Оформлення курсової роботи. До виконання та оформлення курсових робіт

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

Основою для виконання кваліфікаційних робіт є підготовка та написання студентами курсових робіт. Курсова робота мусить продемонструвати процес оволодіння студентом навичками роботи з науковими джерелами, науковою літературою, правильно їх класифікувати. У ній перевіряються практичні навички роботи з науковими та методичними джерелами в контексті вивчення різноманітних джерел і грамотність (у науковому розумінні) опису літератури, здатність письмово викласти свої думки та висновки. Робота має будуватися на основі фактичного матеріалу, на ґрунтовній теоретичній базі, але не повинна бути компілятивною. Накопичений у курсових роботах матеріал, вироблені навички наукової роботи складають фундамент підсумкових кваліфікаційних дипломних робіт.

 

Основні вимоги до курсових робіт:

· актуальність тематики, відповідність її сучасному стану науки та перспективам її розвитку, практичним завданням майбутньої діяльності фахівця;

· вивчення та критичний аналіз монографічної і періодичної літератури з теми;

· вивчення та характеристика історії проблеми, що досліджується, практичного стану її наукової розробки;

· чітка характеристика предмета, мети, завдань і методів дослідження;

· узагальнення результатів, їх обґрунтування, висновки та практичні рекомендації.

Структура роботи:

І. Вступ. Включає такі елементи: актуальність проблеми, проблемна ситуація, формулювання об'єкта, предмета дослідження, мети і завдань роботи, методів наукового аналізу, стан вивченості питання у світовій літературі, висновки про вирішені та невирішені аспекти проблеми.

ІІ. Основна частина складається здвох або трьох розділів. Назви та зміст розділів (а при необхідності – параграфів), їх співвідношення визначаються з урахуванням обраної теми, мети та завдань роботи.

У розділах необхідно:

- дати визначення або уточнення основних понять дослідження;

- розглянути історію дослідження проблеми;

- проаналізувати методи дослідження, які можуть бути застосовані для теоретичного та праксеологічного опрацювання проблеми;

- охарактеризувати концепції, теоретичні положення, висновки дослідників щодо досліджуваної проблеми;

- розкрити сутність та можливі варіанти розв’язання проблеми;

- провести праксеологічне дослідження проблеми;

- розробити рекомендації щодо застосування результатів теоретико-праксеологічних досліджень

- кожен розділ закінчується висновками з викладеного в ньому матеріалу.

ІІІ. У висновках необхідно підвести підсумки теоретичного та праксеологічного дослідження, виходячи з його об’єкта, предмета та мети і завдань роботи, викласти власну думку автора роботи, сформулювати практичні рекомендації щодо вирішення завдань, які були висунуті у вступі.

ІV. Список літератури – у курсовій роботі повинен, як правило, налічувати не менше 25 назв.

V. Додатки

Оформлення курсової роботи

Курсова робота оформлюється відповідно вимогам до оформлення кваліфікаційних робіт. Відмінність полягає у:

— відсутності завдання на виконання курсової роботи;

— обсяг курсової роботи 25 — 30 сторінок тексту комп’ютерного набору відповідно з вимогам до оформлення кваліфікаційних робіт;

— на титульному аркуші не оформлюється підпис завідуючого кафедрою, як це притаманно випускним роботам.

 

У процесі роботи студент повинен пройти шлях, який включає в себе низку взаємопов'язаних етапів. Як правило, виконання роботи складається з шести етапів.

Перший етап включає обґрунтування теми, визначення об'єкта, предмета та мети дослідження.

Об'єктом дослідження є частина реальності, на яку спрямована пізнавальна активність дослідника; вся сукупність зв'язків, відношень різних аспектів теорії і практики, яка є джерелом необхідної для дослідника інформації.

Предмет дослідження - це тільки ті суттєві зв'язки та відношення, якості об’єкта, які досліджуються з визначеною метою в даних умовах та обставинах. Вони є головними, визначальними для даного, конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є більш вузьким ніж його об'єкт.

Науково обґрунтоване визначення предмета дослідження - це змістовний науковий процес, який покликаний зорієнтувати самого дослідника на виявлення місця і значення предмета дослідження в більш цілісному і широкому понятті, яким є об'єкт дослідження. Для цього буде недостатнім тільки визначити і назвати об'єкт дослідження. Потрібно дати його змістовну характеристику, бо, спираючись на неї, можна забезпечити більш цілісний підхід до характеристики і вивчення основного предмета дослідження.

Мета дослідження — усвідомлений образ очікуваного результату, на досягнення якого спрямована діяльність дослідника. Мета скеровує дослідницьку діяльність та визначає можливі засоби її (мети) досягнення, через формування завдань дослідження.

Визначення теми, об'єкта, предмета та мети дослідження складає по своїй суті єдиний нерозривний процес.

Логічні зв'язки між об'єктом, предметом, темою і метою дослідження, які необхідно враховувати в практиці дослідницької роботи, визначаються таким чином:

1. Проблема дослідження характеризує проблемну ситуацію, яка відображає суперечність між типовим станом об'єкта дослідження в реальній практиці і вимогами до його більш ефективного функціонування.

2. Об'єкт дослідження - частина об'єктивної реальності, на яку спрямована основна увага практичної і теоретичної діяльності дипломника.

3. Предмет дослідження включає сукупність властивостей і відношень об'єкта, опосередкованих дипломником у процесі дослідження з певною метою в конкретних умовах.

 

Другий етап потребує визначення завдань роботи на основі проведеного літературного огляду стану проблеми, яка вивчається, під кутом зору йогомети.

