2017-12-16
454
Тема 1. Стан ринку дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння
Методичні рекомендації щодо вивчення теми
У світі існують спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється регулярна його кулівля-продаж. Це ринки золота (золоті аукціони).
Золото на ринки постачається у вигляді стандартних зливків:
– зливки міжнародного зразка вагою 400 тройських унцій (12,5 кг) з пробою не менше 995;
– великі зливки з пробами від 900 до 916,6 і вагою в кілька кілограмів;
– малі зливки вагою від 1005 до 990 г.
Об'єктами операцій на ринках золота є також золоті монети як старого карбування, так і сучасні ювілейні та сувенірні монети.
Залежно від режиму, який надає держава, ринки золота поділяються на:
– світові ринки (Лондон, Цюрих, Нью-Йорк, Гонконг, Дубай та ін.);
– внутрішні вільні (Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро);
– місцеві контрольовані (Афіни, Каїр);
– чорні (Бомбей та ін.).
Операції на міжнародних ринках не контролюються державними органами або ж встановленв правила регулювання дуже ліберальні. На відміну від них, місцеві та регіональні ринки можуть бути як вільними, так і контрольованими (права нерезидентів можуть бути обмеженими аж до фактичної заборони здійснення операцій, а для резидентів встановлюються досить суворі правила).
|
|
|
На міжнародних ринках золота здійснюється:
– первісна пропозиція золота та інших дорогоцінних металів найбільшими видобувачами для найбільших споживачів та постачальників металу на місцеві та регіональні ринки;
– встановлення базової ціни металів для операцій на місцевих та регіональних ринках;
– інтервенція центральних банків для підтримки ціни металу.
Головним є Лондонський ринок золота. Він монополізований п'ятьма світовими банками-членами Асоціації учасників золотого ринку, а саме: Scotia Mocatta, HSBC, Societe Generale, Deutsche Bank, Barcklays Capital. Представники членів ринку збираються разом на фіксинги для встановлення орієнтованої ціни золота. Фіксинг відбувається двічі на день: ранковий фіксинг о 10.30 та вечірній фіксинг о 15.00 у телефонному режимі. Результати золотого фіксингу в Лондоні використовуються в усьому світі. Ціна золота на фіксингах з 1968 р. встановлюється в доларах США.
На внутрішніх і місцевих ринках золота задовольняється попит промисловості, ювелірів, місцевих інвесторів і тезавраторів. На внутрішніх і місцевих ринках переважають угоди з монетами, медалями, дрібними злитками золота.
Загалом, у світі функціонує понад 50 ринків золота:
– 11 у Західній Європі (Цюрих, Париж, Лондон, Женева та ін.);
– 14 в Америці, в т. ч. 5 у США;
– 19 в Азії;
– 8 в Африці.
Історично склалося, що більша частина золота споживається азіатськими країнами. В цілому ж країни-споживачі прийнято розділяти на дві групи. Перша – технічно розвинуті країни (Японія, Німеччина, США), які використовують золото в основному в промислових цілях. Друга група – країни, значна частка споживання яких представлена ювелірною промисловістю (Італія, Португалія, Китай, Індія, країни Азії, Південної та Північної Африки) [1].
|
|
|
Виділяють три основні сегменти споживання золота: ювелірна промисловість, споживання в промислових цілях та інвестиційний попит
Ювелірна промисловість є найвагомішою сферою застосування продукції золотовидобування: на неї припадає до 60% світового попиту. Щодо споживання золота в промислових цілях, то варто зазначити, що на промисловість (в основному електротехніку та медицину) припадає біля 12% світового попиту на золото. Лідерами у виготовленні сплавів для використання у стоматології є Японія, США та Німеччина. У промисловому виробництві лідерами є Північна Америка, Західна Європа та Східна Азія, де цей сектор розвивається особливо бурхливо [2].
Золото розцінюється не тільки як символ багатства та довговічний метал, але й як актив-сховище в негативних економічних умовах. Основною причиною вкладень у золото можна вважати захист засобів (активів) від знецінення в умовах нестабільності на світовому ринку.
