2017-12-16
192
Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (інвестиційна діяльність) може здійснюватися в різних правових формах. Основною правовою формою (правовим документом), яка регулює відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб’єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб’єктами інвестиційної діяльності понад свою компетенцію не допускається.
Чинне законодавство не встановлює, якими саме господарськими договорами регулюються взаємовідносини між українськими суб’єктами інвестиційної діяльності. Більш детально ці відносини врегульовані законом щодо іноземних інвестицій. Так, згідно зі ст. 23 Закону „Про режим іноземного інвестування” іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов’язану із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства. Такі договори (контракти) за участю іноземного інвестора підлягають реєстрації у терміни та в порядку, встановлені Кабінетом Міністрів України.
До інвестиційних за своїм характером договорів належать: а) власне інвестиційні договори; б) засновницькі договори, в яких засновники визначають, зокрема, умови передачі майна створюваному суб’єкту господарювання, порядок розподілу прибутків і збитків тощо; в) договори лізингу; г) угоди про розподіл продукції та деякі інші.
Однією із форм реалізації державних інвестицій є державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві (ч. 1 ст. 14 Закону „Про інвестиційну діяльність”). Державне замовлення розміщується, як правило, на конкурсній основі з урахуванням економічної вигідності цих замовлень для підприємств та організацій. Загальні правові та економічні засади формування, розміщення і виконання на договірній (контрактній) основі замовлень держави на виконання робіт у капітальному будівництві для задоволення державних потреб встановлені Законом„Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб” в редакції від 15 грудня 2005 р.
Прийняття в експлуатацію об’єктів державного замовлення провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Так, процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначається Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 461.
Порядок ціноутворення в інвестиційній діяльності визначається ст. 17 Закону „Про інвестиційну діяльність”. Вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами. Вартість будівництва визначається з використанням національних стандартів з ціноутворення, які є обов’язковими при здійсненні будівництва об’єктів із залученням коштів Держбюджету України, бюджету АР Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних та комунальних підприємств, установ, організацій.
4. Гарантії прав суб’єктів інвестиційної діяльності і захист інвестицій
Гарантії прав суб’єктів інвестиційної діяльності встановлено ст. 18 Закону „Про інвестиційну діяльність”. Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб’єктів. Умови договорів, укладених між суб’єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб’єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.
Державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб’єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб. Ніхто не має права обмежувати права інвесторів у виборі об’єктів інвестування, за винятком випадків, передбачених Законом „Про інвестиційну діяльність”. У разі прийняття державними або іншими органами актів, що порушують права інвесторів і учасників інвестиційної діяльності, збитки, завдані суб’єктам інвестиційної діяльності, підлягають відшкодуванню у повному обсязі цими органами. Спори про відшкодування збитків розв’язуються судом.
Захист інвестицій – це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об’єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.
Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.
З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій. Державні гарантії захисту інвестицій – це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов’язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.
Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв’язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах. Внесені або придбані інвесторами цільові банківські вклади, акції та інші цінні папери, платежі за набуте майно або за орендні права у разі вилучення відповідно до законодавчих актів України відшкодовуються інвесторам, за винятком сум, що виявилися використаними або втраченими в результаті дій самих інвесторів або вчинених за їх участю. Інвестиції можуть, а у випадках, передбачених законодавством, мають бути застраховані.
Спори, що виникають в результаті здійснення інвестиційної діяльності, розглядаються відповідно судом або третейським судом.
Ст. 20 Закону „Про інвестиційну діяльність” регулює відносини відповідальності суб’єктів інвестиційної діяльності. При недодержанні договірних зобов’язань суб’єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України та укладеними договорами. Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов’язань, якщо інше не передбачено законом або договором.
Умови припинення інвестиційної діяльності встановлені ст. 21 Закону „Про інвестиційну діяльність”. Зупинення або припинення інвестиційної діяльності провадиться за рішенням: 1) інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності; 2) правомочного державного органу.
Рішення державного органу про зупинення або припинення інвестиційної діяльності може бути прийнято з таких причин: 1) якщо її продовження може призвести до порушення встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом; 2) оголошення в установленому законом порядку інвестора банкрутом внаслідок неплатоспроможності; 3) стихійного лиха; 4) запровадження надзвичайного стану.
