Ринки кредитних банківських зобов'язань

Комерційні банки можуть одержати кредитні ресурси на міжнародних фінансових ринках. Доступ на ці ринки мають великі міжнародні банки. Місцеві банки можуть одержати кредит через взаємодію з тими банками, які щоденно працюють на зазначених ринках.

Найбільший і найдинамічніший фінансовий ринок світу - міжнародний ринок євродоларів (доларів США, які функціонують за межами цієї країни).

Після другої світової війни країни колишнього соціалістичного табору прийняли рішення про переказ своїх валютних резервів з американських банків, де вони перебували під час війни, до банків Лондона, тоді і утворився ринок євродоларів. Інтенсивний розвиток ринку почався в 60-ті роки з виникненням кризи зовнішніх платежів США, пов'язаної з великими видатками на війну у В'єтнамі. Зростання конкурентних позицій європейської та японської економік також сприяло становленню вільного ринку доларів США в Європі, тобто євроринку. Низькі ставки відсотків на американському внутрішньому ринку, особливості валютного регулювання, законодавче обмеження рівня ставок і правила оподаткування у США створили вигідніші умови інвестування доларів на євроринку, ніж усередині країни. Водночас європейські банки здобули право вільного використання іноземної валюти, а валютне регулювання європейських країн стало гнучкішим.

Спочатку євроринок розміщувався в Лондоні, який і тепер лишається його головним фінансовим центром. Згодом ринки євродоларів було сформовано у Франції (Париж), Бельгії (Брюссель), Швейцарії (Цюріх), Люксембургу, Німеччині (Франкфурт-на-Майні). Нині євроринок вийшов за географічні межі Європи і включає багато країн світу, таких як Канада (Торонто), Сінгапур, Гонконг, Японія (Токіо), Бахрейн та інші. Євроринок приваблює своїм великим розміром, ліберальним регулюванням і порівняно низькими ставками запозичення.

Структура секторів євроринку:

- ринки є врокредиті в;

- ринки єврооблігацій;

- ринки простих боргових зобов'язань (євронот, евровекселів);

- строковий сектор євроринку.

Основи та механізм проведення фінансових операцій на євроринку не відрізняються від аналогічних операцій на національних кредитних ринках, а відмінності стосуються деяких методів регулювання банківської діяльності та рівнів дохідності. На євродоларовому ринку діють ставки LIBOR (London Interbank Offer Rate - лондонська міжбанківська ставка пропозиції) та LIBID (лондонська міжбанківська ставка попиту) або ставки такого типу - FIBOR PIBOR, що застосовуються в інших фінансових центрах торгівлі євродоларами (в абревіатурі типу LIBOR назва "лондонська" є історичною, а не географічною і може застосовуватися до будь-якого сегмента євроринку). Ставки попиту та пропозиції кредитних ресурсів встановлюють найбільші міжнародні банки диференційовано залежно від терміну надання позики та виду валюти.

Традиційна форма короткострокового та середньострокового фінансування на євроринку - це єврокредит, який існує в чотирьох основних видах позик;

- позика з плаваючою ставкою (роловерний кредит);

- позика з фіксованою ставкою;

- резервний кредит, або овердрафт, у євровалюті;

- синдикатний кредит, який надається групою міжнародних банків і дає змогу обмежити кредитний ризик часткою участі в кредитній угоді.

Відсоткові ставки за єврокредитами базуються на ставці LIBOR, до якої може додаватися маржа, що залежить від кон'юнктури ринку та кредитоспроможності (рейтингу) позичальника. Розрахунок відсоткових виплат здійснюється за європейською системою (база - 360 днів, кількість днів у кожному місяці - фактична), що деякою мірою компенсує порівняно низький рівень LIBOR. Тип обраної системи нарахування відсотків обов'язково фіксується в кредитному договорі.

Для синдикатних кредитів до вартості запозичення включається комісійна винагорода банкові, який став організатором синдикату, агентська комісія за бухгалтерське обслуговування позики.

Діапазон строків надання єврокредитів досить широкий - від одноденних кредитів (overnight) до кредитів на 10-12 років (синдикатні кредити). Єврокредити надаються на різні суми, але здебільшого мінімальна сума становить 50 тис. дол. США, а середня сума синдикатних кредитів сягає 100 млн. дол. США. Високотехнологічні телекомунікіаційні системи переказування грошей, такі як SWIFT, CHIPS дають змогу проводити міжнародні кредитні операції в короткі строки.

Переваги традиційного євро кредиту:

- можливість швидкого укладання у годи;

- різноманітність строків погашення основного боргу та виплати відсотків;

- надання права вибору валюти;

- низький рівень ставок запозичення.

Це зробило єврокредити важливим інструментом єврооперацій на міжнародних ринках. Недолік цього інструменту - низький рівень ліквідності, що важливо для кредиторів.

На розвиток євровалютного ринку впливають великі банки, посередники та інвестори, та при цьому позики на євроринку доступні для будь-яких позичальників. Основна частина банківських кредитів (близько 60%) припадає на позичальників із країн Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Країни з перехідною економікою не мають необмеженого доступу до світових ринків капіталів, тому в основному користуються багатостороннім механізмом фінансування. Головною його умовою є наявність угоди з Міжнародним валютним фондом (МВФ), яка відкриває шлях до інших джерел фінансування. За останні роки фінансові взаємини східноєвропейських країн, включаючи Україну, з міжнародною фінансовою спільнотою формувалися під впливом серйозних змін. Міжнародні банки переглянули свою політику кредитування у східноєвропейському регіоні, що спричинило зростання обсягів приватного банківського кредитування. Необхідною умовою одержання міжнародного кредиту позичальником із країн з перехідною економікою є наявність позитивного аудиторського висновку аудиторської компанії світового рівня (K.P.M.G, Price Waterhouse, Ernst & Young та ін.).

Євроринки сприяють раціональнішому розподілу фінансових ресурсів у планетарному масштабі, пропонують нестандартне вирішення проблем і новий фінансовий інструментарій. Загалом вони характеризуються високою спроможністю пристосовуватися до економічної ситуації у світі. Поряд із традиційними єврокредитами позичальники міжнародних ринків дедалі частіше використовують інші альтернативні джерела отримання грошових коштів, такі як запозичення шляхом випуску єврооблігацій, євронот, євровекселів та інших цінних паперів.

Контрольні запитання:

1. ІЦо таке єврокредит?

2. Охарактеризуйте особливості єврокредиту.

3. Які відсоткові ставки існують на ринку єврокредитів?