Порівняйте риси меркантилізму і класичної школи політичної економії (історичні умови виникнення, суть, представники та трактування ними основних економічнх категорій)

Меркантилізм став першим проявом економічних ідей буржуазного суспільства.. У Західній Європі він зародився вже у ХУ ст., але поширення набув у ХУІІ ст. Головна передумова виникнення - розклад феодалізму та зародження капіталізму.

Виникнення капітал способу виробництва через первісне нагромадження капіталу (шляхом розорення дрібних виробників, колоніальними загарбаннями), виникнення світового ринку, необхідність створення великих капіталістичних підприемств, мануфактур, торговий капітал Меркантилізм - перша теоретична спроба пояснити суть капіталістичного способу виробництва, вирішував практичні питання прискорення первісного нагромадження капіталу. Меркантилізм відображав інтереси торгової буржуазії

Ідеологію меркантилізму розкрив. такі положення.

1. багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах; тобто нагромадження грошей.

2. виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку.

3. безпосереднім джерелом багатства е сфера обігу.

4. сфера обігу е водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі: Г — Г'

5. Джерелом багатства е лише зовнішня торгівля.

6. треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати.

Меркантилізм пройшов два етапи у своему розвитку. Це ранній меркантилізм, (монетарний), і розвинутий меркантилізм (мануфактурний).

Представниками цього напряму були Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії.

Ранній меркантилізм грунтувався на теорії грошового балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-друге — зберегти гроші в самій цій країні. В країні була політика максимального зменшення імпорту.

Монетарний меркантилізм був досить примітивною формою пізнішого меркантилізму. Властиві заходи — заборона вивезення грошей, обмеження імпорту, збільшення видобутку золота та срібла там, де це було можливим, встановлення високого імпортного мита не дали очікуваних результатів

У другій пол ХУІст. система монетарного меркантилізму змінюеться системою меркантилізму мануфактурного, що досягла свого розквіту у ХУІІ ст. Основними представниками його були Томас Мен у Англії, Антуан Монкрегьсн у Франції, Антоніо Серра в Італії. Для цієї системи характерною е теорія торгового балансу. Пізні меркантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошового обігу у сферу товарного обігу..

Ранні меркантилісти вважали, що будь-яка купівля зменшуе їхню кількість, а будь-який продаж — збільшуе. Пізні ж меркантилісти розуміли, що гроші «породжують» гроші і для цього вони мають бути в постійному русі.

Класична політична економія (класичний період) виникла в період становлення капіталістичного способу виробництва і завершила свій розвиток у першій половині ХVІІ сторіччя. Її основоположниками були англійський економіст У. Петті і французький економіст П. Буагільбер. Свій розвиток класична політична економія отримала у працях В. Франкліна, Ф. Кене, Р. Кантільйона, А. Тюрго, Сисмонді, А. Сміта, Д. Рікардо Ж.-Б. Сей, Т. Мальтус, Дж.С. Міль та ін. На відміну від меркантилістів, класики політичної економії вважали предметом свого дослідження не сферу обігу, а виробництво. Завдяки цьому класична політична економія вперше підій- шла до наукового визначення предмета політичної економії. Першим це зробив У. Петті, який такою сферою вважав промислове виробництво, добувну промисловість. Багатство, на його думку, створюється у сфері матеріального виробництва, а розподіляється у сфері обігу. Водночас він помилково стверджував, що вартість створює не всяка праця, а лише та, що витрачається на виробництво золота і срібла.

П. Буагільбер першим використав поняття “національний дохід”,але лише щодо сільського господарства. Р. Кантільйона вперше дав

характеристику сутності підприємництва. А. Тюрго започаткував основи концепції корисності. Найбільшого розвитку класична політеко-

номія отримала у працях А. Сміта і Д. Рікардо, цим і вичерпала себе, на думку К. Маркса.

А. Сміт у своїй науковій праці “Дослідження про природу і причини багатства народів” виділив основну проблему – економічний розвиток суспільства та підвищення його добробуту. У своїй теорії про продуктивну працю він переконує, що не торгівля, а сфера виробництва є основним джерелом багатства, але для збільшення багатства кращим є розвиток сільського господарства, а не промисловості. Центральне місце в методології А. Сміта займає концепція економічного лібералізму, в основу якої він поклав ідею ринкових економічних відносин. Внесок А. Сміта в економічний аналіз полягає у розкритті ним ролі ринків в організації економічного життя та забезпеченні швидкого економічного зростання. Він доводив, що система цін і ринків здатна коорди-нувати діяльність людей і фірм без будь-якої директиви згори.

Вихідною позицією у дослідженнях Д. Рікардо була прихильність до концепції економічного лібералізму, який не допускає ніякого державного втручання в економіку і дозволяє економічні свободи. Харак-теризуючи методологічну позицію Д. Рікардо, слід відзначити, що він вважав, що при вільній конкуренції інтереси індивіда і цілого збігаються і що режим вільної конкуренції є найбільш доцільним. Щодо теорії вартості Д. Рікардо наполягав, на відміну від А. Сміта, на однофакторній її оцінці: “Вартість товару або кількості якогось іншого товару, на який він обмінюється, залежить від власної кількості праці, яка необхідна для його виробництва”. У трактуванні категорії “капітал”Д. Рікардо зумів показати, що через нерівність прибутку на вкладений капітал останній “переміщується із однієї діяльності в іншу”. Важли-вою є розроблена ним концепція ренти: рента завжди платиться за кори-стування землею, оскільки її кількість небезмежна, якість – неоднакова, а із зростанням населення починають оброблятися нові ділянки землі, гірші за своєю якістю і розміщенням, що потребують більших витрат праці, за якими визначається вартість сільськогосподарських продуктів.