2017-12-16
271
Знос о/з.
Фіз знос – це поступова втрата о/з-ми споживч вартості в процесі експлуатації. Він залеж від таких факторів як: 1) особливості технолог процесу,2) якість обслуговув о/з, 3) кваліфікація робітників та їх становлення до о/з у процесі використ. Розрізн повний і частковий знос о/з. Повний знос передб повну зміну зношених о/з через нове капіт буд-во або придоб нових о/з. Частковий знос компенсується здійсненням кап ремонту о/з. Моральний знос -це знос о/з у наслідок створення нових, більш прогресивних і економічно- ефективних машин та устаткування.
Зв=<В(100-1)>:100
Зв-залишкова вартість основних виробничих засобів.
В-відновлювальна (первісна) вартість основних виробничих засобів.
Г-ступінь зносу основних виробничих засобів.
9.1.Сутність о/з та їх відтвор. О/з-це матер цінності, що використ у вироб діял-ті п/ва понад один календ рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500грн.Не належ до о/з: 1) предмети, терміном служби менше 1 року незал від їх вартості, 2) предмети вартістю до 500грн./од. незалеж від терміну служби, 3)спец інструменти і спец пристосув п/в серійного і масового вир-ва певних виробів, 4) спец одяг, взуття, а також постільні речі не залеж від їх вартості і терміну служби. Вироб о/з є частиною о/з, яка бере участь у процесі вир-ва тривалий час, зберіг натур форму. Невир.о/з – це житл будинки та ін. об’єкти соц-культ і побут обслуговув, які невикористов у госп діял-ті і перебув на балансі п/ва. Основні вир засоби поділ на групи: 1)будівлі і споруди; 2) передавальні пристрої,3) машини та устаткув, 4) виробн і госп інвентар, 5) ін. о/з. Відтвор осн вироб засобів-це процес безперервного їх поповнення. Просте відтворення о/з здійсн в тому самому обсязі, коли відбув заміна окремих зношених частин о/з або заміна старого устаткування на аналог.
|
|
|
показники стану та ефективності використання основних засобів
. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства. У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах: 1), як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.2) як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.3)як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва.
Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують: 1) забезпечення підприємства основними засобами; 2) стан основних засобів; 3) ефективність використання основних засобів До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.
|
|
|
Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.
Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.
Кз = Зо/Фк
де Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;
Зо - сума зносу основних засобів;
Фк - балансова вартість основних засобів.
Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів. Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами: Кп=1-Кз або Кп=100%-Кз
де Кп - коефіцієнт придатності основних засобів;
Кз - коефіцієнт зносу основних засобів.
Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.
Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:
Ко = Фу / Фк;
Кв = Фв / Фк,
де Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів;
Фу - вартість введених основних засобів за звітний період;
Кв - коефіцієнт вибуття основних засобів;
Фв - вартість виведених основних засобів за звітний період.
Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних засобів перевищує вартість вибулих основних засобів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів.
Кр = (Фу-Фв)/Фк,
До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.
Найбільш загальним показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача.
Фв = Вп / Фк
де Фв - фондовіддача основних засобів;
Вп - вартість виробленої продукції за звітний період;
Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.
Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність.
Цей показник визначається за формулою:
Рф = (Пз/Фк) х 100%,
де Рф - рентабельність основних засобів;
Пз - загальний прибуток за звітний період;
Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.
8.1.Сутність податків та їх ф-ції. Податки – це обов’язкові платежі, що встановл.держава для фіз.та юр.осіб з метою формування централіз.фін.ресурсів, які забезпеч.фінансування держ.витрат. Обов’язк.платежі перерах.до держ.бюджету, а також до інших цільових держ.фондів. Вони здійсн.в 3 формах:1)Податки;2)Плата за ресурси; 3)Цільові відрахування. Податки викон. 2 осн.ф-ції: фіскальна та регулююча. Фіскальна ф-ція податків полягає у мобілізації коштів у розпорядженні держ.та формкванні централіз.фін.ресурсів для забезпечення викон.ф-цій держ. Регулююча ф-ція податків реалізується через вплив податків на різні напрямки показників д-сті суб’єктів господарювання. Використ. податків залежить від правильного вирішення таких питань: 1.Установлення об’єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатк.валовий дохід, прибуток, варт.майна, сума виплаченої з/п, варт.тов.пр-ції, обсяг реалізації. 2.Визначення джерел з плати податків. Такими джерелами є: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собіварт.(відрах.в цільові держ.фонди); частина виручки від реаліз.пр-ції (сплата мита, АЗ та ПДВ). 3.Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Податк.ставки можуть встановл.в грош.вираженні на одиницю оподаткування або у % до об’єкта оподаткування. %-ві ставки оподаткув. можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об’єкта оподаткув.); прогресивними (зростають із збільшенням об’єкта оподаткув.); регресивними (знижуються із збільшенням об’єкта оподаткув.). 4.Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавст суб’єктами господарюв. Штрафні санкції застосов. за таких порушень: несвоєчасне подання необх. документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата у встановл.термін податків та обов’язкових платежів держави; приховування об’єктів від оподаткув.або умисне зниження суми податків.
