Норми професійної етики та правила спілкування поліцейського з різними категоріями громадян, іноземцями, особами без громадянства, керівництвом та колегами по службі

ТЕМА 1. ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ

 

Поняття та завдання професійної етики. Професійна етика поліцейського як необхідна складова організації професійних знань, умінь і навичок. Дотримання Правил поведінки та професійної етики поліцейського

Професії, об’єктами яких є людина, її життя, здоров’я, формування її професійних і духовних якостей (медицина, виховання, навчання, правоохоронна діяльність), характеризуються підвищеними моральними вимогами. Такі сфери праці не піддаються запрограмованій технологічній впорядкованості, для них неможлива жорстка регламентація – тут потрібні творча активність, гуманізм і самовіддача професіонала.

Якщо одні професії не потребують істотних коректив усталених правил поведінки, то інші настирливо вимагають цього. І це насамперед професії, в яких об’єктом впливу є людина, і серед них – це професія поліцейського.

Професія поліцейського ставить до людей, які її обрали, відповідні моральні вимоги, обов’язкові для дотримання поліцейським. Поведінка поліцейського, як на службі, так і поза нею, має відповідати чинному законодавству України та відомчим нормативним документам. Він повинен керуватися професійними знаннями, усвідомленням моральної відповідальності за виконання професійних обов’язків.

Особливості діяльності працівників поліції: право вибору при прийнятті рішень щодо життя, свободи і власності інших громадян; обов’язок з підтримання правопорядку, захисту прав громадян; необхідність демонструвати кращі стандарти поведінки (розсудливість, чесність, об’єктивність, високий рівень моральності); право на використання непублічних, оперативно-розшукових методів роботи – належне використання конфіденційної інформації повністю залежить від особистих якостей поліцейського; для представників етнічних меншин працівники поліції часто є уособленням усіх органів влади і суспільства в цілому; некваліфіковані й протиправні дії працівників поліції підривають імідж поліції в цілому.

До поліцейського висувається ряд специфічних моральних вимог, які містяться в службових нормативних документах та виробляються в процесі набуття службового досвіду, складання службових традицій.

Оскільки предметом праці поліцейських є або власне людина, або певні соціальні групи, то результати діяльності представників цієї професії справляють великий вплив на життєдіяльність і дії багатьох людей. Відтак наявність високорозвинених моральних якостей у представника такої професії розглядається суспільством як найважливіша ознака його професійної при­датності. Поліцейський повсякденно втручається в складні сфе­ри людських взаємин, виступаючи в ролі арбітра в гострих конфліктних ситуаціях, впливаючи на долі багатьох людей. Тому він не може бути необ'єктивною, брутальною й недоброзичливою людиною.

Своєрідність професії поліцейського полягає в тому, що не можна бути працівником на службі та не працівником поза нею. Саме тому корпоративна культура й такі професійні моральні якості, як службова гідність і професійна честь є сутнісними якостями працівника поліції, визначають його характер і стиль життя. Кожна професійна група дотримується певних корпоративних устоїв.

Корпоративна культура – це система актуальних для національної поліції України соціальних цінностей, що визнаються більшістю поліцейських на партнерських рівнозначних умовах. До таких цінностей належать: цінності праці; цінності ділового спілкування в професійному середовищі; цінності особистісного, професійного ставлення та кар’єрного зростання.

Найбільш значущими для корпоративної культури професійними якостями є: дисциплінованість, високий рівень відповідальності, самостійність позиції, соціальна активність, ділова спрямованість, позитивна мотивація. Наявність зазначених якостей у поліцейських свідчить про високий рівень корпоративної культури, позитивної мотивації та професійної спрямованості на успішне виконання службових обов’язків, єдині корпоративні цілі.

Професійна етика – це галузь етичної науки, що вивчає систему моральних норм і принципів, які діють у специфічних умовах взаємин людей у сфері визначеної професії. Це специфічна дія як загальноетичних норм, так і особливих норм професійної моралі, що носять аналітично-рекомендаційний характер, виникають та існують у даній професійній групі.

Професійна етика поліцейського, яка формується та діє у специфічних умовах професійної діяльності, хоча відокремлюється від загальнолюдської, однак базис моральних принципів та правил бере саме з неї. Вона конкретизує загальні моральні норми і оцінки, які визначають ставлення людини до своїх професійних обов’язків. Професійна етика поліцейських формується під впливом таких чинників:

1) Сучасне суспільство перебуває в умовах постійних змін, динаміка яких носить інтенсивний, почасти непередбачуваний характер. Тому адміністративно-правові документи й накази визначають діяльність працівника в загальних рисах; їхню інтерпретацію стосовно тієї чи іншої конкретної ситуації найчастіше визначає керівник службового колективу (де не останню роль відіграє моральний компонент), а подекуди і власне виконавець.

