Розвиток земельно-правового регулювання гетьманської доби

Загальна характеристика правового регулювання. Протягом даного періодy зберігають чинність більш ранні земельно-правові приписи. Так, у визначній пам'ятці того періоду - неофіційному збірнику "Права, за якими судиться малоросійський народ" 1743 р., глава 14 спеціально присвячена праву власності, у тому числі на землю. Чимало у "Правах..." й інших земельно-правових норм. Так. п. 1 арт. 20 Розділу 17 встановлює правовий режим і навіть розмір ("в ширину дев'яти аршин") "столбових великих доріг": п. 5 арт. 2 Розділу18 встановлює правовий режим рік та берегової смуги (розміром в "триаршинний сажень"), які могли вільно використовуватися для потреб судноплавства та рибальства; арт. арт. 3. 4 Розділу 18 регламентують здійснення меліоративних заходів, а арт. арт. 13-20 Розділу 19 містять дуже детальну регламентацію сусідських відносин - набагато більш детальну, ніж положення чинного ЗК України.

Займанщина. Внаслідок Визвольної війни було практично повністю ліквідовано землеволодіння польської шляхти, утворилися величезні площі вільних земель, тому великого розмаху набуває займанщина. Положення звичаєвого права про займанщину підтверджуються окремими нормами писаного права: так, Указами від 22.10.1665, від 04.11.1686 за козаками закріплені фактично зайняті ними землі. Подібні грамоти неодноразово видавалися царями аж до 1743 р. Склалася практика "офіційного" підтвердження факту займанщини (окупації) т. з. "позволительньїми листами", що видавалися козацькими полковниками.

Землі Війська Запорізького. Розпорядником земель, що перейшли у скарб Війська Запорізького, офіційно стає гетьманська адміністрація, а фактично - гетьман, який мав право роздавати або продавати землі (лише за правління І. Мазепи було видано понад тисячу універсалів на маєтності). На колишніх землях, що належали шляхті та магнатам, створювалися т. з. вільні військові села, якими відала гетьмансько-старшинська адміністрація. Селянам та міщанам відкрилися широкі можливості для переходу у козацький стан, який мав значні привілеї (звільнення від низки податків та повинностей). Вільні військові села, входячи до складу володіння Війська Запорізького, являли собою нове явище - державну феодальну власність: перебували "под правлением сотенним в ведомстве пояковом и диспозиции гетманскої

Старшинське, церковне та поміщицьке землеволодіння. Старшинське землеволодіння після Визвольної війни існувало у двох основних формах: формі рангових земель, що надавалися старшині як винагорода за службу на командних посадах у Війську Запорізькому (замість грошового жалування), і формі земельних пожалувань, що не залежали від службового становища і були особистими феодальними володіннями (постійними чи тимчасовими): "зуповне славне володіння" (на час правління певного гетьмана або довічно), "на підпору дому" та "до ласки військової" (останні два різновиди - тимчасове володіння). Зростає землеволодіння російських дворян. З часом тимчасові маєтності переросли в постійні. Указом від 23.03.1714 всі дворянські маєтки в Росії було перетворено на родові вотчини, земля і селяни перейшли у повну власність поміщиків. 21.04.1785 козацька старшина одержала права дворянства. Поряд з цим, одержували гетьманські універсали на землеволодіння церкви і монастирі: селянам, що мешкали на відповідних землях, наказувалося дотримуватися ''звиклого послушенства'' - вони закріплювалися за церквами і монастирями.

На Правобережній Україні у цей період зростає землеволодіння великих феодалів. Складається три типи маєтків. У маєтках першого типу основною повинністю була грошова або натуральна рента, другого - чинш, третього - панщина.

Елементи земельного кадастру. Здійснювалася інвентаризація земель

Вирішення земельних спорів. Цікавим є досвід вирішення земельних спорів того періоду. Судова система складалася з суду гетьмана, суду Ради генеральної старшини, Генерального військового суду, полкових та сотенних судів; діяли також копні та сільські суди (для сільського населення), доменіальний суд пана (щодо підданих), магістратські та ратушні (для міщан). Існували спеціалізовані суди: митні, ярмаркові, третейські, суд Грецького Ніжинського братства. Більшість з них могли розглядати земельні спори. Універсалом гетьмана К. Розумовського від 05.10.1751 земельні справи генеральної старшини, полковників, бунчукових та військових товаришів із Генерального військового суду передано полковим судам. Універсалом від 19.11.1763 запроваджені земські суди. Встановлює правовий режим рік та берегової смуги, які могли вільно використовуватися для потреб судноплавства та рибальства; арт. арт. 3. 4 Розділу 18 регламентують здійснення меліоративних заходів, а арт. арт. 13-20 Розділу 19 містять дуже детальну регламентацію сусідських відносин - набагато більш детальну, ніж положення чинного ЗК України. Так, передбачені правила розміщення на земельній ділянці будівель, споруд, насаджень, огорож, тощо. Детальність правового регулювання можна проілюструвати таким прикладом: "Правами." передбачено, що тин слід розміщувати рубаними кінцями всередину своєї ділянки.