Вибираємо схему регулювання з виводом усіх кінців трьох фаз обмотки до одного трифазного перемикача. Контакти перемикача розраховані на робочий фазний струм:

Найбільша напруга між контактами перемикача в одній фазі дорівнює
, а на одному ступені
.
Для отримання на обмотці ВН регулювальних напруг необхідно з'єднати:
| Напруга В | Виводи обмотки |
| 35000+2∙875=36750 | Х1 Y1 Z1 |
| 35000+875=35875 | Х2 Y2 Z2 |
| Х3 Y3 Z3 | |
35000 1∙875=34125
| Х4 Y4 Z4 |
35000 2∙875=33250
| Х5 Y5 Z5 |
Число витків обмотки ВН:


Число витків на одному ступені регулювання:

Число витків на інших ступенях:
| Напруга, В, | Число витків на відводах |
| 1854=1766+2∙44 | |
| 1810=1766+44 | |
| 1722=1766-44 | |
| 1678=1766-2∙44 |
Осьовий розмір
обмотки ВН визначаємо за формулою:
=
=0,62 м.
Визначаємо густину струму в обмотці ВН:
(3.14)

що не відрізняється більше, ніж на 10% від
.
Орієнтовний переріз витка за формулою:
(3.15)

Вибираємо круглий провідник перерізом:


Рис. 3.2. Переріз витка обмотки ВН
Число витків у шару:
(3.16)

Число шарів в обмотці ВН:
(3.17)

де
– число витків верхнього ступеня регулювання.
Із умов доцільності (щоб регулювальні витки чотирьох ступенів були розміщені у зовнішньому шару) приймемо:

Ширина осьового каналу між котушками дорівнює:
(3.18)
Регулювальні витки розміщені у зовнішньому шару симетрично відносно середини висоти обмотки. Таке розміщення витків досягається за схемою, де витки кожної ступені поділяються на дві послідовно з’єднані групи. Намотування регулювальних витків здійснюється тим же проводом і в тому ж напрямку намотування, що й основних витків обмотки.
Приймаємо такий розподіл витків у шарах:
- 1 шар (починаючи з середини) – 144 витків;
- 2 шар – 144 витків;
- 3 шар – 144 витків;
- 4 шар – 144 витків;
- 5 шар – 144 витків;
- 6 шар – 144 витків;
- осьовий канал шириною 6 мм;
- 7 шар – 144 витків;
- 8 шар – 144 витків;
- 9 шар – 144 витків;
- 10 шар – 144 витків;
- 11 шар – 144 витків;
- 12 шар – 176 витків (зовнішній), де розміщені регулювальні витки чотирьох ступенів по 44 витків у кожній (рис. 3.4).

Рис.3.3. Обмотка ВН трансформатора та
розміщення витків у зовнішньому шару обмотки
Радіальний розмір обмотки без екрану за формулою:
(3.19)

де 
– радіальний розмір каналу;
- число осьових каналів.
Радіальний розмір обмотки з екраном:
(3.20)

Внутрішній діаметр обмотки (до внутрішньої ізоляції екрану):
(3.21)

Зовнішній діаметр обмотки з екраном:
(3.22)

Визначаємо поверхню охолодження обмотки ВН:
(3.23)

де
– коефіцієнт закриття для зовнішніх обмоток;
.
Визначаємо густину теплового потоку на поверхні обмотки ВН:
(3.24)

що менше гранично допустимого 1400 Вт/м2.
1∙875=34125