2) Усі документи службово-правового характеру не містять чітко визначених рішень для будь-якої ситуації, а передбачають лише рамки, в яких ці рішення повинні прийматись. Ці рамки можуть бути настільки широкі, що залежно від рівня моральної культури й вихованості працівника поставлена задача може вирішуватися як формально, бюрократично, так і творчо – максимально результативно і з «людським обличчям».

3) Виконання функціональних обов’язків може відбуватись як у мінімально припустимому обсязі («від і до»), так і з максимальною віддачею, викликаючи «вогонь на себе», самовіддано перетворюючи інтереси служби на сенс свого життя. Визначає характер виконання службового обов’язку в цьому випадку лише моральність працівника, його совість.

4) У діяльності будь-якого правоохоронця обов’язково присутній елемент таємності, конспіративності. А оскільки більшість ситуацій не мають чітко визначеного службовими документами та нормами права вирішення, то правоохоронець має діяти відповідно до своїх моральних понять добра і зла, справедливості, обов’язку, честі тощо.

Професійна етика визначає моральні цінності, зобов’язання та принципи служби в поліції; професійно-етичні вимоги до службової, позаслужбової та антикорупційної поведінки; формування єдності переконань і поглядів у сфері професійної етики та службового етикету, орієнтованих на професійно-етичний еталон поведінки; регулювання професійно-етичних проблем взаємин працівників, що виникають у процесі їх спільної діяльності; виховання високоморальної особистості працівника, яка відповідає етичним нормам і принципам, загальнолюдській і професійній моралі; взаємодію з трудовими колективами, громадськими організаціями, населенням з урахуванням норм і принципів професійної та службової етики. Завдання професійної етики полягають у сприянні й втіленні гуманістичних імперативів у специфічні умови професійної діяльності; встановленні меж бажаного, дозволеного і неприпустимого; обґрунтуванні морально-професійного ідеалу та певного зразку, еталону, взірця поведінки, нормативного ідеалу в конкретній сфері професійної діяльності.

Посилення моральних чинників у системі стимулів праці, гуманізація різних її сфер веде до розширення кола професій, що формують власні моральні кодекси. Крім добре відомих медичної, педагогічної та юридичної, поряд з дипломатичною та військовою етикою, рішуче заявляють про себе адміністративна і депутатська етика, поліцейська і спортивна, етика вченого й журналіста, інженера і працівника сфери обслуговування.

Кодекс честі й професійної етики поліцейського – це норми і принципи, що відображають аксіоми загальнолюдської моралі, міжнародні стандарти Кодексу поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, Декларації про поліцію Ради Європи, якими керуються співробітники правоохоронних органів держав світового співтовариства. Він має містити основні принципи та правила поведінки, обов'язкові для правоохоронця під час виконання ним службових обов‘язків. Завданням Кодексу є: формування почуття особистої відповідальності працівників поліції при виконанні професійних обов‘язків; інформування населення про норми поведінки, яких повинні дотримуватися поліцейські.

Роль морального кодексу поліцейського не зводиться до суто моральної функції. Сформовані в Кодексі норми, правила і приписи, що регламентують поведінку поліцейських, покликані сприяти підвищенню професійної культури, солідарності, репутації поліцейського, гармонізації стосунків у колективах.

Найважливішими категоріями професійної етики є: професійна честь працівника поліції – визнання суспільною думкою та усвідомлення самими працівниками високої суспільної важливості виконання свого обов'язку; гідність – оцінка самої особистості, що пов'язана з професійною гордістю – розумінням працівником поліції складності, тяжкості, утім соціальної значущості для суспільства його професії; совість – усвідомлення моральної відповідальності людини за свою поведінку, за вчинену або заплановану дію щодо інших.

Моральні вимоги до поліцейських полягають у наступному:

- ставлення до людини як до вищої цінності, повага і захист прав, свобод і людської гідності відповідно до міжнародних і національних правових норм і загальнолюдських принципів моралі;

- глибоке розуміння соціальної значущості своєї ролі і високого професіоналізму, відповідальності перед суспільством і державою як працівника правоохоронної системи, від якого значною мірою залежать публічна безпека, охорона життя, здоров'я, правова захищеність багатьох людей;

- розумне і гуманне використання наданих законом працівнику поліції прав у суворій відповідності з принципами соціальної справедливості, службового і морального обов'язку;

- принциповість, мужність, безкомпромісність, самовідданість у боротьбі зі злочинністю, об'єктивність і неупередженість при прийнятті рішень;

- бездоганність особистої поведінки на службі й у побуті, чесність, непідкупність, дбання про професійну честь, суспільну репутацію працівника поліції;

- свідома дисципліна, ініціативність, професійна солідарність, взаємодопомога, підтримка, сміливість і морально-психологічна готовність до дій у складних ситуаціях, здатність до розумного ризику в екстремальних умовах;

- постійне вдосконалення професійної майстерності, знань в області службової етики, етикету і такту, підвищення загальної культури, розширення світогляду, творче засвоєння необхідного для служби вітчизняного і закордонного досвіду.

