2018-01-08
226
Оформлення наукового апарату є наочним свідченням уміння студента (курсанта) працювати з літературою. Слід робити посилання на кожне положення чи точку зору. Такі посилання дозволяють відшукати документи і перевірити достовірність відомостей, запропонованих у цитатах, дають необхідну інформацію щодо цитованого документа, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.
Посилання необхідно робити: у тому місці тексту, що потребує посилання, розкриваються квадратні дужки, всередині яких ставиться порядковий номер необхідного джерела. Порядковий номер джерела у квадратних дужках повинен відповідати порядковому номеру джерела у списку використаних джерел. Далі, у дужках, після коми, ставиться маленька літера «с» з крапкою на кінці і номер(номери) сторінки(сторінок) використаного джерела, після чого квадратна дужка закривається.
Посилання на додатковий матеріал курсової роботи вказують порядковим номером додатка, наприклад, «табл. 1.2».
Цитати наводяться для підтвердження власних аргументів або критичного аналізу того чи іншого друкованого твору. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням авторського написання. Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело.
|
|
|
Оформлення списку використаних джерел
Розміщується після висновків. Складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв та ін.
Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. При цьому необхідно дотримуватися вимог державного стандарту.