Світовий попит на золото збільшується в середньому на 2,5% щороку. Можна визначити такі фактори, які сприяли розвитку ринку золота:
1. Американський фактор – опозиціювання протягом останніх десятиліть долара США як світової валюти, виступаючи основним видом валютних резервів більшості країн. Крім того, долар перетворився в загально визнану розрахункову одиницю в договорах із сировинними товарами. В результаті будь-які коливання американської валюти стали безпосередньо відображатися і на дорогоцінному металі. Характерно, що 50-% знецінення долара по відношенню до євро за останніх два з половиною роки призвело майже до аналогічного зростання ціни на золото.
2. Азіатський фактор, за яким з 2008 р. попит на золото в світі зріс на 8,2%. В Японії він піднявся на 10%, у США – на 4%, у Саудівській Аравії – на 12%, у Китаї – на 35%, а в Індії – на 25%. Такому бурхливому росту на жовтий метал в Азії сприяв ряд обставин. Протягом 53 років влада КНР суворо забороняла продаж золотих злитків населенню. Проте нещодавно правителі країни офіційно дозволили своїм громадянам купувати та зберігати цей дорогоцінний метал. Якщо кожний десятий із 1,2 млрд. китайців купить всього лиш одну тройську унцію золота, це буде означати додатковий продаж 3750 тонн золота, причому, що в світі щорічно видобувається всього 2550 тонн цього металу.
3. Ісламський фактор, коли 57 мусульманських країн (члени Організації Ісламської конфедерації з населенням 1,9 млрд. чол.) погодились підтримати створення нової грошової одиниці – динара – першої в світі за останні 75 років повністю забезпеченої золотом валюти. Один динар важить 4,25 г і складається із золота 916 проби. 8 динарів рівні 1 тройській унції чистого золота. Сукупний ВВП 57 мусульманських країн складає приблизно 1,5 трлн. дол. США, що є еквівалентом 100000 тонн золота [2].
4. Природній фактор, адже за всю історію існування людства було видобуто 145200 тонн золота. З них приблизно 15% виявилось втраченим або використано в процесах, які не піддаються обліку промислових процесів. Із тих 123000 тон, що залишилися приблизно 33000 тонн зберігаються в центральних банках, а 90000 тонн знаходяться в приватному володінні у вигляді ювелірних прикрас, золотих монет та злитків [3].
У структурі світового видобутку поступово скорочується частка провідних країн і збільшується частка країн, що розвиваються. Зараз у світі йде активна розвідка цілих неосвоєних районів. За останні п'ять років витрати на розвідку родовищ золота виросли в Африці в п'ять разів, у Латинській Америці - в чотири рази. Основними причинами є дешева робоча сила, сприятливий податковий режим у цих країнах, де уряди дуже зацікавлені в економічному розвитку.
|
|
|
Китай став світовим лідером по видобуванню золота. Згідно даним Золотої Асоціації Китаю, за останній час країна змогла збільшити видобуток на 2,9%. КНР відсунула ПАР з першого рядка рейтингу головних світових видобувачів золота ще в 2007 році. На сьогоднішній день країна має близько 6328 тонн покладів дорогоцінного металу.
Серед країн-виробників золота також необхідно відмітити такі, як Австралія, США, Росія, Перу, Канада, Гана, Індонезія, Узбекистан.
За часів СРСР перспективи золотоносності території України не представляли державного інтересу і належним чином не оцінювалися. У країні були інші, які встигли стати традиційними, регіони золотодобування, де роботи з високим ступенем рентабельності велися десятиліттями і навіть століттями. Це північний схід Росії, Сибір, Забайкалля, Урал, Узбекистан і деякі інші.
