2017-12-16
1093ТЕМА №1. «АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»
Діяльність поліції пов’язано із можливістю широкого застосування заходів адміністративного примусу. Невід’ємною складовою системи методів публічного управління суспільством є метод примусу, що належить до найжорсткіших засобів впливу. Саме тому посадові особи органів управління застосовують примус, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими прийомами. Авторитарність цього методу незаперечна, проте, нині немає жодної держави, яка б не використовувала його як найнеобхідніший засіб управління своїми справами. Саме поліція, на ряду з іншими суб’єктами, наділена можливістю притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що порушують законодавство. Тільки в 2015 році в Україні до адміністративної відповідальності було притягнуто 1 млн. 984 тис. осіб. Не всі вони притягались до відповідальності саме органами внутрішніх справ, але в більшості випадків саме правоохоронні органи проводили розслідування фактів вчинення адміністративних проступків, складали необхідні процесуальні документи.
Кардинальні зміни законодавства в Україні призвели до необхідності вивчення та уточнення повноважень правоохоронних органів (зокрема Національної поліції та її посадових осіб) в сфері адміністративної відповідальності.
Основні правила дії поліцейских за таких умов визначені у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Стаття 9 КУпАП встановлює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. В подальшому ми більш детально розглянемо поняття адміністративного правопорушення.
В практичній діяльності необхідно розуміти природу такого явища, як юридичний склад адміністративного правопорушення.
Під юридичним складом розуміють передбачену нормами адміністративного права сукупність ознак, за наявності яких протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.
До елементів юридичного складу належать:
1. об'єкт;
2. об'єктивна сторона;
3. суб'єкт;
Суб'єктивна сторона.
Об’єкт – це суспільні відносини, які охороняються правовими нормами від порушень. Наприклад, які суспільні відносини охороняються Правилами дорожнього руху. Можна сказати, що ці Правила охороняють суспільні відносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона – це сукупність зовнішніх ознак правопорушення. До ознак об’єктивної сторони правопорушення належать:
1. Протиправне діяння (дія чи бездіяльність). Будь-яке порушення пов’язано (в більшості випадків) із активними діями правопорушника. Розпивання алкогольних напоїв в заборонених законом місцях вимагає фіксації факту такого розпивання з боку правопорушника. Бувають правопорушення, які вчиняються шляхом бездіяльності. Наприклад, невиконання батками або особоми, що їх заміщують, обов’язків з виховання дітей є проявом такої протиправної бездіяльності.
2. Настання шкідливих наслідків (характерно для так званих матеріальних складів). Не всі правопорушення призводять до настання матеріалних шкідливих наслідків, але в разі їх наявності на це треба обов’язково звертати увагу і фіксувати у відповідних процесуальних документах.
3. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням і наслідками. Необхідно довести, що саме протиправне діяння призвело до конкретних шкідливих наслідків.
4. Час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.
Саме діяння – це обов’язкова ознака об’єктивної сторони. Інші ознаки не завжди є обов’язковими. Вони мають назву факультативних (необов’язкових) ознак. Наприклад, вчинення дрібного викрадення майна буде мати ознаку часу. Але час вчинення такого правопорушення не буде мати значення для кваліфікації такого правопорушення і така ознака буде вважатися факультативною.
Суб’єкт – це особа, яка вчинила правопорушення і підлягає адміністративній відповідальності. Суб’єктом може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-тирічного віку. Також суб'єктом може бути і юридична особа. Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку та/або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несуть юридичні, за якими зареєстровано транспортний засіб.
Суб’єктивна сторона – це психічне ставлення суб’єкта до своєї поведінки. Суб’єктивна сторона характеризується виною, яка проявляється у формі умислу або необережності.
Вина – це основна і обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Вина може мати дві форми – умисну або необережну.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Види складів адміністративних правопорушень
Склади адміністративних правопорушень поділяються залежно від:
1) ступеня суспільної небезпеки — на основні і кваліфіковані;
2) характеру шкоди — на матеріальні і формальні;
3) суб’єкта проступку — на особисті і службові (посадові);
4) структури — на однозначні й альтернативні;
5) особливості конструкції — на описові і бланкетні (відсильні).
