Готування до злочину – це підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова про вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.
Добровільна відмова від доведення злочину до кінця – це добровільне й остаточне припинення особою попередньої злочинної діяльності при усвідомленні нею можливості її завершення.
Закінчений злочин – це діяння, що містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу.
Замах на злочин – це умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не був доведений до кінця з незалежних від неї причин.
Злочин – це передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
Злочини з матеріальним складом – це злочини, для об’єктивної сторони яких Кримінальний кодекс потребує наявності як діяння (дії або бездіяльності), так і настання суспільно небезпечних наслідків.
|
|
Злочини з усіченим складом – це різновид злочинів з формальним складом, вони є закінченими з моменту вчинення самого діяння.
Злочини з формальним складом – це злочини, для об’єктивної сторони яких чинний Кодекс вимагає наявності тільки діяння (дії чи бездіяльності).
Кримінальне право – галузь права України, що визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинними та які покарання необхідно застосувати до осіб, що їх вчинили.
Неосудність – це обумовлена розладом психіки нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними в момент скоєння суспільно небезпечного діяння.
Об’єкт злочину – це те, проти чого спрямований злочин, тобто те, чому він спричиняє або може заподіяти шкоду.
Об’єктивна сторона злочину – це те, як злочин виявляється у реальній дійсності. Може складатися з протиправного діяння (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків та причинно-наслідкового зв’язку між причиною та наслідком.
Обмежена осудність означає, що під час здійснення злочину особа внаслідок психічного розладу була нездатна повною мірою усвідомлювати свої дії (або бездіяльність) і керувати ними.
Осудніст ь – здатність особи під час вчинення діяння, передбаченого чинним Кодексом, усвідомлювати значення своїх дій, розуміти їх характер, передбачати їх наслідки для себе і оточуючих, свідомо керувати своїми діями і нести в зв’язку з цим кримінальну відповідальність і покарання.
Покарання – примусовий захід, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
|
|
Складзлочину – це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають вчинене суспільно-небезпечне діяння як злочинне.
Співучасть у вчиненні злочину – це спільна, умисна діяльність двох і більше деліктоздатних осіб у вчиненні злочинного діяння.
Суб’єкт злочину – осудна, фізична осудна особа, що вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
Суб’єктивна сторона злочину – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої чинним Кодексом, та наслідків, що настали або можуть настати в результаті її дії чи бездіяльності.
Судимість –це особливий правовий стан особи, який виникає у зв’язку з постановленням обвинувального вироку і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.
Тестові завдання для перевірки знань
1. Злочин характеризується такими ознаками:
2. Суб’єктом злочину є:
3. Стадії вчинення злочину:
4. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця:
5. Обставинами, що виключають злочинність діяння, є:
6. Кримінальні покарання поділяються на:
7. Кримінальна відповідальність покладається на осіб, які досягли:
8. Співучасниками злочину є:
9. Смертна кара в Україні:
10. Особа, яка має судимість за ненавмисний злочин, не може бути: