2017-12-16
464
Інкасування (інкасо) – це здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або на інших умовах.
В основі інкасо є два види документів.
Фінансові документи – це перевідні та прості векселі, чеки та інші документи, що використовуються для одержання грошового платежу.
Комерційні документи – це рахунки-фактури, транспортні документи та інші документи, які не є фінансовими документами.
Відтак розрізняють "чисте інкасо" — це інкасо фінансових документів, що не супроводжується комерційними документами та документарне інкасо, яке включає інкасо фінансових документів, що супроводжується комерційними документами; інкасо комерційних документів, що не супроводжується фінансовими документами.
Всі документи, які передаються на інкасо, повинні супроводжуватися інкасовим дорученням, яке містить чіткі і точні інструкції. Банкам дозволяється діяти тільки у відповідності з інкасовими дорученнями і у відповідності із правилами.
|
|
|
Відповідальність за чітке і однозначне визначення умов видачі документів лежить на стороні, яка підготувала інкасове доручення, оскільки банки не відповідають за наслідки визначених іншою стороною умов.
Особливість юридичної природи інкасо полягає в тому, що інкасуючий банк несе відповідальність тільки за видачу документів платнику проти платежу чи акцепту і не відповідає ні за перевірку прийнятих документів, ні за їх платіж чи акцепт.
Відповідальність за порушення законодавства про грошовий обіг та безготівкові розрахунки.
Чинне законодавство встановлює режим фінансової відповідальності за порушення правил обігу готівки.
За порушення юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами — громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки, застосовуються штрафні санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в редакції Указу від 11 травня 1999 р.
Так, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до нихзастосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:
|
|
|
за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;
за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки — у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;
за витрачання готівки з виручки, отриманої від реалізації продукції та інших касових надходжень, на виплату заробітної плати, за наявності податкової заборгованості – у розмірі здійснених виплат;
за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;
за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів;
за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів – у розмірі сплачених коштів;
за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням – у розмірі витраченої готівки.
Особливе місце у правовому режимі здійснення розрахунків займає примусове стягнення коштів з рахунків платників, тобто така форма розрахунків, при якій у випадках, встановлених чинним законодавством, банк здійснив платіж з рахунка платника без згоди останнього.
Примусове стягнення коштів здійснюється шляхом:
безспірного стягнення коштів з рахунків платників;
безакцептного списання коштів з рахунків платників.
Безспірне стягнення коштів – це захід публічно-правового характеру, при якому в установлених законодавством випадках за рішенням судових та інших органів стягувач має право отримати платіж з банківського рахунка платника в примусовому порядку. Таке стягнення може здійснюватися на підставі виконавчих документів, виданих за рішенням судів, за наказами господарських судів, за виконавчими написами нотаріусів та в інших випадках, передбачених законом.
Безакцептне списання коштів – це захід приватно-публічного характеру, при якому у випадках, спеціально передбачених законодавством, стягувач має право отримати через банк платіж з рахунка платника без безпосередньої згоди останнього, тобто «без акцепту» на підставі документів, поданих банкові стягувачем.
Останнім часом спостерігається тенденція до скорочення випадків безакцептного списання коштів з рахунків платників, враховуючи, що ст. 1071 Цивільного кодексу України передбачає, що без розпорядження юридичних осіб та фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що знаходяться на їх рахунках у банках, не допускається, за винятком, встановлених законами України, а також рішенням суду, та за виконавчими написами нотаріусів, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Порядок примусового списання коштів з рахунків у банках визначається розділом VІнструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті.
За порушення правил здійснення розрахункових операцій банки, платники і отримувачі несуть також цивільну відповідальність у формі відшкодування збитків та сплати неустойки (пені, штрафу), яка передбачається чинним законодавством та укладеними договорами.
Відповідно до Закону України від 5 квітня 2001 р. «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банки несуть таку відповідальність перед платниками при здійсненні переказу грошей. У разі порушення банком, що обслуговує платника, строків виконання доручення клієнта, банк зобов'язаний сплатити пеню, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
|
|
|
У свою чергу, передбачається і відповідальність платника перед банком або іншою установою – членом платіжної системи, що його обслуговує. Згідно Закону України від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