В практичні діяльності поліції виникне проблема кваліфікації та розмежування правопорушень з формальним та матеріальним складом.
До матеріальних належать склади, у яких:
а) міститься така ознака, як настання шкідливих матеріальних наслідків діяння. Наприклад, дрібне викрадення майна (ст. 51), пошкодження лісу стічними водами, що спричинило його усихання (ст. 72), знищення лісу в внаслідок необережного поводження з вогнем (ст. 77);
6) описується дія, що обов’язково спричиняє шкідливі наслідки, хоч останні законом і не названі: самовільне користування надрами (ст. 47); перевищення лімітів використання природних ресурсів (ст. 91-2); марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів, безгосподарне використання електричної енергії для освітлення (ст. 98); випуск у продаж продукції з порушенням вимог щодо медичних попереджень споживачів тютюнових виробів (ст. 168-2).
Висновок такий: правопорушення з матеріальним складом обов’язково повинно мати своїм результатом настання шкідливих матеріальних наслідків і про такі наслідки прямо вказано в самій статті КУпАП, яка встановлює відповідальність за протиправне діяння.
До формальних (термін умовний) належать склади, в яких немає ознаки настання шкідливих матеріальних наслідків. Наприклад, проживання без реєстрації місця перебування (ст. 197), порушення прикордонного режиму (ст. 202), прийняття паспортів у заставу (ст. 201).
Висновок такий: відповідальність за правопорушення з формальним складом настає лише за сам факт порушення відповідного правила, припису, інструкції, Закону. Настання шкідливих наслідків не є обов’язковим.
Адміністративна відповідальність є одним з визначних інститутів адміністративного права, важливим засобом охорони громадського порядку.
Згідно ст. 92 Конституції України, адміністративну відповідальність визначено як один з основних видів юридичної відповідальності в Україні. Вона є наслідком невиконання чи неналежного виконання особою норм адміністративного законодавства, що тягне невідворотне реагування держави на адміністративні правопорушення (проступки), та встановлюється виключно законами тощо.
Адміністративна відповідальність - це передбачене законодавством, примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб’єктом (в т.ч. поліцейськими) до осіб, які вчинили адміністративні проступки заходів впливу.
З цього визначення випливає, що реальна адміністративна відповідальність настає за наявністю
· нормативних,
· фактичних і
· документальних підстав.
Нормативні підстави утворюють норми за якими діяння визнається адміністративним проступком (правопорушенням), визначаються заходи примусу за виконання складу проступку, суб’єкти відповідальності і юрисдикції, правила, за якими накладаються і виконуються стягнення, забезпечується законність, права учасників провадження тощо.
До фактичних підстав відносяться юридичні факти, пов’язані з проступком. Насамперед це факт вчинення проступку. Крім цього до них відносяться факти затримання, огляду, подання звернень, визнання доказами фактичних даних тощо.
До документальних підстав відноситься наявність документів, оформлених відповідно до встановлених вимог. Перш за все це протокол про адміністративне правопорушення і постанова по справі про адміністративне правопорушення. Крім цього до них відносяться акти, довідки, звернення, облікові документи тощо.
Ознаки адміністративної відповідальності:
1) притягнення до адміністративної відповідальності можливо тільки в результаті вчинення адміністративного проступку;
2) адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до винних адміністративних стягнень. У ст. 23 КУпАП " Мета адміністративного стягнення" зазначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності;
3) мета адміністративної відповідальності полягає: а) у вихованні особи в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття; б) запобіганні здійснення нових проступків;
4) право притягнення до адміністративної відповідальності надано багатьом суб’єктам, серед яких — органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди, органи Національної поліції;
5) законодавством встановлений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, збір і оцінка доказів, винесення постанови і т. ін.);
Як вже було зазначено ключовим законом, який регулює відносини, пов’язані із реалізацією адміністративної відповідальності є КУпАП.