Незважаючи на те, що поклади золота в Закарпатті, Донецькому басейні і на Українському щиті, які заслуговують уваги, були відомі досить давно, вони вважалися недостатньо перспективними і кошти на їх вивчення та оцінку не виділялися, золото в Україні практично не добувалося. Винятком був лише Закарпатський регіон, де з 70-х років минулого століття були розпочаті роботи по вивченню Берегівського рудного поля з Мужіївським золото-поліметалічним родовищем та Рахівського рудного району з родовищем Сауляк.
Ситуація різко змінилася з часу набуття Україною незалежності. Молода держава поставила геологам завдання і за короткий термін було встановлено, що Україна має достатньо потужний золоторудний потенціал. Відомі наступні родовища золота в Україні:
· Мужіївське із вмістом золота 4,5-15 г/тонну;
· Сауляк – 5-10 г/тонну;
· Сергіївське – 7-8 г/тонну;
· Балка Золота – 6,2 г/тонну;
|
|
|
· Балка Широка – 4-7 г/тонну;
· Бобриківське – 2-9 г/тонну.
Розсипи представляють один з найважливіших геолого-промислових типів родовищ золота. Розсипні концентрації золота відмічаються у відкладах ріфея-венда Середнього Придністров'я і в сучасному алювію річки Дністер, в базальних конгломератах тріасу Добруджі, в палеодолинах, заповнених теригенними відкладами нижньої крейди та середнього еоцену на Українському щиті.
Самородне золото в Україні виявлене в алювію річок Ірша, Тетерів, Рось, Синюха, Саксагань, Інгулець, Дніпро та інших на Українському щиті. У Донбасі золотоносний алювій виявлений в долинах річок Нагольна, Кринка, Міус, Кріпенька і делювіальних відкладах деяких балок. Найбільш перспективним у промисловому відношенні є розсипне золото в сучасних відкладах, що перекривають породи карбону на золотоносному родовищі Бобрикове. У Північному Причорномор'ї прояви золота приурочені до прибережно-морських та лиманних відкладів четвертинного віку (Коктебельська бухта, район Дністровського лиману та ін.). Розсипне золото в Україні виявлено також в піщаних відкладах кримських річок Бельбек, Кача, Салгир і в пляжних галечниках Судакської затоки.
Формування ринкової ціни золота – багатофакторний процес: вона коливається в залежності від економічних, політичних, спекулятивних чинників. У їх числі: економічна і політична обстановка, обсяг промислового споживання золота та інвестиційно-тезавраційного попиту, інфляція, коливання провідних валют і процентних ставок, поширення альтернативних золоту фінансових інструментів, що використовуються для страхування ризиків[4].
На протязі багатьох років золото було найкращим об'єктом для інвестицій. Так, за останній період американський ринок акцій зріс лише в 12 разів, нафта - в 25 разів, а золото - у 35 [5]. Можна виділити основні чинники, що впливають на ціну золота на висхідних та низхідних позиціях. Факторами, які утримують ціну золота на високому рівні, можна вважати такі:
1. Активне скуповування золота країнами, економіка яких стрімко розвивається (наприклад, Китай). Це пов`язано зі зростанням доходів громадян і бажанням шляхом покупки золота приховати свої доходи від контролюючих органів.
2. Скуповування золота урядами багатьох країн світу для золотовалютних резервів. У золотовалютних запасах різних країн на поточний момент перебуває близько 20% всього видобутого золота на планеті. Найбільше золота в резервах США (більше 8 тис. тонн) і США продовжує його накопичувати. Вагомими є запаси золота в резервах Франції, Італії, Німеччини. Стрімко почав скуповувати золото для своїх резервів Китай. Національний банк України також збільшив частку золота в міжнародних резервах на 1,2% з початку року до 4,8% в загальній структурі [7]. Завдяки тому, що це золото зберігається в державних сховищах, це забезпечує необхідну рівновагу на світовому ринку золота. Але ніхто не може бути впевненим, що будь-яка з країн, яка володіє великими запасами золота, не вирішить розпродати частину запасів, що зумовить істотний обвал цін на золото.
