Показники витрат і взаємозв’язок між ними та результатом виробничої діяльності

Тема 8. Витрати виробництва та обігу

8.1. Склад витрат підприємства. Взаємозв’язок між складовими витрат, пов’язаними з основним видом діяльності.

8.2. Показники витрат і взаємозв’язок між ними та результатом виробничої діяльності.

8.3. Методи обліку витрат.

8.4. Оптимізація поточних витрат.

 

Склад витрат підприємства. Взаємозв’язок між складовими витрат, пов’язаними з основним видом діяльності

Здійснення підприємством будь-якого виду діяльності потребує певних витрат, які впливають на величину собівартості і відповідно – на розмір фінансового результату.

Склад витрат підприємствУкраїни визначають наступні нормативні акти:

Ø П(С)БО 7 «Основні засоби»;

Ø П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»;

Ø П(С)БО 9 «Запаси»;

Ø П(С)БО 11 «Зобов’язання»;

Ø П(С)БО 14 «Оренда»;

Ø П(С)БО 15 «Дохід»

Ø П(С)БО 16 «Витрати»;

Ø П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств»;

Ø Методичні рекомендації щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості / Наказ Державного комітету промислової політики від 09.07.2007р. за № 373;

Ø Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Показники витрат і взаємозв’язок між ними та результатом виробничої діяльності

Відносна оцінка витрат операційної діяльності виконується за показниками:   1) Коефіцієнт (або рівень) витратомісткості операційної діяльності, який відображає економічність цього виду діяльності. Розрахунок показника здійснюється за формулами: = , (2.93) де КВод –загальний коефіцієнт витратомісткості операційної діяльності, %; Воп – загальна сума витрат (операційної діяльності) за період; РП – обсяг реалізації продукції за той же період; = (2.94) де КВвд – коефіцієнт витратомісткості виробництва продукції, %; Ввир – сума витрат, пов’язаних з виробництвом продукції (виробнича собівартість) за період; ОВ – обсяг виробництва продукції за той же період. = , (2.95) де КВзб – коефіцієнт витратомісткості збуту продукції, %; Взб – сума витрат на збут продукції в періоді.   2) Коефіцієнт (або рівень) витратовіддачі є зворотним по відношенню до коефіцієнта витратомісткості операційної діяльності. Він характеризує обсяг реалізації (виробництва) продукції, який припадає на одиницю понесених в періоді витрат. Цей показник характеризує результативність операційних витрат фірми. = , (2.96)   3) Коефіцієнт (або рівень) рентабельності операційних витрат. = , (2.97)   або = , (2.98)   де Пвал – валовий операційний прибуток; Пч – чистий операційний прибуток.

4) Коефіцієнт операційного ліверіджу. = , (2.99) де Впост – сума постійних операційних витрат; Воп – загальна сума операційних витрат. Чим вище Кол на підприємстві, тим в більшому ступені воно спроможне прискорювати темпи приросту операційного прибутку по відношенню до темпів приросту обсягу реалізації продукції.   5) Ефект операційного ліверіджу. = , (2.100) де ∆ВОП – темп приросту валового операційного прибутку, %; ∆РП – темп приросту обсягу реалізації продукції, %. Знаючи прогнозні темпи приросту обсягу реалізації, на підставі формули (2.100) можна визначити, в яких розмірах зросте сума операційного прибутку при значенні Кол, що склався на підприємстві. Взаємозв’язок між основними показниками витрат на виробництво і результатом виробної діяльності: 1) Собівартість валової продукції (витрати на виробництво протягом планового періоду): (2.101) де ПМВ – прямі матеріальні витрати; ПВОП – прямі витрати на оплату праці; ІПВ – інші прямі витрати; ЗВВ – загальновиробничі (виробничі накладні витрати). 2) Собівартість товарної (готової, виготовленої) продукції (2.102) де - залишки незавершеного виробництва відповідно станом на початок і кінець року (або іншого планового періоду). 3) Собівартість реалізованої продукції (2.103) де - залишки готової продукції відповідно станом на початок і кінець року (або іншого планового періоду). 4) Прибуток від реалізації (П) (2.104) де РП – реалізована продукція. Прибуток від реалізаціїпродукції(робіт, послуг) виступає основним результатом виробничої діяльності підприємства. Отже, його величина буде прямо залежати від величин реалізованої продукції та собівартості реалізованої продукції. Величина собівартості реалізованої продукції, в свою чергу, залежить від собівартості товарної продукції, яка залежить від собівартості валової продукції. Таким чином, прибуток від реалізації буде тим більшим, чим меншою буде величина собівартості валової продукції.

Методи обліку витрат

 

Облік витрат включає в себе визначення собівартості продукції, послуг або витрат підрозділу, а також концепції контролю і зниження витрат за одним з трьох методів:

1) облік поглинутих витрат (облік за повною собівартістю);

2) облік за маржинальною собівартістю;

3) поопераційний облік.

 

1. Облік поглинутих витрат передбачає поділ всіх витрат підприємства між продуктами за допомогою попередньо визначеної бази. Точність величини повної собівартості за цим методом визначається точністю прогнозів, які використовуються при розрахунку коефіцієнтів поглинання (розподілу). Чим більше видів продукції і центрів витрат, тим менш точним стає розрахунок собівартості продукції. Таку собівартість не можна брати за основу встановлення цін.

2. Облік за маржинальною собівартістювідносить на собівартість продукту тільки ті витрати, які змінюються в результаті зміни обсягу діяльності, тобто змінні витрати. Постійні ж витрати виключаються з собівартості і зазвичай покриваються маржинальним прибутком, отриманим від продажу продукції. Відповідно до Наказу Державного комітету промислової політики від 09.07.2007р. за № 373 вітчизняні підприємства здійснюють облік витрат за системою «директ-костинг» (неповної собівартості). При цьому методі виробничі витрати поділяються на змінні (залежать від обсягу виробництва) і постійні (не залежать від обсягу). Постійні витрати вважаються витратами поточного періоду, не відносяться на собівартість, не розподіляються між виробами (об’єктами калькулювання), а прямо відносяться на результати господарської діяльності (збитки). Облік витрат і визначення собівартості готової продукції ведеться тільки за змінними витратами. За змінними витратами оцінюються незавершене виробництво і залишки готової продукції. В системі «директ-костинг» формується новий показник результату діяльності – маржа із змінної собівартості, яка визначається як різниця між відпускною вартістю реалізованої продукції і змінними витратами. Якщо з маржі вирахувати постійні витрати, то кінцевий фінансовий результат стає доходом або збитком. Коли маржа із змінних витрат тільки компенсує суму постійних витрат, досягається «мертва точка», або точка критичного обсягу, коли фінансовий результат = 0. Якщо підприємство виготовляє значну кількість виробів, то метод змінних витрат дає можливість виміряти «внесок» кожного виробу у покриття постійних витрат і формування загального рівня рентабельності.

3. Поопераційний облік полягає у поділі накладних витрат за потребою об’єкта в кожній операції. Калькулювання повних витрат – метод калькулювання, який передбачає включення у собівартість усіх (змінних і постійних витрат) виробничих витрат. Калькулювання змінних витрат – метод калькулювання, який передбачає включення у собівартість продукції тільки змінних виробничих витрат. Калькулювання на основі діяльності – це метод калькулювання, що передбачає спершу групування накладних витрат за основними видами діяльності, а потім розподіл їх між видами продукції, виходячи з того, які види діяльності потрібні для виготовлення цієї продукції.