Центральний банк та його функції

Центральний банк – це головний орган грошово-кредитного регулювання економіки, який наділений монопольним правом емісії банкнот і основні завдання якого полягають у кредитно-розрахунковому обслуговування інших банків та держави.

Діяльність Центральних і комерційних банків почала розмежовуватись у середині 19 ст. коли зростання ролі банкнотного обігу в економіці супроводжувалося значними незручностями випуску в обіг банкнот багатьма комерційними банками, що не користувалися довірою з боку всього суспільства, у наслідок цього держава змушена була покласти завдання емісії банкнот або на один найбільш надійний комерційний банк, або створити новий емісійний банк.

Головне призначення НБУ як центрального банку – це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного не інфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей.

Основними функціями Центрального банку є:

1. Функція емісії готівки і організація грошового обігу, що є монопольною функцією центрального банку яка передбачає випуск в обіг банкнот і монет, котрі є законними платіжними засобами на території даної країни.

Дана функція також передбачає виконання Центральним банком наступних

завдань із організації грошового обігу:

- виготовлення банкнот і монет;

- встановлення їх номіналів;

- визначення ознак платіжності банкнот;

- заміна старих банкнот і монет по мірі їх зношення;

- запровадження єдиних правил ведення касових операцій в економіці.

2. Функція банку банків, що полягає у кредитно-розрахунковому обслуговування Центральним банком усіх інших банківських установ і визначає його роль як міжбанківського розрахункового центру і кредитора останньої інстанції.

Виконання даної функції передбачає здійснення центральним банком таких основних операцій:

- зберігання резервів комерційних банків у певній пропорції до їхніх пасивів з метою гарантування платежів по депозитах та регулювання обсягів кредитування;

- надання комерційним банкам короткострокових кредитів для підтримання їх ліквідності у разі тимчасової нестачі коштів;

- організація міжбанківських розрахунків через кореспондентські рахунки комерційних банків;

- здійснення нагляду і контролю за діяльністю комерційних банків, що передбачає видачу їм ліцензій та встановлення єдиних правил банківських операцій.

3. Функція банку держави, що полягає в організації центральним банком кредитно-розрахункового обслуговування урядових структур та проведенні операцій із касового виконання державного бюджету та обслуговування державного боргу.

При виконання функцій банку держави центральний банк забезпечує здійснення наступних операцій:

- ведення рахунків урядових установ та здійснення необхідних платежів;

- проведення операцій з емісії і розміщення на ринку державних цінних паперів;

- видача кредитів уряду шляхом придбання державних цінних паперів;

- зберігання офіційних золотовалютних резервів країни.

4. Функція реалізації грошово-кредитної політики, що передбачає здійснення центральним банком регулювання кредитних можливостей кредитним банком, а від так і обсягу грошової маси в обігу з метою підтримання низки темпів інфляції, економічного зростання та рівноваги платіжного балансу.

Реалізація даної функції забезпечується використанням центральним банком таких інструментів як:

- мінімальні обов’язкові резерви;

- операції на відкритому ринку;

- зміна облікової ставки.

Вплив на грошову масу центральним банком за допомогою цих інструментів

визначається одним із двох типів грошово-кредитної політики – політики дорогих грошей або політики дешевих грошей.

Вищим органом управління НБУ є Рада НБУ, основним керівним органом НБУ є Правління, яке забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організовує виконання інших функцій відповідно до законодавства, та здійснює управління діяльністю НБУ.

Законодавчо-нормативною базою, яка регламентує діяльність центрального банку України є: Закон України Про банки і банківську діяльність; Про Національний банк України; Конституція України.