Біологія та агротехніка озимої пшениці

Озима пшениця - провідна зернова культура України.

Не випадково вона є основним продуктом харчування в 43 країнах світу з населенням більше 1 млрд. чоловік, оскільки в склад зерна входять усі необхідні для харчування елементи.

Площа посіву озимої пшениці в Україні повинна становити не менше 6 млн. га, або 40% зернового клину, що за врожайності 45,5 ц/га матимемо валовий збір 27,3 млн. т сухого очищеного зерна.

Однак площа цієї культури повинна носити динамічний характер. У сприятливі до вологозабезпечення роки її площу доцільно максимально розширювати за рахунок зменшення посівів ярого ячменю. У посушливих умовах тенденція повинна бути зворотньою - скорочувати площу озимої пшениці та збільшувати яровий клин ячменю і ярової пшениці, щоб не допустити економічно невигідного великого пересіву озимини.

Площа посіву озимої пшениці на Тернопіллі становить 160-180 тис.га. Так, у 1995 році клин пшениці був 182,8 тис. га та врожайність 38 ц/га; у 1996 - 160,4 тис. га та врожайність 25,8 ц/га. Агровиробничий потенціал області дозволяє ж висівати цю культуру на площі понад 200 тис. га.

В Україні сконцентровано великий науковий потенціал і накопичено значний виробничий досвід з вирощування пшениці. Провідними установами України з цих питань є Селекційно-генетичний інститут УААН (м. Одеса), де визначних успіхів добились вчені під керівництвом Ф.Г. Кириченка, Інститут фізіології рослин і генетики Національної Академії Наук України (НАНУ) (м. Київ) під керівництвом академіка В.В. Моргуна, Миронівський інститут пшениці УААН (Київська обл.), який добився світового визнання завдяки роботам В.М.Ремесла тощо.

У Тернопільській області селекцією озимої пшениці займається група наукових співробітників Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції (смт. Хоростків) на чолі з кандидатом біологічних наук В.А.Борисенком. Результатом їх співпраці з іншими закладами є два районовані в зонах Лісостепу і Полісся сорти - Лютесценс 7 та Збруч.

Значне поширення озимої пшениці в Україні зумовлено її біологічними особливостями.

Вимоги до тепла. Озима пшениця - холодостійка культура. Зерно може проростати за температури 1-2°С, але оптимальною для росту є температура 15-20°С. У зимовий період пшениця витримує зниження температури на глибині залягання вузла кущіння до мінус 15-18°С і навіть до мінус 20°С. Пшениця добре переносить короткотривале підвищення температури до 35-40°С, особливо за достатньої кількості ґрунтової води.

Вимоги до світла. Достатня кількість світла - необхідна умова для нормального росту і розвитку рослин пшениці та накопичення органічних речовин, що особливо важливо для успішної перезимівлі культури. Озима пшениця - рослина довгого дня і зацвітає тим швидше, чим довготриваліший день.

Вимоги до вологи. Пшениця відноситься до вологолюбивих культур і особливо чутлива до нестачі вологи в період інтенсивного росту та формування генеративних органів - фази вихід у трубку, колосіння та цвітіння. Високою посухостійкістю володіють сорти пшениці Селекційно-генетичного інституту, які культивуються переважно в Степовій зоні, де сконцентровано більше половини загальнодержавного збору зерна цієї культури і висока ймовірність посух.

Вимоги до ґрунтів. Озима пшениця вибаглива до ґрунтів, які повинні достатньо містити поживних речовин, і особливо азоту, мати хороші фізичні властивості. Кращими для цієї культури є чорноземні, темно-сірі та темно-каштанові ґрунти з нейтральною або слабо лужною реакцією (pH 6,0-7,5).

Сорти. Найбільш поширеними районованими в Україні сортами озимої м'якої пшениці є Безоста 1, Миронівська 808, Миронівська 61, Киянка, Поліська 70, Одеська 51 та ін., озимої твердої пшениці - Айсберг одеський, Корал одеський, Парус. У сортовій структурі озимої пшениці необхідно більше уваги приділяти кормовим сортам - Ровенська 31, Поліська 87 і ін., які слід висівати переважно в Поліській зоні.

Для стабільного щорічного урожаю в господарствах необхідно висівати 2-3 сорти озимої пшениці, які відрізняються між собою перш за все стійкістю до посухи та величиною врожаю у вологі роки. Значне місце повинно відводитися також і дотриманню сортової агротехніки.