Поняття, юридичні ознаки, та функціональне використання земель лісогосподарського призначення

Лісовий кодекс України, ЗУ“Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону”, «про ох.нвкол.прир.середовища», ПКМ“Про затвердження Санітарних правил в лісах України”, “Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України”“Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню”, “Про затвердження Правил відтворення лісів”, “Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок”, Наказ ДКЛГ “Про затвердження Правил пожежної безпеки в лісах України”

Землі лісогосподарського призначення є одним з елементів екологічних систем лісів, що беруть участь в природному функціонуванні всієї екосистеми. Земля виступає тут в двоякому значенні: як просторовий базис, на якому росте лісова рослинність, і як засіб виробництва, що живить кореневу систему лісів ґрунтовими компонентами (вологою, корисними речовинами та ін.).

Важливе теоретичне та практичне значення має питання про структуру земель лісогосподарського призначення. Як вбачається із норм ЗК України та ЛК України, визначення поняття цієї категорії земель в чинному законодавстві України розкривається лише через вказівку на її склад.

У спец зем.літ-рі землі лісогосподарського призначення – це зем.діл.прир.комплексів у яких поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними грунтами, травяною рослинністю, твар.світом, мікроорганізмами, та ін.прир.компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, вплив.один на одного і на навкол.прир.середовище. Так До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. При цьому До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:

а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

б) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст.5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Таким чином, законодавець виділяє два види земель лісогосподарського призначення: лісові землі та нелісові землі.

У ЛК України під лісовими землями розуміються землі, на яких розташовані лісові ділянки, а Земельним кодексом України вони визначаються як землі, вкриті лісовою рослинністю.

Поняття лісової ділянки визначено ч.4 ст.1 ЛК України, яка є ділянкою лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Крім того, лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо).

Нелісові землі - це землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.