Ризики у банківській діяльності

Банківський ризик являє собою імовірність фінансових втрат комерційних банків у наслідок настання певних подій.

Основними видами банківських ризиків є:

1. Кредитний ризик – це ймовірність несплати позичальником основного боргу та проценту за користування кредитом. Основними методами захисту від кредитного ризику є:

а) попередня оцінка кредитоспроможності позичальника і визначення його фінансового стану;

б) встановлення вимог щодо забезпечення кредиту, а також отримання гарантій і поручительств третіх осіб;

в) диверсифікація кредитного портфеля банку.

2. Процентний ризик – можливість виникнення несприятливого співвідношення між отримуваними та виплачуваними процентними ставками, що призводить до скорочення банківського прибутку або появи збитків. Мінімізація процентного ризику здійснюється шляхом оперативного управління структурою банківських активів і пасивів з метою врівноваження тих їхніх статей які є найбільш чутливі до зміни ринкової норми проценту.

3. Валютний ризик – ймовірність того, що зміна обмінних курсів іноземних валют призводить до збитків ринкової вартості його активів і пасивів виражених в іноземній валюті. Основними методами захисту від валютного ризику є хеджування, що полягає в укладанні додаткових протилежних строкових угод на купівлю-продаж валюти, доходи за якими могли б компенсувати ймовірні збитки банку за основними валютними операціями.

4. Ризики незбалансованої ліквідності – це можливість втрат у наслідок невідповідності окремих статей активів і пасивів банку за величиною і строками.

Основні способи зниження даного ризику передбачають:

а) залучення банком ресурсів на більш тривалі строки;

б) наявність в активах достатньої величини первинних і вторинних резервів;

в) забезпечення можливості оперативного залучення коштів на міжбанківському ринку.

Для успішної діяльності банків велике значення має їх стабільність. Банківська стабільність означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі. На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов’язковою для всіх комерційних банків.

Виділяють такі нормативи:

Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) має становити 10 млн. євро. Мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях визначається щороку окремим рішенням Правління Національного банку та встановлюється на відповідний період (рік) у розмірі, еквівалентному розміру нормативного значення, установленого в євро

Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2) Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим ніж 8 відсотків, починаючи з 01.03.2004 - не меншим ніж 10 відсотків.

Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) Норматив відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій.

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж: 30 відсотків, з 01.07.2002 - 35 відсотків, з 01.01.2003 - 40 відсотків.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) Норматив встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 відсотків.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку. Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 відсотків.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

Норматив загальної суми інвестування (Н12) встановлюється для обмеження

ризику, пов'язаного із здійсненням банком інвестиційної діяльності. Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

НБУ установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) нормативне значення не більше 35%; у т.ч. обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) –не більше 30% і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2) – не більше 5%.

Контроль за дотриманням економічних нормативів здійснюється територіальними управліннями НБУ та підрозділами департаменту банківського нагляду. За недотримання відповідних економічних нормативів до банків застосовуються штрафні санкції.

Система контролю за діяльністю комерційних банків охоплює:

- зовнішній контроль;

- державний контроль (НБУ, ДПА);

- зовнішній аудит (незалежні аудиторські фірми);

- внутрішній контроль;

- внутрішній банківський аудит (ревізійні відділи банку);

- ревізійні комісії.

Банківська стабільність означає здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі.

Прибутковість як елемент банківської стабільності залежить від співвідношення доходів і витрат банку.

Показниками прибутковості банку є:

Прибутковість банківських активів (ROA) – показує, скільки чистого прибутку дає одиниця активів банку (= чистий прибуток / активи банку).

Прибутковість акціонерного капіталу (ROE) – встановлює розмір чистого прибутку, який отримують акціонери на інвестований капітал (= чистий прибуток / акціонерний капітал).

Процентна маржа (SPRED) - показує, наскільки успішно банк виконує роль посередника грошового ринку (= процентні доходи/ дохідні активи – процентні витрати/ платні пасиви).