Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

Тема 10. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

2. Державне регулювання та державна підтримка інвестиційної діяльності

3. Договірні форми реалізації інвестиційної діяльності

4. Гарантії прав суб’єктів інвестиційної діяльності і захист інвестицій

 

Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

 

Становлення і функціонування ринкових відносин в Ук­раїні зумовило появу нових форм забезпечення потреб госпо­дарювання необхідними для його здійснення коштами (інвес­тиціями). Це, у свою чергу, призвело до появи нових ринко­вих інститутів, одним з яких є інститут інвестиційної діяль­ності (як один із видів господарської діяльності), і формування відповідної правової основи здійснення такої діяльності – інве­стиційного законодавства. Інвестиційне законодавство як інститут господарського законодавства – це сукупність нор­мативно-правових актів, що регулюють відносини, які вини­кають і функціонують при здійсненні інвестиційної діяльності.

Серцевину інвестиційного законодавства складають ГК України та Закон від 18 ве­ресня 1991 р. „ Про інвестиційну діяльність ”. Названий Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб’єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Згідно ст. 6 Закону „Про інвестиційну діяльність” інвестиційна діяльність суб’єктів України за її межами регулюється законодавством іноземної держави, на території якої ця діяльність здійснюється, відповідними договорами України, а також спеціальним законодавством України. Особливості здійснення інвестиційної діяльності на території України суб’єктами інвестиційної діяльності, розташованими за межами України, а також цих суб’єктів і суб’єктів України в зонах вільного підприємництва в Україні визначаються спеціальним законодавством України.Ст. 22 вказаного Закону передбачає, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві про інвестиційну діяльність України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Ключовим поняттям інвестиційного законодавства є по­няття інвестицій. Згідно з ч. 1 ст. 326 ГК України інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об’єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.

Схоже визначення містить і ст. 1 Закону „Про інвестиційну діяльність”, відповідно до якої інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (до­ход) або досягається соціальний ефект.

Закон називає приблизний перелік таких цінностей, відно­сячи до них: 1) кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); 2) рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); 3) майнові права інтелектуальної власності; 4) сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чиіншого виду виробництва, але не запатентованих („ноу-хау”); 5) права користування землею, водою, ресурсами, будинка­ми, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; 6) інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст ма­теріально-виробничих запасів здійснюються у формі капіталь­них вкладень.

Таким чином, об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди та оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також май­нові права.

Забороняється інвестування в об’єкти, створення і викорис­тання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, раді­аційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встанов­лених законодавством України, а також порушує права та інте­реси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Інвестування та фінансування будівництва об’єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов’язань за якими здійснюється шляхом передачі об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об’єктів визначаються виключно законами.

Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і дер­жави щодо реалізації інвестицій називається інвестиційною діяльністю (ч. 1 ст. 2 Закону „Про інвестиційну діяльність”).

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

1) інвестування, здійснюваного громадянами, недержавни­ми підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колек­тивній власності;

2) державного інвестування, у тому числі державної підтримки реалізації інвестиційних проектів відповідно до Закону „Про інвестиційну діяльність”, здійснюваного органами державної влади та органами влади АР Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

3) інвестування, здійснюваного органами місцевого самоврядування;

4) іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

5) спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

Інвестиційний проект – це сукупність цілеспрямованих організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються суб’єктами інвестиційної діяльності та оформлені у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обґрунтування, організації та управління роботами з реалізації проекту. Розробленню інвестиційного проекту може передувати розроблення проектної (інвестиційної) пропозиції.

Проектна (інвестиційна) пропозиція – це результат техніко-економічного дослідження інвестиційних можливостей, на підставі яких приймається рішення про реалізацію інвестиційного проекту, оформлений у вигляді пропозиції щодо ініціювання інвестиційного проекту. Розроблення проектної (інвестиційної) пропозиції є одним з етапів розроблення інвестиційного проекту. Форма проектної (інвестиційної) пропозиції, на основі якої готується інвестиційний проект, для розроблення якого може надаватися державна підтримка, затверджується Міністерством економічного розвитку і торгівлі (Мінекономрозвитку).

