Розрахунок заземлюючого пристрою

При розрахунку заземлюючого пристрою визначаються тип заземлювачів, їх кількість і місце розташування, а також переріз заземлюючих провідників. Цей розрахунок проваджується для очікуваного опору заземлюючого пристрою у відповідності з існуючими вимогами.

Сила струму однофазного замикання на землю визначається за формулою

(А), (12.1)

де U – лінійна напруга мережі, кВ;

І_каб і І_в – сумарна довжина електрично-зв’язаних між собою кабельних і повітряних ліній, км.

Опір заземлюючого пристрою:

(Ом), (12.2)

де Uз = 250 В, якщо заземлюючий пристрій використовується тільки для установок напругою вище 1кВ;

Uз = 125 В, якщо заземлюючий пристрій одночасно використовується і для установок до 1кВ;

Із - розрахункова сила струму замкнення на землю, А.

Приймається найменший опір заземлюючого пристрою для мережі.

Розрахунковий питомий опір ґрунту:

(12.3)

де ρ′ - виміряний питомий опір ґрунту, Ом м;

φ - коефіцієнт підвищення опору.

При відсутності даних виміру для розрахунків використовуються приблизними значеннями питомих опорів ґрунтів ([2], с. 242). Розрахункові значення коефіцієнтів підвищення опору для різноманітних ґрунтів і глибин закладення наведені в [2], табл. 9.3.

Знаючи розрахунковий питомий опір ґрунту, можна визначити опір одиночного заземлювача. В розрахунках використовують такі спрощенні формули:

для поглибленого пруткового електроду діаметром 12 мм, довжиною 5 м:

R_{0 пр} = 0,00227 ∙ ρ (Ом) (12.4)

для електроду із кутової сталі розміром 50х50х5 мм, довжиною 2,5 м:

R_{0 у} = 0,0034 ∙ ρ (Ом); (12.5)

для електроду із труби діаметром 60 мм, довжиною 2,5 м:

R_{0 тр} = 0,00325 ∙ ρ (Ом) (12.6)

де ρ - виражена в Ом см.

Число вертикальних заземлювачів:

, (12.7)