|
|
|
8.2.Мито і АЗ. Мито – це непрямий податок, що стяг.з тов., транспортних засобів та інш.предметів, які переміщуються через митний кордон країни. Застосов.кілька видів мита: ввізне, вивізне, сезонне, спеціалбне, антидемпінгове, компенсаційне. Ввізне мито нарах. на тов.та інші предмети за ввезення на митну територію. Вивізне мито нарах.на тов.та ін.предмети за їх вивезення за межі митної території. Сезонне мито застосов.на окремі тов.на строк не більше 4-х міс.від моменту його встановлення (як ввізне так і вивізне). Спец.мито застосов.: як спосіб захисту Укр.виробів; як спосіб захисту нац.тов.виробника, коли товари ввозяться на митну територію Укр.в обсягах або за умов, що можуть завдати шкоди нац.товаровиробнику. Антидемпінгове мито застосов.у разі: ввезення на митну територ.тов.і є об’єктом демпінгу,що завдає шкоди нац.товаровиробн.; вивезення за межі митної територ.тов.за ціною, нижчою від цін інш.експортерів. Компенсаційне мито застосов.у разі: вивезення на митну територ.тов,які є об’єктом субсидованого імпорту., вивезення за межі митної територ.тов.,які є об’єктом вир-ва, переробки, продажу або споживання. Акцизний збір(АЗ) – це непрямий податок, що встановл.на підакцизні тов. та включ.у їхню ціну. Платниками АЗ в бюджет є суб’єкти підприємн.д-сті (їхні філії, відділення, підрозділи):а)виробники підакцизн. тов. на митній територ.;б)нерезиденти, які виробл.підакцизні тов.на митній територ.Укр.
|
|
|
8.3.Місцеві податки і збори. Сплачуючи місц.податки і збори сую’єкти господар. забезпеч. наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільрад ресурсами,що справл.позитивн.вплив на д-сть п-тв. Місцеві податки поділ.на: комунальний податок та податок на рекламу. Місцеві збори включ.: нарах.автотранспорту; видачу дозволу на розміщення;об’єкти торг.та сферу послуг;право проведення кіно і телезйомок;проїзд територією прикордон.обл.автотранспортом, що вирушає за кордон. Комунальний податок: Платн.податку було визнач. юр.осіб,усіх форм власн.,що функціонують на територ.Укр. Об’єктом для розрах.податку прийнято фонд опл. праці, який обчисл. множен. середньоспискової к-сті працівн.на місячн.неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Розмір ставки податку визначено у розмірі 10% від об’єкта оподаткування. Від оподаткув.передбачалося звільн. реалізацію таких тов.вітчизн. вир-ва: хліб, борошно, хлібобул. вироби; сіль,цукор,олія;молоко,молочна пр-ція;прод.дит.харчув.;безалкогол.напої та морозиво;яловичина, свинина,риба, яйця,дом.птиця.
5.1. Фінансова стратегія п-в
5.2. Зміст, завдання та методи фін. планування.
5.3. Фін. план та порядок його складання.
6.1.Кругооборот коштів п-в та необхідність залучення кредитів.
6.2. Класифікація кредитів, що надаються п-вам
7.1.Аналіз виробн.-госп.д-сті п-ва, що перебуває у кризі.
7.2.Форми фін.санацій
7.3.Приховане, фіктивне та умисне банкрутство
8.1.Сутність податків та їх ф-ції
8.2.Мито і АЗ.
8.3.Місцеві податки і збори.
9.1.Сутність о/з та їх відтвор
