Поняття та правові засади безготівкових банківських розрахунків

Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, при яких платежі здійснюються без участі готівки шляхом перераху­вання коштів з рахунку платника на рахунок отримувача гро­шей, або шляхом заліку взаємних зобов'язань.

Безготівковий обіг має істотні переваги перед готівковим, і пояснюється такими обставинами:

по-перше, створюються сприятливі умови для державного регу­лювання і належного контролю грошового обігу;

по-друге, за­безпечується своєчасність розрахунків між суб'єктами грошово­го обігу за реалізовані товари і надані послуги;

по-третє, при­скорення обігу грошових коштів забезпечує тісний зв'язок суб'єктів господарювання з банками і впливає на функціонуван­ня грошового ринку, а це в свою чергу відіграє важливу роль у поліпшенні економіч­ного становища суб'єктів господарювання.

Зміст безготівкових розрахунків полягає у перерахуванні певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відносини, в яких одна сторона здійснює платежі на користь іншої через кредитні установи, називаються розрахунковими. Розрахункові правовідносинивиникають між організаціями в процесі здійснення розрахунків у безготівковому порядку через кредитні установи.

Основою правового регулювання безготівкових розрахунків є Закон України від 5.04.2001р. «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні».

Принципи роз­рахункових правовідносин:

всі підприємства та організації зобов'язані зберігати свої кош­ти на рахунках в установах банку, за винятком залишків готівки в їхніх касах у межах встановле­ного банком ліміту;

розрахунки між підприємствами та організаціями здійснюють­ся, як правило, безготівковим способом через банки;

безготівкові розрахунки проводяться за діючими формами роз­рахунків;

суб'єкти господарювання мають право вільного вибору умов про попередню оплату товарів (робіт, послуг), за винятком ви­падків, закріплених в законодавстві;

платежі проводяться за рахунок коштів платника або за раху­нок, банківського кредиту;

списання коштів з рахунків клієнтів здійснюється тільки за їх розпорядженням, або з їхньої згоди (за акцептом);

при проведенні розрахункових операцій банки контролюють додержання підприємствами, і організаціями розрахункової та касової дисципліни.

При проведенні розрахунків у відносинах між установами банків і власниками рахунків беруть участь, як правило, три суб'єкти (продавець, покупець-платник і банк). Сторони (банк і суб'єкти господарської діяльності) зо­бов'язані дотримуватись закону і договірних умов. Порядок прове­дення розрахунків регулюється чинним законодавством. Це означає, що сторони в розрахункових відносинах повинні чітко виконувати встановлені приписи.

Однак, відповідно до вимог законодавства, не­обхідним юридичним фактом для виникнення розрахункових право­відносин є договір на розрахунково-касове обслуговування.