Економічний розвиток Франції в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Математична школа маржиналізму

Остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.. для Франції характеризувалися подальшим зростанням духовно-культурного рівня французької нації під впливом ідей французьких просвітників, творів мистецтва, літератури, які здобули всесвітнє визнання. Під впливом ідей Паризької комуни та погіршення економічного стану в країні впродовж 1870-1914 рр. посилився робітничий та соціальний рух, бу­ло створено соціалістичну партію, зростала роль профспілок.

До середини XIX ст. Франція за обсягами промислового виробництва по­сідала друге місце у світі після Англії, але наприкінці XIX ст. вона перехо­дить на четверте місце, відстаючи в економічному розвитку від нових про- мисловорозвинених держав — США та Німеччини.

Однією з головних причин уповільнення темпів економічного розвитку Франції в кінці XIX — на початку XX ст. залишився парцелярний характер її сільського господарства. Однак розвиток капіталізму на селі прискорив процес розорення дрібних господарств та концентрацію землі у великих та середніх господарствах. Вихід зі скрутного становища селяни шукали в оренді землі та одержанні позичок у сільських лихварів та банкірів, а це часто призводило до зростан­ня їх заборгованості та погіршення економічного становища.

Низький рівень розвитку господарства негативно впливав на внутрішній ринок, зумовлював зменшення купівельної спроможності переважної части­ни населення Франції — селян, а це, у свою чергу, не стимулювало розвитку промисловості.

В останній третині XIX ст. розвиток промисловості Франції відбувався повільними темпами, на що впливала слабка сировинна база, особливо недо­статня кількість вугілля, стара технічна база промисловості.

Разом з тим в економіці Франції простежувалися такі самі тенденції, як і в інших країнах Європейської цивілізації, а саме: найбільшими темпами роз­вивалася важка промисловість, машинобудування та металообробка, завдяки підтримці держави відбувалося швидкими темпами залізничне будівництво. У 70—80 роках XIX ст. у промисловості Франції виникають перші нові форми організації господарства — монополії у формі синдикатів і картелів. На початку XX ст. відбувається швидкий процес концентрації вироб­ництва і зростає кількість монополій. Монополії у Франції виникали пе­реважно у формі синдикатів. На початку XX ст. відбувається пожвавлення промислового виробництва та застосування нової техніки, що вплинуло на розвиток автомобілебуду­вання, електротехніки, суднобудування, верстатобудування. У цілому про­цес монополізації у Франції відбувався повільно, і монополії в економіці не відігравали провідної ролі.

У цілому французька промисловість з технічного погляду значно відста­вала від промисловості США та Німеччини, її устаткування здебільшого бу­ло морально і фізично застарілим, недостатньо впроваджувалися останні до­сягнення науки і техніки, передові технології, енергетичною базою промис­ловості були переважно парові машини, а не електричні двигуни, що негатив­но позначалося на собівартості та конкурентоспроможності французьких промислових товарів на світовому ринку.

Незважаючи на окремі успіхи, у розвитку важкої промисловості на поча­тку XX ст. за обсягами виробництва провідне місце залишалося за виробни­цтвом предметів споживання. Проблему індустріалізації в країні вирішено не було. Отже, зміна форм господарювання у Франції в кінці XIX — на початку XX ст. торкнулася в основному галузей важкої промисловості, в яких відбу­вався процес монополізації та утворення акціонерних товариств. Стосовно переважної кількості підприємств, то зміни форм господарювання тут майже не відбулися, ці підприємства залишалися приватною власністю виключно окремих власників.

Франція зробила вагомий внесок у світовий досвід завдяки операціям з акціями і різними цінними паперами, зокрема дана країна мала широку ме­режу фінансових посередників, інвестиційних фондів та довірчих товариств, різних видів банків.

У Франції була дуже розгалужена банківська система. Вона складалася з різних банків, які виконували окремі функції. Так, акціонерні банки в умовах монополістичної конкуренції та централізації капіталів займалися випуском та реалізацією акцій та отримували великі прибутки. Країна надавала більше переваги банківському капіталу, ніж промисло- І вому. Відбувався швидкий процес концентрації банків. Французькі банки спрямували свої кошти в основному на лихварські опе­рації, надаючи позики іноземним державам під високі відсотки. Наприкінці XIX ст. задля підтримки вітчизняної економіки уряд Франції активно переходить до політики протекціонізму. Отже, в кінці XIX — на початку XX ст., в умовах ринкового господарства та загострення монополістичної конкуренції відбувається уповільнення тем­пів економічного розвитку Франції, на що вплинули насамперед негативні наслідки франко-прусської війни, парцелярний характер сільського госпо­дарства, структура промисловості, переважання банківського капіталу над промисловим, великий вивіз капіталу за кордон, поява могутніх конкурентів, брак сировинних ресурсів, недостатній рівень техніки та технологій, соціа­льні, політичні та історичні чинники.

За таких обставин напередодні Першої світової війни Франція залишала­ся аграрно-індустріальною країною з слаборозвиненою важкою промисло­вістю і перемістилась наприкінці XIX ст. з другого місця у світі за обсягами промислового виробництва на четверте.

Суттєвий внесок у розвиток маржинальної теорії зробила ма­тематична школа, засновниками якої були А.Курно, І.С.Джевоис, а також економісти так званої «лозаннської школи» — Л. Вальрас та В. Парето.

Математичний напрямок екон думки виник у країнах Зах Європи в першій пол XIX ст.; у другій половині XIX ст. окремі розробки економістів-математиків сформувались у цілісну концепцію.

Основними передумовами впровадження математичних методів у економічні дослідження були:

перетворення капіталізму на розвинену господ систе­му з високим рівнем взаємозв'язку та однорідності всіх її частин і елементів;

значні дослідження в галузі математики та можливість за­стосування їх до аналізу екон процесів.