Класифікація фразеологізмів

Джерела виникнення фразеологізмів.

Очевидно, колись усі фразеологізми були вільними словосполученнями. Вільне словосполучення, потрапляючи в інший, не характерний для нього контекст, набуває переносного значення (грати першу скрипку (оркестр-бізнес). Постійне вживання словосполучення в прямому й переносному значеннях зумовлює усталення фразеологізму. Водночас, для того щоб словосполучення стало фразеологізмом, необхідно, щоб хоч одне зі слів повністю, або частково втратило вільне значення. (дерев'яний рубль). Перетворенню вільних словосполучень у фразеологічні сприяє й чистота їх вживання в певні періоди, пов’язана з актуальністю виражених ними понять у той чи інший період (холодна війна, оксамитова революція, празька весна тощо).

Іншим джерелом виникнення фразеологізмів є запозичення. Запозичені фразеологізми можуть виступати як у перекладеному, так і в оригінальному вигляді: час – гроші ( англ. timeismoney).

Кожна мова відзначається своєю оригінальною фразеологією, що пов’язано з неповторністю побуту, звичаїв, культури та загалом ментальності народу. У фразеології ще більшою мірою, ніж у лексиці, відображено національну картину світу.

Фразеологізми з одним і тим самим значенням у різних мовах мають неоднакову внутрішню мову (мотивацію). Пор. укр. сам на сам (на чотири ока), рос. с глазу на глаз, фр. tete a tete; ар. وجها لوجه. Національно своєрідність фразеології і в тому, що в ній зафіксовано реалії життя народу, його історії тощо: на рушник стати, дістати гарбуза, передати куті меду, облизати макогона, наче набігла татарська орда, реве як орда в таборі, висипався хлів з міха, язик до Києва доведе.

Класифікація фразеологізмів.

Існують різні класифікації фразеологізмів. Найвідомішою є класифікація фразеологізмів за ступенем злютованості їх компонентів, яку розробив французький мовознавець Ш. Баллі (1865-1974) і доповнив російський мовознавець В.В. Виноградов.

За цією класифікацією фразеологізми поділяють на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення – семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів.

Наприклад, собаку з’їсти «бути майстром у якійсь справі» (тут власні значення слів собака і їсти не відіграють жодної ролі, бо неможливо пояснити, чому знання й досвід передбачають поїдання собак).

До фразеологічних зрощень належать такі фразеологізми, як: точити ляси, підсунути свиню.

Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами (від гр. idioma «самобутній зворот»). Під ідіомами розуміють фразеологізм з повною втратою внутрішньої форми. Пояснити, як склалося значення ідіом, – складна етимологічна проблема. Так, наприклад, англ.. tittotat має значення «око за око», але пояснити, що означають ці слова, ніхто не може.

Ідіоми неможливо дослівно перекласти на іншу мову. До ідіоми в іншій мові можна лише підібрати, відшукати ідіому-відповідник, якщо така є, або перекласти її одним словом чи вільним словосполученням. (скелет у буфеті – сімейна тайна).

Фр зрощення

а) дієслівні

بيض وجهه виправдати довіру (букв. "вибілити обличчя")

б) іменні

بيت لقصيد суть справи (головний вірш касиди)

على ظهر القلب на пам'ять (букв "на спині серця")

رأسا على عقب догори ногами

طرى اللسان той, що добре говорить;

 

Фразеологічні єдності – семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів.

Значення єдності виникає внаслідок узагальненого переносного значення вільного словосполучення. Це результат образного метафоричного переосмислення словосполучення. Як приклади можна навести такі фразеологічні єдності: зробити з мухи слона «перебільшити щось», пальцем не ворухнути «нічого не зробити», прикусити язика «замовчати».

Як бачимо, для фразеологічних єдностей характерна семантична двоплановість. В окремо взятих ізольованих від контексту таких зворотах не можна однозначно встановити їх семантику, бо такі словосполучення можуть уживатися як вільні у прямому значенні і як фразеологічні в переносному, тобто вони є омонімічними. (зуби на полицю, пливти за течією).

عمر الزهور дуже молодий.

جرى ريقُهُ عليه дуже хотіти чогось (букв. у нього слина тече)

في رابعة النهار серед біла дня (букв. В 4 годині дня)

بِسُرعةٍ البرقِ миттєво, (букв. зі швидкістю молнії)

До фр. єдностей умовно відносять:

Парні сполуки римовані антоніми:

مضحك ومبكٍ трагікомічний (і сміх і сльози)

Парні сполуки рифмовані синоніми:

ضجيجٌ وعجيجٌ шум та крик

بدون عجيج وضجيج без шуму та крику (тихо)

Парні сполуки нерифмовані антоніми

أولاً واخيراً вперше і в останнє

تصريحاً و تلميحاً відкрито та натяками завуальовано.

Також до фр. єдностей відносять:

1) Повтори شيئافشيئا мало- помалу

2) Сполуки імені з іншим іменем однакового кореняالبقية الباقية

3) Евфемізми اختاره اللّه اليه Аллах його обрав = він помер

4) Періфрази دار التمثيل - سرح - театр

بيت المال - خزانة - казна

5) Формули привітань, бажань клятви--

صباح الخير добрий ранок

واللّه العظيم клянуся Аллахом

6) прислів'я та приказки

عمل من ذبيبة حمارة - робити з мухи слона (віслюка)

 

Фразеологічні сполучення – звороти, в яких самостійне значення кожного словає абсолютно чітким, але один компонент має зв’язане значення.

Наприклад: брати участь, розквасити ніс, гола правда, рос. уклончивыйответ, потупить глаза, нанести поражение. У кожному наведеному звороті всі слова мають своє значення, але одне зі слів реалізує таке значення, як правило, тільки в цьому звороті. Так, розквасити реалізує значення «розбити до крові» лише зі словами ніс, обличчя та їх синонімами.

Ті мовознавці, що дотримуються широкого розуміння фразеології, тобто відносять до неї комунікативні одиниці (речення) і будь-які влучні (крилаті) фрази, виділяють четвертий тип фразеологізмів – фразеологічні вирази.

Фразеологічні вирази – стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним значенням.

Фразеологічні вирази – це прислів’я, приказки, афоризми відомих письменників, політиків, діячів культури: не все золото, що блищіть; крапля камінь точить; Караюсь, мучусь, але не каюсь; Борітеся – поборете (Т.Шевченко); Та є печальна втіха далебі: комусь на світі гірше ніж тобі (Л.Костенко); Гроші не пахнуть (Веспасіан); Любви все возрасты покорны (А.Пушкин).

Фразеологізми – це майже завжди яскраві, образні вирази. Вони є важливим експресивним засобом мови.