Визначте причини виникнення та охарактеризуйте зміст та основні теорії економічного неоконсерватизму

Витіснені в більшості країн після Другої світової війни неокласичні ринкові теорії, які до 1930-х років визначали розвиток економічної думки, набувають поширення від другої половини 1970-х.

Зміни, що відбулися в економічному розвитку провідних країн Заходу,по-новому поставили старе питання про оптимальне співвідношення державного регулювання та стихійних ринкових сил.

Причинами неокласичного відродження в економічній теорії були провали й неможливість використання кейнсіанської макроекономічної стабілізаційної політики. Свідченням цього стає розгортання світових економічних криз 1970-х та 1980-х років, переплетіння циклічних криз зі структурними (валютно-фінансова, енергетична, екологічна, економічна), виникнення стагфляції, а також негативні прояви надмірного розгортання державно бюрократичних структур та недостатня ефективність їх.

Від початку 1980-х років провідним напрямом у межах нової класики стає неоконсерватизм, структуру якого утворюють:

· теорія монетаризму (М. Фрідмен, К. Бруннер, А. Мельтцер, А. Шварц);

· теорія економіки пропозиції (А. Лаффер, Дж. Гілдер, П. Робертс, Р. Манделл);

· теорія раціональних очікувань (Дж. Мут, Р. Лукас, Т. Сарджент, Н. Воллес).

Теорія економіки пропозиції, яка доповнювала монетарні форми та методи регулювання економіки, по суті, стала теоретико-методологічним підґрунтям «рейганоміки» — економічної політики США, яку від 1981 р. здійснював президент Р. Рейган. Основними елементами економічної політики держави, згідно з теорією економіки пропозиції, є її орієнтація на виробництво (пропозицію); зниження податків з метою вивільнення частини прибутків для інвестування; скорочення витрат, передусім у соціальній сфері; регулювання пропозиції грошової маси. Представники теорії економіки пропозиції, на відміну від монетаристів (які основний акцент робили на регулюванні кількості грошей), особливого значення надають використанню податкових інструментів регулювання.

Теоретичне обґрунтування стимулювання пропозиції шляхом скорочення податкової ставки з метою перерозподілу національного доходу на користь середніх і великих власників увійшло в економічну науку як крива А. Лаффера.

Теорія раціональних очікувань. Базисні основи теорії були закладені ще у 50—60-х роках ХХ ст. Р. Мутом (р. н. 1930), подальше розроблення здійснено у 1970-х роках американськими вченими Р. Лукасом (р. н. 1937),Т. Сарджентом (р. н. 1943), Н. Воллесом (р. н. 1939).

Теорія раціональних очікувань, на відміну від цього припущення, виходить з того, що економічні суб’єкти чутливо реагують на зміни ринкової ситуації, і передовсім на зміни цін. Саме в цьому й полягає раціоналізм їхньої поведінки. Очікування таких суб’єктів визначають відповідну ринкову поведінку, котру дуже важко спрогнозувати.

Лідер школи раціональних очікувань, лауреат Нобелівської премії 1995 р. Р. Лукас вважає, що головною умовою нормального розвитку економіки є стабільні ціни, тобто відсутність інфляції. Тому держава через грошово-кредитну політику має забезпечити стабільні, передбачувані умови функціо-

нування ринкової економіки.

Теорію раціональних очікувань доповнює одна із теорій М. Фрідмена, а саме теорія адаптивних очікувань, за якої очікування наступної інфляції суб’єктами господарювання визначаються її нинішнім рівнем, до якого вони адаптуються (пристосовуються).