3. Емісія долару США «штовхає» ціну на золото вгору. Фактично ціна на золото на світовому ринку дуже чітко показує знецінення долара, як грошової одиниці. Тому ціна на золото і не може впасти до 300 дол. за унцію, тому що обсяги емісії долара суттєво змінилися за цей час. Проте уряд США сьогодні здійснює заходи щодо довгострокової стабілізації долара та зменшення його емісії, що сприятиме зменшенню ціни золота.
Якщо говорити про ринок золота в Україні, то сьогодні для нього характерні такі загальні риси, як молодість, нерозвинутість, непрозорість тощо. Процес формування вільного внутрішнього ринку золота й дорогоцінних металів в Україні розпочався з переходом країни до ринкових перетворень, коли були започатковані реформи із скасуванням державної монополії на операції з дорогоцінними металами та лібералізацією загальної системи державного контролю й регулювання їх обороту всередині країни. Тому процес його формування ще й сьогодні не можна вважати завершеним, зокрема через низку прогалин у нормативно-правовій базі та брак центральної бізнес-ланки в організації торговельних відносин (центральної інфратруктури ринку)[8].
Стрімке зростання обсягів імпортованого і проданого металу вже наприкінці 1990-х років було зумовлене насамперед стрімким зростанням ювелірної галузі, а тому й попитом з боку непромислових споживачів (фізичних та юридичних осіб). Поступове збільшення банків - учасників цього ринку призвело до зниження торгової маржі й наближення внутрішньоукраїнських цін на банківські метали до світових котирувань.
Нині вітчизняні ціни на банківські метали, насамперед на золото, цілковито відображають світовий курс, тобто наш внутрішній ринок «б'ється в одному пульсі» із зовнішнім, що є свідченням інтегрованості у світовий ринок банківських металів. Йому доводиться мати справу з усіма процесами та тенденціями світового ринку золота.
Родовища дорогоцінних каменів розподілені на земній кулі нерівномірно. Деякі регіони, такі, як Південна Африка, Південна і Південно-Східна Азія, Бразилія, Урал, Забайкалля, Австралія і гірські пояси США особливо багаті на них. Але основний світовий видобуток дорогоцінних каменів сьогодні ведеться в так званих бідних країнах. Камені скуповуються фактично за безцінь, після чого надходять на ювелірні ринки світу за надмірно завищеними цінами. Це призводить до нерівномірного розподілу прибутків від кінцевої реалізації дорогоцінних каменів у ряді багатих країн світу і дуже високою ціною на них, підтримуваної абсолютно штучно. Винятком на сьогодні є дорогий видобуток алмазів з корінних залягань, що вимагає високих витрат і використання сучасних технологій [1].
Багато родовищ дорогоцінних каменів були відкриті випадково. Ще й сьогодні систематичні пошуки в більшості районів світу обмежуються в основному одними лише алмазами. Що ж до інших дорогоцінних каменів, то пошуки їхніх родовищ ведуться зазвичай найпростішими засобами, без застосування сучасної техніки та за відсутності відповідної наукової бази. Методи видобутку дорогоцінних каменів, за винятком алмазів, в більшості країн дуже примітивні. Найпростіший спосіб - збір дорогоцінних каменів, що знаходяться безпосередньо на поверхні. Це можливо в сухій річковій долині або в ущелинах скель. Нарослі на породу кристали відколюють за допомогою молотка і зубила, кирки чи брухту, а також пневматичними відбійними молотками або вибуховим способом. Відносно просто здійснюється видобуток дорогоцінних каменів з молодих розсипів. Розсипи, що залягають не глибоко від поверхні, просто збирають, попередньо встановлюючи перекриття на певну ділянку та вичерпуючи відкачуючи насосами воду, яка їх переносить. У найбільш великих експлуатаційних шахтах встановлюється тимчасове кріплення. Іноді дорогоцінні камені добувають навіть прямо з річкового русла. Робітники, стоячи по пояс у воді, довгими жердинами і граблями каламутять донний грунт. Глинисто-піщані компоненти грунту, що мають меншу щільність, зносяться із водою, а більш важкі, що містять дорогоцінні камені, залишаються лежати на дні. Подальший етап роботи з ними включає промивання у спеціальних корзинах та зсипання у промивних ямах, заповнених водою. При цьому глина й пісок відносяться з водою, а більш важкі дорогоцінні камені накопичуються в концентраті. У деяких країнах практикуються гідравлічні способи розробки розсипів, коли пухкий уламковий матеріал змивається зі схилів сильними водяними потоками. Існує також кар'єрна розробка відкритим способом. Найбільших витрат вимагає підземна розробка, при якій в твердих скельних породах проходять штольні. До неї вдаються лише в тих місцях, де достовірно встановлено наявність жили з дорогоцінними каменями.
