинного групування | Використовується у статистичному дослідженні для створення нових груп на сонові раніше проведеного групування |
| Метод головних компонент | Використовується для переходу від змінних х1,х2,….., хn вихідної багатомірної ознаки Х до деяких допоміжних змінних z1,z2,…..,zn, що володіють рядом характеризуючих якостей і називаються головними компонентами |
| Метод групування | Процес утворення груп сукупності, однорідних в певному істотному відношенні, а також тих, що мають однакові і близькі значення ознаки |
| Метод «далекого сусіда» | Ступінь близькості двох груп (кластерів) об`єктів оцінюється за рівнем близькості між найбільш віддаленими їх представниками |
| Метод динамічних рядів | Метод статистичного вивчення за допомогою хронологічного ряду – послідовно розміщених у хронологічному порядку значень показника, який у своїх змінах відображає розвиток явища, що вивчається |
| Метод експертних оцінок | Кількісне і якісне визначення спеціалістами (експертами) стану та розвитку будь-якихявищ, процесів |
| Метод змінних середніх | Використовується для аналізу рядів динаміки з метою виявлення основної тенденції зміни їх рівнів |
| Метод індивідуальних відхилень | Збирання по підприємствах (установах, організаціях) і аналіз даних про відхилення фактичного рівня показника від планової чи нормальної його величини |
| Метод моментів | Один із загальних методів оцінювання невідомих параметрів розподілу, суть якого полягає в тому, що деякі моменти генеральної сукупності прирівнюються до відповідних вибіркових, після чого система рівнянь розв`язується відносно невідомих параметрів |
| Метод Монте-Карло | Числений метод, оснований на отриманні великого числа реалізацій випадкового процесу, який формується таким чином, щоб ймовірні характеристики дорівнювали визначальним величинам задачі, що вирішується |
| Метод «найближчого сусіду» | Ступіньблизкості двох груп (кластерів) об`єктів оцінюється засупенем близькості найближчих один до одного об`єктів- представників цієї групи |
| Метод основного масиву | Метод несуцільного статистичного спостереження, при якому обстежються найбільш крупні, істотні одиниці спостереження |
| Метод пералельних рядів | Приведення і аналіз рядів статистичних даних про взаємопов`язані явища |
| Метод повторних крапок | Метод перевірки, який базується на ранговій кореляції. Призначений для перевірки часового ряду на випадковість коливань чи на наявність тенденцій |
| Метод порівняння | Універсальний логічний спосіб формування наукових понять шляхом співставлення вихідних матеріалів (даних) |
| Метод середніх величин | Наводиться узагальнена кількісна характеристика ознаки в статистичній сукупності |
| Метод суцільних спостережень | Обстежується вичерпна сукупність явищ даного типу без єдиного виключення |
| Регресійний аналіз | Вивчає залежність середнього значення якоїсь випадкової величини (результуючого показника) від декількох інших величин (регресорів, незалежних змінних, аргументів) |
Особливої уваги заслуговує метод експертних оцінок, який за допомогою підпорядкованих йому методів (нарада, «мозковий штурм», «суд», ділові ігри, «сценарії») дозволяє вивчити певну проблему при відсутності повної статистичної інформації та недосконалості вибіркового обстеження.
Зведення та аналіз даних статистичного спостереження включає також розробку і практичне застосування системи показників, за допомогою яких можна дослідити вплив структурної перебудови економіки на ринок праці. Паказники об`єднані у 6 груп, які передбачають дослідження:
- економічно-активного населення;
- зайнятого населення;
- незайнятого населення;
- пропозиції робочої сили;
- оплати праці;
- соціального стану та соціального захисту населення.
Кожна з них вміщує систему показників, які дозволяють дати всебічну характеристику явищ та процесів, що вивчаються (рис.4.6).
Узагальнення статистичних даних і підготовка практичних рекомендацій є останнім етапом оцінки впливу структурної перебудови економіки на регіональні ринки праці. На ньому узагальнюються отримані дані щодо стану регіональних ринків праці, формуються висновки щодо позитивних та негативних результатів впливу на них такої перебудови та розробляються шляхи покращення ситуації.
Розглянуті методи та методика оцінки впливу структурної перебудови економки на регіональні ринки праці допоможуть відстежувати хід виконання відповідних програм та дієвість здійснюваних заходів.