Загальна характеристика та структура КУпАП:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є:
1) охорона:
- прав і свобод громадян;
- власності;
- конституційного ладу України;
- прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій;
- встановленого правопорядку;
2) зміцнення законності;
3) запобігання правопорушенням;
4) виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України;
5) поваги до:
- прав, честі і гідності інших громадян;
- до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків;
- відповідальності перед суспільством.
Розглянемо структуру Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розділи КУпАП
I. Загальні положення (завдання КУпАП, законодавство про адміністративні правопорушення, чинність закону, тощо).
II. Адміністративне правопорушення й адміністративна відповідальність
а) загальна частина: загальні поняття правопорушень, адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення та його накладення;
б) особлива частина: перелік адміністративних правопорушень та стягнень за них.
III. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
IV. Основні положення щодо провадження в справах про адміністративні правопорушення.
V. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
КУпАП складається із 5 розділів, 38 глав, 614 статей (з яких 417 статей – це правопорушення) і має таку структуру:
Всі правопорушення містяться в главах від 5 до 15-А.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
При реагуванні на правопорушення поліцейський повинен об’єктивно давати оцінку всім обставинам, які виникають. Поліцейський повинен знати, що існують обставини, які виключають адміністративну відповідальність взагалі (ст. 17 КУпАП). Особа, яка діяла в стані:
· крайньої необхідності,
· необхідної оборони
· неосудності,
не підлягає адміністративній відповідальності. Але для цього необхідно знати, як саме КУпАП визначає відповідний стан.
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП, але вчинена в стані крайньої необхідності,
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП, але вчинена в стані необхідної оборони.
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.
Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Поліцейський повинен знати і обставини, які обтяжують або пом’якшують відповідальність, про що вірно вказувати при складанні процесуальних документів.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються (ст. 34 КУпАП):
1) щире розкаяння винного;
2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
4) вчинення правопорушення неповнолітнім;
5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються (ст. 35 КУпАП):
1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення;
3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;
4) вчинення правопорушення групою осіб;
5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;
6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.
Поліцейський під час прийняття рішення по справі повинен знати особливості адміністративної відповідальності різних суб’єктів. Необхідно знати, що відносно такого суб’єкта, як неповнолітній, поліцейський не має право приймати рішення самостійно і щодо цієї категорії суб’єктів адміністративної відповідальності рішення приймаються виключно судами.
В разі вчинення адміністративного правопорушення особами, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, в тому числі військовослужбовцями, поліцейськими, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби, існує загальне правило, що такі особи до адміністративної відповідальності не притягаються. Лише за деякі правопорушення вони несуть адміністративну відповідальність на загальних засадах (ст. 15 КУпАП).
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 51, частиною першою статті 129, частинами першою і другою статті 130, статтями 156, 173, 176, 177, 178-180 КУпАП, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, або громадська організація повинні не пізніш як у десятиденний строк з дня одержання матеріалів повідомити орган (посадову особу), який надіслав матеріали.
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Але про особливості такого звільнення буде роз’яснено у наступних лекціях.
Певна складність полягає в тому, що ряд правопорушень передбачає за їх вчинення можливість притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.
Наведемо таку табличку, яка пояснює цю проблему
| Стаття КУпАП | Стаття Кримінального кодексу України | |
| Стаття 44.Незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах | Стаття 309. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту | |
| Стаття 51. Дрібне викрадення чужого майна Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати | Стаття 185. Крадіжка Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) | |
| Стаття 106-2.Незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку чи конопель | Стаття 310. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель | |
| Стаття 173.Дрібне хуліганство | Стаття 296. Хуліганство | |
| Стаття 185.Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника поліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця | Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб |
Наведені приклади із КУпАП та Кримінального кодексу України вказують на необхідність знати основні положення цих двох кодексів, а при виникненні ситуацій, які потребують правильної кваліфікації того чи іншого діяння розуміти, за якими саме ознаками можна відрізнити адміністративне правопорушення і злочин. Але треба пам’ятати, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