Сировинні ресурси дорогоцінних камінь розосередилися по багатьох країнах світу. Основні постачальниками дорогоцінних камінь на світовий ринок є:
1) в Євразії:
• РФ (янтар, топаз, алмаз, лазурит, нефрит),
• Чехія (піроп)
2) в Азії:
• Афганістан (лазурит, кунцит),
• М'янма (рубін, жадеїт),
• Індія (сапфір, смарагд, альмандин, агат),
• Іран (бірюза),
• Китай (бірюза, нефрит),
• Пакистан (рубін),
• Таїланд (сапфір, циркон, рубін),
• Шрі-Ланка (сапфір, рубін, александрит, циркон, шпінель, ґросуляр, місячний камінь);
• Австралія (сапфір, благородні опал, хризопраз, нефрит, родоніт);
3) в Африці:
• Ангола (алмаз),
• Ботсвана (алмаз),
• Гана (алмаз),
• Заїр (алмаз, малахіт),
• Замбія (смарагд, аметист),
• Зімбабве (смарагд, аметист),
• Кенія (рубін, ґросуляр),
• Мадагаскар (берил, турмалін, циркон, кунцит),
• Мозамбік (турмалін, берил, кунцит),
• Намібія (алмаз),
• С'єрра-Леоне (алмаз),
• Танзанія (рубін, цоїзит),
• ПАР (алмаз, піроп, тигрове око);
4) в Півн. Америці:
• Канада (нефрит),
• Мексика (опал, агат),
• США (бірюза, турмалін, хризоліт);
5) в Півд. Америці:
• Бразилія (берил, топаз, аметист, агат, смарагд),
• Венесуела (алмаз),
• Колумбія (смарагд),
• Уругвай (агат).
Дорогоцінне та декоративне каміння є важливим елементом мінерально-сировинного комплексу і України. Стан вивченості українських каменів незадовільний. Винятком є самоцвіти Волині, альмандин Закарпаття, опал Катеринівського прояву та квадрит Жовторічнянського родовища. Розвідано 8 родовищ і виявлено понад 300 проявів близько 40 видів ювелірного та ювелірно-виробного каменю. Всі вони, а також родовища та рудопрояви декоративного каменю зосереджені головним чином у 4-х геологічних структурах: Українському щиті, Карпатських та Кримських горах і Дніпровсько-Донецькій западині. Кожна з них має власний перелік корисних копалин і відмінну від інших геологічну будову.
У геологічних утвореннях України виявлено таке дорогоцінне каміння: алмаз, рубін, моріон, димчастий кварц, гірський кришталь, аметист, цитрин, хризопраз, опал, топаз, фенакіт, циркон, хризоліт, піроп, альмандин, смарагд, геліор, аквамарин, турмалін, бурштин, халцедон, сердолік, агат, кривавик, тигрове, котяче та соколине око, родоніт, нефрит, лабрадор, амазоніт, содаліт, рожевий кварц, кремінь, яшма, уварцит, джеспіліт, обсидіан, скам'яніле дерево, чорноморит, унгварит, пірофіліт, родохрозит, мармуровий онікс, мармур, гагат та інш.
