Німецький фашизм. Націонал-соціалізм (нацизм)

2-а група

Зазнавши поразки у Першій світовій війні, Німеччина переживала глибоку економічну, політичну, моральну кризу. Після Версальського договору, який глибоко принизив німців, економіка країни опинилася у надзвичайно скрутному становищі. На цьому ґрунті почали розвиватися реваншистські ідеї, виникати націоналістичні рухи.

Однією з таких організацій стала Німецька робітнича партія (ДАП), утворена в січні 1919 р. в Мюнхені. Її організатор А. Дрекслер

того ж року запросив до лав партії Адольфа Гітлера.

Емблемою партії було обрано свастику — хреста із загнутими під прямим кутом кінцями. Цей знак відомий ще з глибокої давнини і символізує безперервний рух сонця. У націоналістичному русі Німеччини цей символ уперше з’явився на прапорах оккультного товариства Туле, з яким були тісно пов’язані керівники НСДАП.

Гітлер обрав емблемою партії чорну свастику, вписану в біле коло на червоному тлі. Для нього червоний колір символізував соціальні ідеали партії, білий — націоналістичні, а свастика вказувала на перемогу німецького духу.

Для партійного вітання теж обрали старовинний символічний жест — підняття вгору витягнутої руки. Це створило своєрідний імідж партії; вона швидко стала численною, а Гітлер — популярним оратором.

Ідеологія партії спиралася на чотири підвалини — націоналізм, расизм, антисемітизм, антикомунізм. На відміну від фашистів, нацисти наголошували не на державі, а на нації. Вони трактували поняття «нація-народ» як окрему культурно-біологічну та ірраціонально-містичну спільноту, що завжди перебуває у ворожих антагоністичних відносинах з іншими спільностями. Спираючись на ідейних попередників (Фіхте, Гегеля, Юнга, Ніцше, Шпенглер та інших), нацисти взяли на озброєння основні положення з традиційного пангерманського шовінізму XIX ст.:

• панівне становище Німеччини в континентальній Європі;

• возз'єднання всіх народів, що розмовляють німецькою мовою, в межах німецького рейху;

• розширення німецьких колоніальних володінь.

Важливою складовою ідеологічної платформи нацизму був расизм.

Гітлер уважав нації нерівноцінними: буцімто є вищі, а є нижчі. Німці, поза сумнівом, найвища арійська нація, повинна встановити «новий світовий порядок». На підтвердження цієї тези Гітлер розробив расову теорію, що розглядала історію людства як боротьбу між расами. Особливий наголос у цій теорії робився на антисемітизмі. Євреїв звинуватили в усіх негараздах, що відбувались у світі та країні. Перша світова війна, революція, інфляція, зростання цін, безробіття тощо приписувались інтригам євреїв. Відповідно, будь-які можливі позитивні дії безпосередньо пов’язувалися з акціями

проти них. Злочинним і нелюдяним було «остаточне вирішення» єврейського питання. Зрештою, нацисти знищили понад 6 млн євреїв із 10 млн, що проживали на Європейському континенті.

Наріжним каменем ідеологічного фундаменту нацизму, безперечно, був антикомунізм. Ще у 1922 р. Адольф Гітлер у таємному меморандумі до осіб, що субсидують партію, стисло й відверто сформулював її мету — «знищити й викорінити марксистський світогляд». Згодом саме на основі антикомунізму створювалася вся система ідейного багажу нацизму. На відміну від італійських

фашистів, яких підтримувала католицька церква, нацисти стояли на позиціях антиклерикалізму і боролися проти церкви.

Запитання

1. Що стало причинами зародження націонал-соціалістичних ідей у Німеччині?

2. Якою була символіка нової партії і чому?

3. На які підвалини спирався німецький нацизм?