Інвестиційний проект, для реалізації якого може надаватися державна підтримка, розробляється в порядку та за формою, затвердженими Мінекономрозвитку. Такий інвестиційний проект повинен містити:

1) резюме (мета проекту, напрями використання інвестицій, відповідність проекту стратегічним програмним документам держави, прогнозні обсяги виробництва продукції (товарів, послуг), потреба в інвестиціях, необхідність забезпечення земельною ділянкою або правами на неї (оренда, суперфіцій, емфітевзис) для реалізації проекту, основні показники ефективності проекту, у тому числі енергоефективності, висновки експертизи відповідно до законодавства);

2) загальну характеристику стану та проблем, пов’язаних з розвитком об’єктів та суб’єктів інвестиційної діяльності (характеристика об’єктів та суб’єктів, продукції (товарів, послуг), результати аналізу ринків збуту продукції (товарів, послуг), аналізу конкурентного потенціалу суб’єкта, зокрема виявлення можливостей розвитку, загроз та проблем у діяльності);

3) організаційний план, плани маркетингової та виробничої діяльності;

4) план реалізації проекту (строк введення в дію основних фондів, кадрове забезпечення, організаційна структура та управління проектом, розвиток інфраструктури, заходи з охорони навколишнього природного середовища, джерела фінансування проекту і виплат за зобов’язаннями суб’єкта інвестиційної діяльності, гарантії та схема повернення інвестицій, якщо таке повернення передбачено проектом);

5) фінансовий план (оцінка фінансової та економічної спроможності проекту);

6) інформацію про ризики проекту, запобіжні заходи і страхування ризиків у випадках, передбачених законом;

7) прогноз економічного та соціального ефекту від реалізації проекту;

8) прогноз надходжень до бюджетів та державних цільових фондів;

9) пакет документів з обґрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище.

Інвестиційний проект може містити додаткові відомості залежно від сфери діяльності, в якій передбачається реалізація проекту. До інвестиційного проекту може включатися проект будівництва, розроблений відповідно до законодавства. Державна підтримка реалізації інвестиційного проекту та проектної (інвестиційної) пропозиції надається в порядку, встановленому Законом „Про інвестиційну діяльність”.

Інвестиційна діяльність з цінними паперами провадиться у порядку, встановленому законодавством про цінні папери та фондовий ринок.

Однією з форм реалізації інвестицій є їх вкладення в об’єкти інноваційної діяльності з метою впровадження досягнень науково-технічного прогре­су у виробництво і соціальну сферу. Згідно ст. 3 Закону „Про інвестиційну діяльність” інноваційною діяльністю є сукупність заходів, спрямованих на створення, впровадження, поширення та реалізацію інновацій відповідно до Закону „Про інноваційну діяльність” з метою отримання комерційного та/або соціального ефекту. Особливості правового регулювання інноваційної діяльності є предметом розгляду окремої теми.

Суб’єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяль­ностіможуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Недержавні пенсійні фонди, інститути спільного інвестування, страхові компанії та інші фінансові установи здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності.

Інвестори – це суб’єкти інвестиційної діяльності, які прий­мають рішення про вкладення власних, позичкових і залуче­них майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвесту­вання. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, креди­торів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учас­ника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадя­ни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечу­ють реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Всі суб’єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснен­ня інвестиційної діяльності,якщо інше не передбачено зако­нодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об’єктах, крім тих, інве­стування в які заборонено або обмежено названим Законом, інши­ми актами законодавства, визнається невід’ємним пра­вом інвестора та охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, зокрема шляхом організації конкурсів і торгів.

За рішенням інвестора права володіння, користування і роз­порядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим осо­бам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.

Майно інвестора може бути використано ним для забезпе­чення його зобов’язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Заставлене майно при порушенні заставних зобов’язань може бути реалізовано відповідно до законодавства. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджа­тися об’єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавства. Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посеред­ників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленіс­тю сторін, якщо це не суперечить законодавству, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Для державних підприємств, що виступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит, вста­новлюється гарантія по цих інвестиціях з боку держави.

Обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності встановлені ст. 8 Закону „Про інвестиційну діяльність”. Інвестор у випадках і порядку, встановлених законодав­ством, зобов’язаний: 1) подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій; 2) одержати дозвіл на виконання будівельних робіт у випадку та порядку, встановлених Законом „Про регулювання містобудівної діяльності”; 3) одержати письмовий звіт експертизи проекту будівництва у випадках та порядку, встановлених ст. 31 названого Закону; 4) одержати позитивний висновок державної експертизи інвестиційного проекту у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Суб’єкти інвестиційної діяльності зобов’язані: 1) додержуватися державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством; 2) виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред’являються в межах їх компетенції; 3) подавати в установленому порядку бухгалтерську і стати­стичну звітність; 4) не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції; 5) сплачувати податки, збори (обов’язкові платежі) в розмірах та у порядку, визначених законами України.

Для проведення господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, учасники інвестиційної діяльності повинні одержати відповідну ліцензію, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Інвестиційним законодавством визначені джерела фінансу­вання інвестиційної діяльності. Згідно зі ст. 10 Закону „Про інвестиційну діяльність” така діяльність може здійснюватись за рахунок: 1) власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження грома­дян, юридичних осіб тощо); 2) позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні по­зики, банківські та бюджетні кредити); 3) залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридич­них осіб); 4) бюджетних інвестиційних асигнувань; 5) безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.