Зазначені вимоги визначають моральні якості, якими має бути наділений працівник поліції. Професійна етика поліцейського – це ставлення до себе; ставлення до об'єкта праці; стосунки з колегами; ставлення до суспільства.

Моральні якості можна класифікувати за групами:

1) ставлення до себе: позитивна самооцінка, адекватна оточенню; широкий світогляд;

2) ставлення до оточення: скромність, гордість за свою професію, повага, почуття гідності та честі – стосовно себе самого й інших; совість, справедливість, вимогливість, правдивість, ввічливість, порядність, доброзичливість, постійна готовність прийти на допомогу;

3) ставлення до виконання службових обов'язків: мужність, витримка, стійкість, рішучість, дисциплінованість, принциповість, сміливість, ініціативність, чесність, безкорисливість, ретельність, самостійність, діловитість, творчий підхід.

4) ставлення до держави, суспільства, народу: патріотизм, відданість, вірність обов'язку, відповідальність, самовідданість.

Норми професійної етики вимагають від працівника поліції: поводитися з почуттям власної гідності, доброзичливо й відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи у населення повагу до поліції й готовність співпрацювати з нею; постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, поганому настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій; поводитися з усіма категоріями населення коректно; виявляти повагу та увагу до старших за званням чи віком; у спілкуванні з колегами виявляти простоту і скромність, уміння щиро радіти успіхам товаришів по службі, сприяти успішному виконанню ними службових доручень.

 

 

Норми професійної етики та правила спілкування поліцейського з різними категоріями громадян, іноземцями, особами без громадянства, керівництвом та колегами по службі

Культура спілкування є однією із найбільших важливих форм зовнішнього прояву внутрішньої культури особистості. На манеру спілкування впливають оточення, самопочуття, особливості комунікативної ситуації тощо. Однак, не зважаючи на ситуацію, поліцейський повинен при спілкуванні дотримуватися встановлених правил, а саме: рівність, доброзичливість, неупередженість, вміння вислухати іншу людину й зрозуміти її, тактовність та взаємоповага.

Поліцейський має починати службове спілкування з населенням із привітання, утримуючись від рукостискання. Він повинен представитися, назвати посаду, спеціальне звання, прізвище, коротко повідомити мету і причину звернення, на прохання громадянина пред’явити службове посвідчення/жетон. Під час виконання службових обов’язків, а також під час позаслужбових відносин має утримуватися від будь-яких дій, які можуть принизити його гідність, викликати сумніви у його неупередженості або підірвати авторитет.

У спілкуванні поліцейський має бути тактовним, вихованим і доброзичливим; висловлювати вимоги та/або зауваження в спокійній, коректній, переконливій формі, не проявляти зверхності, не використовувати погрози, іронію, жаргон, фамільярний тон. У разі потреби спокійно, без роздратування повторити і роз’яснити зміст сказаного; вислухати пояснення або питання особи уважно, не перебиваючи, виявляючи доброзичливість і повагу до співрозмовника.

У службовому спілкуванні поліцейського з громадянами неприпустимі будь-які висловлювання й дії дискримінаційного характеру за ознаками статі, віку, раси, національності, мови, громадянства, соціального, майнового або сімейного стану, політичної чи релігійної належності; надмірний тон, грубість, некоректність зауваження, пред’явлення неправомірних звинувачень; погрози, образливі вирази або репліки; суперечки, дискусії та дії, що перешкоджають ефективному спілкуванню чи провокують протиправну поведінку.

Поліцейський повинен бути готовим до неадекватної поведінки з боку громадян, у тому числі до прояву агресії і вчинення опору; йому не слід сприймати на свій рахунок образливі зауваження, недоречні жарти, глузування, висловлені на вулицях і в громадських місцях.

