Охарактеризуйте економічну політику Петра І та її вплив на господарство України

Особливо важливим етапом у формуванні певної структури народного господарства України стали роки правління Петра 1. Його політика, спрямована на посилення екон та полі­т могутності Росії, в той же час стосовно України передба­чала посилення колонізації та ліквідацію й залишків автономно­го устрою. Дбаючи про розвиток мануфактурного виробництва, торговельних зв'язків Росії, Петро I спрямовував свою політику щодо України на перетворення її у ринок збуту та сировинний придаток Росії. Надзвичайно багато роблячи для розвитку ма­нуфактурного виробництва в Росії, проводячи політику «наса­дження мануфактур», Петро I водночас час накладав певні забо­рони на розвиток їх в Україні, створюючи умови насамперед для підприємців-росіян та іноземців. Використовуючи українську сировину, російський уряд відкривав казенні (скарбові) ма­нуфактури. Він усіляко підтримував створення й приватних ма­нуфактур, але таких, якими б володіли росіяни, продукція яких ішла виключно на потреби російської армії та флоту. Російські ж потреби задовольняли виробники селітри, поташу. Російський уряд будував свою економічну політику щодо України на оволодінні українською промисловістю, ство­ренні російських державних підприємств на українській сиро­вині та із застосуванням української робочої сили. З'являється кріпосна мануфактура з великою кількістю «приписних» робіт­ників (як державна, так і приватна), власниками якої найчастіше стають російські підприємці.

Великої шкоди петровська політика завдала українській тор­гівлі — як зовнішній, так і внутрішній. Високими митами та за­боронами були перекриті можливості для українського купецтва у вже налагодженій міжнародній торгівлі. Так, указом 1714 p. заборонено вивозити низку товарів — таких, як прядиво, шкіри, сало, віск, щетина та ін. через будь-які порти, крім російсь­ких. Врешті-решт, український експорт було скорочено до мінімуму. З метою забезпечення ринків збуту для російської мануфактурної промисловості заборонялося й завозити до України ряд іноземних товарів — таких як панчохи, полотно, сукно, голки. Усі ці дії призводять до значного падін­ня цін на українському ринку на низку товарів, що дає можли­вість російським купцям та уряду за безцінь скуповувати цю продукцію.

Дуже дошкульною для українського купецтва була й митна політика, внаслідок якої значно зросли митні збори на українські товари, а для деяких товарів (горілка, тютюн) вивіз на певний час зовсім заборонявся. Усе це надзвичайно негативно позначається на економіці України, активно сприяючи перетворенню її на ро­сійську колонію, ринок сировини та збуту для російської проми­словості. Цей процес прискорюється в наступні часи, а в період гетьманування останнього гетьмана К. Розумовського внаслідок скасування митних кордонів між Україною і Росією (1754 р.) економіка України стає складовою частиною російської в рамках всеросійського ринку, що формується, і цим самим остаточно скасовуються залишки української автономії.