Загальні особливості ПР. Регул. ШСВ

Тема 10. Регулювання шлюбно-сімейних відносин у МПрП

 

 

План

1. Загальні особливості правового регулювання ШСВ

2. Міжнародно-правові джерела регулювання ШСВ

3. Національні джерела регулювання ШСВ

4. Колізійні питання укладання та розірвання шлюбу

5. Правові наслідки шлюбу

6. Відносини батьків і дітей

7. Питання усиновлення та опіки

 

 

ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПР. РЕГУЛ. ШСВ

1.1. Особовості інституту шлюбу*

* Шлюб – полонізована форма іменника від дієслова «злюбитися»

Шлюбно-сімейні відносини (ШСВ) є ключовим елементом розвитку суспільства, відповідальним за тривалість суспільства у часі – через відтворення його матеріальних, ціннісних, інтелектуальних та ін. складових.

ШСВ серед інших цивільно-правових інститутів можливо найбільш тісно пов’язані з етнокультурною традицією та її складовими: історичними, етнографічними, релігійними, економічними та ін. умовами.

Усталеними формами ШСВ в історії людства є рід (клан, готра), як кровна солідарність родичів всіх поколінь і кількох ступенів спорідненості,і парна сім’я – як основа роду, побудована на добровільному шлюбному союзі чоловіка і жінки.

Однак подібно до того, як на тлі загальної домінуючої форми в деяких конкретних умовах можуть з’являтися специфічні її варіації, так в специфічних історико-соціальних умовах з’являлися екзотичні ШСВ: (напр. паналуальна родина, полігамні чи поліандрійні шлюбні відносини тощо).

Ще однією особливістю ШСВ є особлива увага до них в сфері міжнародних стандартів з захисту прав і свобод Людини (ПСЛ) адже сімейні відносини є особливо обтяженими підставами для порушення цих прав. Це, в свою чергу, має наслідком по-перше значну увагу до питань ШСВ з боку філософів права, з іншого низку спеціальних положень чи окремих актів з захисту прав людини в сфері ШСВ.

Процеси глобалізації, зростання інтенсивності міграції населення, розвиток ділових, культурних, наукових відносин між представниками різних етнокультурних традицій призводять до укладення змішаних шлюбів. Як наслідок – потужний процес взаємодії різних шлюбно-сімейних традицій загальна хаотичність, з потенціалом виділення у майбутньому загальноприйнятних для гуманістичної загальнолюдської культурної традиції ШСВ.

В європейські доктрині Нового часу розрізняють три підходи до шлюбу, які в конкретних випадках взаємодоповнюють один одного: як на «сердечний» союз подружжя; як на партнерство; як на цивільно-правову угоду чоловіка і жінки

Шлюб як «полюбовний» союз по двох незалежних і рівноправних осіб передбачає відносну свобода кожного з подружжя у питаннях визначення умов і строків спільного проживання.

Шлюб як п артнерство – відносини, в основі яких лежить чітке розуміння прав і обов’язків кожного з подружжя у досягненні їхніх спільних цілей, обсяг яких визначається частково релігійними, частково звичаєвими нормами, але остаточно – домовленостями сторін.

Договірн а концепція шлюбу є найбільш поширеною. Вона побудована на постулаті, що норми, які визначено законом для договірного права загалом регулюють і шлюбно-сімейні відносини.

 

1.2. Колізійне регулювання ШСВ.

Предмет колізійного регулювання є шлюби з іноземним елементом (змішані шлюби), а саме шлюби:

· зареєстровані між особами, хоч один з яких іноземець чи особа без громадянства

· оформлені на території іноз. Д./ органами іноз Д. / за іноземним законодавством

 

Різновидом змішаного шлюбу є закордонний шлюб – що оформлюється на території третьої Д. де жоден з подружжя не є громадянином: шлюб двох іноземців в третій країні. В багатьох законодавствах такі випадки регулюються спеціально. Найбільш поширена форма регулювання закордонних шлюбів - консульські шлюби. Правовою основою регулювання консульських шлюбів є консульські конвенції, в яких на основі взаємності вирішуються всі питання «легалізації» діяльності консула, включаючи повноваження реєструвати консульські шлюби.

 

 

Основні питання, що вирішуються при колізійному регулюванні ШСВ:

1. питання шлюбної дієздатності

2. вимоги стосовно укладання шлюбу

3. регулювання питань визнання дійсності шлюбів, укладених за іноземним законодавством

4. особисті немайнові права подружжя

5. майнові права подружжя

6. підстави і процедура припинення шлюбу

7. правовідносин між батьками та дітьми

8. питання утримання і перелік членів родини, які мають право на утримання за законом

9. умови усиновлення

10. підстави та процедура встановлення опіки/піклування, інші форми

 

Дві основні прив’язки, що застосовуються при регулювання ШСВ:

Перша: особистий закон особи, що його укладає

* питання: який закон застосовувати при змішаних шлюбах.

Зазвичай діє принцип: шлюб буде визнано дійсним, коли дотримані матеріально-правові вимоги до шлюбної правоздатності за особистим законом кожного з подружжя.

Питання укладання шлюбу і його наслідки традиційно регулювалися переважно особистим законом чоловіка.

Жінка ж відповідно до свого особистого закону, мала лише окремі повноваження. Наприклад за Кодексом Бустаменте: розпоряджатися своїм особистим майном і вчиняти позов з захисту своїх прав.

Нині застосовується прив’язка спільний особистий закон подружжя: або спільного громадянства (варіант останнього спільного громадянства якщо хоч один з подружжя його зберіг), або останнє спільне місце проживання (також якщо хоча б один з подружжя його зберіг).

Якщо ж такі критерії відсутні, діє формула найбільш тісного зв’язку.

 

Друга: всі формальні вимоги укладання шлюбу регулюються за місцем укладення шлюбу – lex loci celebrationis. Основний принцип:

· шлюб, дійсний у місці його укладення, дійсний у б-якому іншому місці;

· шлюб, недійсний у місці його укладення – недійсний будь-де.

 

 

* відомі обмеження дії цього принципу: Напр., у Кодексі Бустаменте: Держава, зак-во якої вимагає для шлюбу здійснення релігійного обряду, може відмовити у визнанні дійсності шлюбів, укладених їх громадянами за кордоном без дотримання зазначеної форми.

 

В реальності діє третя (змішана) система, що комбінує особистий закон та закон місця укладення Ш. Приклад «шкала Кегеля»: (німецьке Цивільне Уложення), яка замінила традиційну колізійну прив'язку до гром-ва чоловіка. Ця шкала передбачає прив'язки в такій послідовності:

1) Актуальне спільне громадянство подружжя;

2) за його відсутності - останнє спільне громадянство, якщо один з подружжя його зберіг;

3) за відсутності такого - останнє сумісне місце проживання, якщо один з подружжя мешкає там і зараз;

4) за відсутності всіх цих елементів - найтісніший зв'язок з правом певної Д..

 

2. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