Обов'язкова якість поліцейського – це вміння обрати необ­хідний тон розмови не лише в спілкуванні з населенням, але й з пору­шниками громадського порядку: тримати себе коректно, з гідністю, не проявляти гордовитості й надмірно­сті, виражати вимоги владно, але не дратівливо. У спілкуванні з населенням неприпустимі: зверхній тон, грубість, зарозумілість; іронічні або неввічливі зауваження; репліки, що ображають людську гідність; погрози, повчання та несправедливі докори; пред’явлення незаслужених обвинувачень; погрозливі чи образливі жести або знаки.

При затриманні чи арешті особи поліцейський зобов'язаний: повідомити особу про причини затримання мовою, яку та розуміє; пояснити права, закріплені у законодавстві України; повідомити про факт затримання третій особі, яку повинна обрати затримана особа; забезпечити надання особі правової та невідкладної домедичної/медичної (в разі необхідності) допомоги.

У спілкуванні з іноземцями чи особами без громадянства працівник поліції повинен поважати гідність особи і виявляти до них гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від расової та національної належності, громадянства, віку та мови, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. Він має проявляти терпіння, витримку, коректність і люб’язність, готовність надати допомогу, у разі необхідності роз’яснити правила поведінки. У спілкуванні варто уникати обговорення політичних подій, діяльності тих чи інших органів державної влади тощо.

У спілкуванні з колегами поліцейському слід зберігати діловий тон, утримуватися від розмов, що лежать поза межами професійної діяльності, не виявляти надмірної уваги до справ і питань, якими займаються колеги, зберігати субординацію.

 

Службовий етикет як сфера реалізації знань професійної етики. Зовнішній вигляд поліцейського як естетична складова в його професійній діяльності. Дотримання правил носіння однострою

Службовий етикет працівників поліції – це система законодавчо закріплених, історично та природно встановлених правил поведінки й спілкування у службово-трудовій та позаслужбовій діяльності, які відповідають моральним вимогам суспільства і національній духовності.

Службові взаємовідносини працівників поліції визначаються службовим положенням і регулюються статутом, настановами та інструкціями.

Службовий етикет – це звід правил і норм, що регулюють порядок відносин працівників між собою та працівників поліції з населенням. Він має нормативний характер – порядок відносин регламентований законами та підзаконними нормативно-правовими актами, виконання яких є обов’язковим.

Основними принципами службового етикету є: сувора службова субординація; свідома дисципліна; взаємна повага; повага до старших за спеціальним званням, посадою, віком; ретельність, пунктуальність, ініціатива, витримка, спокій, що виражається в позитивній мотивації діяльності працівників поліції.

У службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці поліцейський має бути зразком чесності, чемності, тактовності, зовнішньої охайності та внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування (зокрема, мовної); критично ставитися до власних професійних якостей та поведінки.

Значну роль у професійній діяльності працівників поліції відіграє культура мови – вміння чітко сформулювати власну думку як у мовленні, так і на папері, граматична й синтаксична грамотність, лаконічність тощо. У службових відносинах доречною формою спілкування є звертання до всіх на «Ви»; у діловій сфері навіть близьким людям у присутності інших бажано звертатися один до одного на «Ви».

Зовнішній вигляд поліцейського також є естетичною складовою його професійної діяльності. До екіпіровки поліцейських належать: службове посвідчення; жетон; єдиний однострій, який затверджує Кабмін; вогнепальна зброя (тільки після спеціальної підготовки). Одяг поліцейського має бути встановленого зразка, чистим, старанно підігнаним та відпрасованим. Працівник поліції персонально відповідальний за стан і зовнішній вигляд форменого одягу.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські мають єдиний однострій, тобто формений одяг (уніформу). Зразки однострою затверджені постановою Кабінету Міністрів України №823 від 30 вересня 2015 р. Правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України. Поліцейські зобов'язані дотримуватися правил носіння однострою.

На однострої поліцейського розміщується нагрудний знак з чітким зазначенням його спеціального жетона. Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак, чи перешкоджати будь-яким іншим чином прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів. У випадку виконання поліцейським своїх повноважень в цивільному одязі, він зобов’язаний мати при собі нагрудний знак (виняток – проведення негласних слідчих дій).

Особі, яка не є поліцейським, заборонено використовувати спеціальні звання, відзнаки, однострій, службове посвідчення поліцейського. Порушення цієї заборони тягне відповідальність згідно закону.

Таким чином, діяльність поліцейського має базуватися на нормах моральності: добра, справедливості, чуйного ставлення до людей. Працівник поліції, виконуючи свої функції і застосовуючи ту або іншу правову норму, повинен обирати найбільш прийнятний у моральному відношенні варіант своїх дій. Здобути прихильність, визнання, авторитет у громадян, завоювати їхню довіру поліція зможе лише високопрофесійною діяльністю, що відповідатиме принципам моралі.