У період з XVI по першу половину XVIII ст. український на-од існував без своєї держави, не маючи можливості розвивати власнегосподарство і вільно порядкувати своїми природними багатствами. Українська козацька держава, створена в ході визвольної війни середини XVII століття, поступово втратила свою незалежність. Тож, господарський розвиток українських земель визначався економічними системами Речі Посполитої та Московської держави, до яких вони належали.
Протягом XVI -- першої половини XVIII ст. ст. утвердилася панщинно-кріпосницька система.
У 1569 р. між Великим князівством Литовським і Польським королівством було укладено Люблінську унію про створення єдиної держави - Речі Посполитої, в результаті чого більша Частинаукраїнських земель відійшла під владу Польщі. Почало стрімкозростати велике феод землеволодіння.
Одним з наслідків Великих географ відкриттів для Українибуло виникнення фільварків. Фільварок - це товарне багатогалузеве господарство, базоване на примусовій праці кріпаків. Розвиток фільваркового господарства став причиною проведення аграрної реформи короля польського та князя литовського СигізмундаII Августа.
|
|
За рахунок цього очікувалося підвищити продуктивність фільваркових та селянських господарств з метою збільшення товарного виробництва, яке було головною с/г-ою експортною культурою. Запроваджена так звана волочна реформа була поширена на більшість магнатських маєтків. Такі реформування були проведені переважно на Берестейщині та Волині.
Волочна реформа ще не прикріплювала селян остаточно до землі. Селянин зберігав право покинути пана, залишивши замість себе іншого, але фактично це було надзвичайно важко зробити.
Розвиток товарно-грошових відносин, бажання феодалів збільшити прибутковість господарств зумовили певний прогрес у с/г виробництві. Панівною системою в землеробстві було трипілля, ширше стали застосовувати угноєння, вдосконалювалося знаряддя праці.
Зростання фільваркової системи та поширення панщини зміцнило землеволодіння магнатів і шляхти. Селяни почали втрачати право переходу, опиняючись в особистій, поземельній, судово-адміністративній залежності від хазяїна чи пана. Протягом XVI ст. (1505 та 1520 рр.) польські сейми видали низку законів, що суворо забороняли селянам без дозволу феодала покидати свій наділ, і, нарешті, третій Литовський статут 1588 р, остаточно закріпачив селян. Шляхтич отримав право не лише продати чи купити селянина, а й засудити його на смерть. Під ярмом Польщі українського селянина було позбавлено всіх прав.
Зростання кріпосного гніту призводить до масових утеч селян. У другій половині XVI ст. на Нижньому Подніпров'ї виникла Запорізька Січ — центр українського козацтва, що стає осередком боротьби за визволення України від феодального та національного гноблення. У цей період B Україні виникає козацьке землеволодіння з вільною працею на власній землі типу фермерського. Основною формою козацьких господарств стає хутір - індивідуальне господарство, засноване на власній праці або із залученням найманої праці, орієнтоване на виробництво продукції, що здебільшого йшла на продаж. Процес покозачення селянства та звільнення від феодальної юрисдикції посилювався.
|
|
Під впливом зростання товарно-грошових відносин в ринок поступововтягувалися і селянські господарства, в результаті чого зростає прошарок заможного селянства, яке займалося торгівлею, землеробством, промислами, використовувало найману працю, проте розвиток капітал відносин стримувався пануванням феодальних.
Цехове ремесло, як і в Західній Європі, було жорстко регламентоване. Внаслідок цього в містах існувала велика кількість позацехових майстрів, так званих партачів. Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація, поява мануфактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку. Збільшилася кількість торгів та ярмарків. Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдавала великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисловості, затримувала загальний економічний розвиток