Біологічні особливості ярого ячменю

До ранніх ярих зернових культур належать хлібні злаки першої групи: яра пшениця, яре жито, ярий ячмінь та тритікале.

Як правило, ярі хліба поступаються врожайністю озимим, але дають високоякісне продовольче та фуражне зерно, тому займають вагоме місце в сільськогосподарському виробництві.

Серед зазначених ярих культур найбільші площі та валовий збір у світі й Україні має ярий ячмінь. Так, за обсягом світового виробництва ячмінь посідає четверте місце. Його вирощують переважно в Європі та Північній Америці.

Оптимальна площа ячменю в Україні складає близько 3,5 млн. га і сильно залежить від стану озимих культур. У Тернопільській області ярий ячмінь висівається на площі 90-120 тис. га і дає урожай зерна 25-27 ц/га.

Із зерна ячменю виготовляють крупи, які є цінним продуктом харчування. Ячмінне борошно використовується в хлібопекарській промисловості в суміші з борошном пшениці або жита. Найбільше значення ячмінь має у виготовленні комбікормів і дерті для годівлі тварин. Тваринам також згодовують ячмінну солому. Часто ячмінь висівають на зелений корм і сіно у суміші із зернобобовими культурами.

У пивоварній промисловості ячмінь використовується для одержання солоду.

Біологічні особливості. Ярий ячмінь - це найшвидше достигаюча культура - вегетаційний період 60-110 днів. Ячмінь пластичний до умов вирощування. Цвітіння і колосіння проходить практично одночасно. Ячмінь є самозапильною культурою.

Насіння проростає за температури 1-2°С. Оптимальна для росту температура 20-22°С. Ячмінь переносить заморозки до мінус 7-8°С, але в період цвітіння і наливу зерна пошкоджується вже за температури довкілля мінус 1,5-2°С. Таке морозобійне зерно втрачає схожість. Озимі форми ячменю недостатньо морозостійкі і тому часто гинуть у районах з суворою зимою. Низька зимостійкість ячменю є причиною того, що у виробництві більш поширені його ярі форми.

Ячмінь є рослиною довгого світлового дня.

Серед ранніх ярих ячмінь - сама посухостійка культура, особливо до суховіїв. Перевагою цієї культури є те, що вона дає найвищі урожаї за рахунок ефективнішого використання вологи, накопиченої у верхньому шарі ґрунту в осінньо-зимовий період.

Посіви ячменю доцільно розміщувати на родючих ґрунтах із нейтральною і слаболужною реакцією (pH 6,5-7,5). Найкращими ґрунтами для цього є чорноземи, але придатні й підзолисті ґрунти та окультурені торфовища. Серед зернових культур ячмінь є найбільш солестійким, що дає можливість культивувати його на засолених ґрунтах.

У сільськогосподарському виробництві України культивують два види ячменю: ячмінь звичайний або багаторядний (Hordeum vulgare L.) та ячмінь дворядний (Hordeum distichon L.).

Основними районованими сортами ячменю звичайного є Палідум 45, Палідум 65 і Палідум 107, а ячменю дворядного - Нутанс, Роланд, Подолян, Донецький 4, Донецький 9, Одеський 100, Одеський 115, Харківський 74 та ін., які виведені в Селекційно-генетичному інституті (м. Одеса), Інституті рослинництва УААН (м. Харків), мають закордонне походження тощо.

Список використаної літератури:

1. Агрохімія, І.М.Карасюк, О.М.Геркіял, Г.М.Господаренко та інші, - К.: Вища школа, 1999 р.,– 471с.

2. Андреєв Ю.М.,Овочівництво, - М.: ПрофОбрИздат, 2000 р.,– 371 с.

3. Бадина Г.В., Королев А.В., Основиагрономії, - Санкт-Петербург, Агропромздат, 1998 р.,– 448с.

4. Барабаш О.Ю., Овочівництво, - К.: Вища школа, 2001 р.,– 374с.

5. Болотских А.С., Настольная книга овощевода, - Харьков: Фоліо, 1999 р.,–287с.

6. Бугай С.М., Рослинництво, - К.: Вища школа, 1994 р.,– 384с.

7. Вирощування зернових культур у Лісостепу та Поліссі України, Зіневич Л.Л., Глуздєєв В.Г., Круть В.М., та інші, - К., 2000 р.,– 49с.

8. Гапоненко Б.К., Гапоненко М.Б., Ваш сад, - К.: Урожай, 2002 р.,– 400с.

9. Гладюк М.М., Основи агрохіміі. Хімія в сільському господарстві, - К., Ірпінь: Перун, 2003 р.,– 288с.

10. Всесвітня мережа Інтернет.