Найбільш відомі родовища коштовних каменів в Україні: Волинське (топаз, берил, кварц, графічний пегматит), Клесівське (бурштин), Головинське та Федорівське (іризуючий лабрадор), Калюсицьке (мармуровий онікс), Прилуцьке (родоніт, родохрозит), Кур'янівське та Нагорнянське (агальматоліт). Найбільш унікальні родовища знаходяться в межах Українського щита. В цілому, запаси кольорових каменів є у Волинській і Рівненській областях, Приазов'ї і Кривому Розі. Тут трапляються берил, топаз, бурштин, аметист, агат, яшма, гірський кришталь.
Алмази всіх відомих генетичних типів виявлені в кінці ХХ ст. на Українському щиті, Донецькій складчастій споруді і Скіфській плиті. Відкриттям 1999–2000 рр. стали перші 168 алмазів з кімберлітових структур Приазов'я.
Найпопулярніший та високоцінний мінерал у світі – алмаз, особливі властивості якого поставили алмаз на лідерські позиції серед інших мінералів. Найбільші в світі виробники алмазів – Росія і Ботсвана (Африка). De Beers, африканська компанія-гігант, контролює більше 50% всього світового видобутку алмазів, а на частку російської «АЛРОСА» припадає 25% ринку.
За останні тридцять років ціни на дорогоцінні камені постійно зростали. Стабільне зростання цін в першу чергу пояснюється попитом на них, який зростає швидше, ніж їх видобуток. Тільки Китай за чотири останні роки збільшив споживання ювелірних виробів більше, ніж удвічі.
На кінцеву ціну, наприклад, алмазів, крім затрат на видобуток і врахування рідкісності характеристик, впливає також отримання супровідного документа – сертифіката. Не всі сертифікати на діаманти рівнозначні і беззастережно приймаються професійними учасниками цього ринку. Для наочності, можна розділили їх на три рівні: на першому рівні знаходяться сертифікати, видані найбільш авторитетними міжнародними лабораторіями - розробниками стандартів тієї чи іншої системи оцінки, на другому рівні – лабораторій, що балансують на межі науки і комерційних інтересів, і третій, останній, рівень займає основна маса експертних установ, які видають документи, що містять дані про діамант (як правило в усіченому форматі) та його вартісну оцінку.
Література
1. Заячківська О.В., Дудін С.А. Особливості функціонування ринку золота на сучасному етапі [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvse/2010_1/3.pdf.
2. Вернер Н. Шлях золота // Український діловий тижневик «Контракти». - 2007. - № 20. - С. 6-15.
3. Аналіз цінового тренда на ринку золота. Історія цінових злетів і падінь [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dragmet.com.ua/uk/rynok-zolota-analiz-tsinovykh-tendentsiy-ta-rozvytku-infrastruktury.html.
4. Красавина Л.Н., Смыслов Д.В., Былиняк С.А., Валовая Т.Д. и др. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения.- М.: Финансы и статистика, 2005.- 35с., 352с.;
5. Декілька хибних думок щодо золота [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2011/11/25/260253.
7. До кінця 2012 року ціна золота зросте до 1950-2000 доларів США за тр. унцію, прогнозують експерти VAB Банку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.vab.ua/ukr/press_centre/news/2011/12/22/6272/.
8. Чего ждет рынок от Золота в 2012? [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kepraindustries.com/chego-zhdet-rynok-ot-zolota-v-2012.html.
9. Архипов В.Я. Мировой рынок золота и его перспективы.- М.: Финансы. - 2007. - 69-71с.;
10. Алмазова О.Л., Дубоносов Л.А. Золото и валюта: прошлое и настоящее.- Москва: Финансы и статистика, 1998.- 138с.
Питання для самоконтролю
1. Основні характеристики ринку дорогоцінних металів?
2. Класифікація ринків дорогоцінних металів, їх відмінності.
3. Які основні центри торгівлі дорогоцінними металами?
4. Видобуток дорогоцінних металів в Україні та світі.
5. Галузі та обсяги споживання дорогоцінних металів.
6. Ринок дорогоцінних каменів, його особливості.
7. Сировинна база видобутку дорогоцінного каміння у світі.
