2017-12-16
681
У процесі експлуатації основні виробничі фонди зношуються. Розрізняють два види зносу основних фондів – фізичний і моральний.
Фізичний знос – це поступова втрата основними фондами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Розрізняють повний і частковий знос основних фондів. Повний знос передбачає повну заміну зношених основних фондів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних фондів. Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних фондів.
Моральний знос –це знос основних фондів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування.
Вирахуванням з первісної (відновлюваної) вартості основних виробничих фондів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничих фондів.
Зв = [В(100 – І)]: 100,
| де Зв | – залишкова вартість основних виробничих фондів; |
| В | – відновлювальна (первісна) вартість основних виробничих фондів; |
| І | – сума зносу основних виробничих фондів. |
Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу.
Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основних виробничих фондів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установлених законодавчими актами.
Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних фондів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування. Зокрема, підприємство може самостійно застосовувати метод прискореної амортизації.
Сутність прискореного методу нарахування амортизації полягає в тім, що без скорочення встановлених нормативних строків служби основних фондів підприємствам дозволяється протягом двох років проводити амортизаційні відрахування в підвищених розмірах, але з відповідним зниженням їх у наступні роки.
Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.
,
| де А | – сума амортизаційних відрахувань (гривень); |
| Бa | – балансова вартість відповідної групи основних фондів на початок звітного періоду (гривень); |
| Н | – норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних фондів (%). |
Балансова вартість груп основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:
Бa = Бз + Пa – Вa – Аa,
| де Бa | – балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду; |
| Бз | – балансова вартість групи основних фондів на початок періоду, що передував звітному; |
| Пa | – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення основних фондів протягом періоду, що передував звітному; |
| Вa | – вартість виведеної з експлуатації відповідної групи основних фондів протягом періоду, що передував звітному; |
| Аa | – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному. |
Підприємства всіх форм власності мають право проводити щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:
,
де Кі – коефіцієнт індексації балансової вартості основних фондів на початок звітного року;
Іі – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.
Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація основних фондів не провадиться.
З метою створення фінансових умов для прискорення впровадження у виробництво науково-технічних досягнень та підвищення заінтересованості підприємств у поновленні активної частини основних фондів підприємства мають право самостійно застосовувати прискорену амортизацію основних фондів.
За застосування прискореного методу амортизації коефіцієнт індексації основних фондів не використовується. Норми прискореної амортизації встановлюються залежно від строку експлуатації основних фондів:
1-й рік – 15%
2-й рік – 30%
3-й рік – 20%
4-й рік – 15%
5-й рік – 10%
6-й рік – 5%
7-й рік – 5%
