Облік вилучення корисних копалин

Розробка родовища корисних копалин супроводжується неминучими втратами частини балансових запасів у надрах. Тому ефективність роботи гірничовидобувного підприємства значною мірою залежить від повноти і якості вилучення корисних копалин при їх розробці. Враховуючи це маркшейдерська служба здійснює систематичний контроль та облік показників використання балансових запасів. Кількісна сторона процесу вилучення запасів характеризується величинами втрат корисної копалини і кількістю засмічених порід, що потрапили у видобутку корисну копалину, а якісна сторона – збідненням корисної копалини.

Втратами корисної копалини називається частина балансових запасів, не вилучених при розробці родовищ, або втрачених у процесі видобутку та переробки. Вони характеризуються відносною величиною, яка називається коефіцієнтом втрат і визначається за формулою:

(6.29)

де П – кількість втраченої руди, т; Б – кількість погашених балансових запасів, т;

Засміченістю корисної копалини називається домішуванням до неї в процесі видобутку пустих порід і некондиційних руд, не включених у контури підрахунку балансових запасів. Воно характеризується відносною величиною, яка називається коефіцієнтом засміченості і визначається за формулою:

(6.30)

де В – кількість засмічених порід, що потрапили у видо6уту корисну корисну копалину, т; Д - кількість видобутої корисної копалини, т.

Зниження вмісту корисного компонента у видобутій корисній копалині порівняно з його вмістом у погашених балансових запасах внаслідок засміченості, а також втрат багатшої частини корисної копалини, називається її збідненням, або втратою якості. Воно характеризується коефіцієнтом збіднення, який визначається за формулою:

, (6.31)

де с,а - вміст корисного компонента відповідно в погашених балансових запасах i у видобутій корисній копалині.

Крім втрат корисної копалини, підраховують також втрати корисного компонента (металу), коефіцієнт яких визначається за формулою:

(6.32)

- вміст корисного компонента у втраченій корисній копалині, %.

У випадку, коли =с, коефіцієнти втрати корисної копалини i корисного компонента дорівнюють один одному. Крім перелічених коефіцієнтів, для характеристики повноти та якості вилучення балансових запасів додатково враховують пов'язані з ними коефіцієнти:

- вилучення корисної копалини

(6.33)

- вилучення корисного компонента

(металу):

(6.34)

- зміни якості при видобутку:

, (6.35)

Ефективна 6ороть6а за зменшення кількісних i якісних втрат корисної копалини неможлива без встановлення основних причин i джерел їх виникнення. Значну допомогу в цьому надає класифікація втрат та засміченості корисних копалин, в основу якої покладено принцип місця їх виникнення. Згідно з цим принципом всі втрати поділяються на два класи: загальнорудникові (загальношахтні, загально-кар’єрні) та експлуатаційні. У той же час експлуатаційні втрати поділяють на дві групи: втрати в масиві i втрати відділеної від масиву від6итої корисної копалини (табл.6.2).

Засміченість руди відбувається тільки в період експлуатації родовищ, коли під час випуску корисна копалина змішується з пустими породами або некондиційними корисними копалинами. За місцем виникнення засміченість класифікується аналогічно втратам відділеної від масиву відбитої корисної копалини.

Для контролю за повнотою i якістю відпрацювання запасів на гірничови-до6увних підприємствах організовується облік показників вилучення корисної копалини, який, крім того, має на меті: контроль за дотриманням проектних i нормативних показників втрат, засміченість i з6іднення; виявлення місць i причин утворення понаднормативних величин цих показників; розробку заходів для підвищення ефективності використання балансових запасів.

У маркшейдерській практиці дістали поширення два основні методи обліку показників використання надр: прямий і непрямий. Іноді ці методи
використовуються разом, утворюючи
при цьому комбінований метод обліку.
При прямому методі о6ліку кількість втраченої корисної копалини (П) та засмічених порід (В) визначають за результатами безпосередніх маркшейдерських зйомок у натурі. Так визначають втрати у невідбитому вигляді (у ціликах, у днищі, стелині блока, за межами проектного контура відпрацювання тощо) або у відбитому вигляді (в очисному просторі погашено ділянки покладу, в приконтактній на кар’єрі тощо). 3а прямим методом обліку коефіцієнти втрат, засміченість і збіднення визначають за формулами (6.29-6.32).

Таблиця 6.2