Основною методологічною вимогою до виконання літературного огляду є наявність чітко поставленої мети і конкретного об'єкта дослідження.

Завдання дослідження можуть включати в себе такі елементи:

1) вирішення певних теоретичних питань, які входять у загальну проблему дослідження (наприклад, виявлення сутності поняття, явища, процесу, подальше удосконалення його визначення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);

2) аналіз існуючих методів, які можуть бути застосовані для дослідження проблеми, та обґрунтування вибору методів, які будуть використані саме в дипломній роботі, включаючи як методи загальнонаукові, так і методи емпіричного дослідження проблеми, з аналізом інструментарію (соціологічні анкети, психологічні тести, контент-аналіз і т.і.);

3) всебічне вивчення практики розв’язання даної проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків і труднощів, їх причин, типових рис передового досвіду з вирішення досліджуваної проблеми. Таке вивчення дозволяє уточнити, перевірити ті дані, які опубліковані в спеціальній літературі, періодичних виданнях, підняти їх із рівня думок окремих авторів на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження процесу в даному напрямку);

4) обґрунтування необхідної системи заходів для вирішення даної проблеми (це обґрунтування, з одного боку, спирається на теоретичні дані, отримані автором у процесі вирішення першого завдання свого дослідження, а з другого - на матеріали результатів емпіричних досліджень, тобто на дані вирішення другого завдання дослідження. Обґрунтування системи заходів практично співпадає з конкретизацією гіпотези дослідження;

5) емпірична перевірка запропонованої системи заходів з точки зору відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально можливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль (це завдання може ставитись автором лише за умови його фактичної необхідності, а також наявності усіх необхідних умов його реалізації);

6) розробка рекомендацій та пропозицій щодо використання отриманих автором результатів дослідження на практиці.

Звичайно, коло завдань дослідження залежить від можливостей самого дослідника, рівня його фахової підготовки і попереднього досвіду наукової роботи, наявності часу та матеріально-технічного забезпечення.

Усі ці, а також багато інших чинників повинні враховувати студент і його науковий керівник при формулюванні і постановці завдань дослідження в рамках дипломної роботи.

Третій етап включає відпрацювання гіпотези та теоретичних передумов дослідження. Гіпотеза є одним із методів розвитку наукового знання, а також структурним елементом теорії. Вона має формулюватись як таке припущення, при якому на основі низки чинників можна зробити висновок про зв'язок між явищами або про причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним. Гіпотеза має формулюватись так, щоб з її змісту чітко проглядалися положення, що потребують доведення і захисту.

Гіпотези дипломної роботи можуть бути:

- описові, що передбачають існування якого-небудь явища, описують його причини і можливі наслідки;

- пояснювальні - в них дається тлумачення можливих наслідків з певних причин, а також характеризуються умови та обставини, за яких ці наслідки обов'язково настають, тобто, в силу яких чинників і умов виникає даний наслідок;

- описово-пояснювальні - як синтезована комбінація гіпотез першого і другого типу.

Варто зазначити, що в теорії і методиці наукових досліджень можуть застосовуватись і більш складні типи гіпотез, але зазвичай вони не застосовуються в навчальних дослідницьких роботах.

Описовий тип гіпотез меншою мірою дає можливість передбачення, а пояснювальний - не тільки дає таку можливість, а й, більше того, є їх головною властивістю. Тому саме пояснювальний тип гіпотез є більш бажаним для використання в дипломних дослідженнях, оскільки вони виводять дослідника на припущення щодо існування певних закономірностей, зв'язків між явищами, чинниками та умовами.

Необхідність і розробка гіпотези виникає тоді, коли існуючі, встановлені наукою ідеї, теорії, концепції, принципи, методи, закони або закономірності не є достатніми для пояснення емпіричних фактів як результатів досліду. Гіпотеза виступає в ролі проміжної логічної побудови між існуючим та необхідним, знову створюваним теоретичним знанням і є логічним засобом перетворення емпіричного знання в теоретичне. При цьому важливо розуміти, що ефективність результату складного інтуїтивного процесу побудови гіпотези в першу чергу визначається наявністю фактів про об'єкт дослідження, а також умінням їх опрацьовувати та осмислювати.

Звичайно, перш ніж формулювати гіпотезу дослідження, автору дипломної роботи необхідно всебічно осмислити проблему, познайомитися з основними літературними джерелами.

Побудова гіпотези можлива лише на основі старанного вивчення явищ. Лише після вивчення характерних рис явища, обставин, умов тощо можна висловити припущення про можливу причину даного явища (або класу явищ), і, відповідно, почати побудову гіпотези. Хід думки, при цьому, оформлюється як своєрідний умовивід.

При побудові гіпотези слід пам'ятати, що умовивід йде від наслідку (того чи іншого факту, явища) або від схожості наслідків (чи ознак) до схожості основ. Подальше дослідження полягає у перевірці гіпотези. Перевірена, обґрунтована, підтверджена дослідженнями, фактами, аргументами гіпотеза перетворюється в достовірне знання.

Для правильної побудови будь-якої гіпотези перш за все необхідно пам'ятати, що вона повинна бути конкретною. Під конкретністю розуміється її глибина, відповідність меті й завданням дослідження. Іншими словами, гіпотеза повинна відповідати конкретній меті та описувати конкретний об'єкт дослідження.

У дипломній роботі можуть використовуватися основна та допоміжні гіпотези, які співвідносяться таким чином: допоміжні гіпотези повинні розкривати, уточнювати основну.

Четвертий етап включає розробку програми теоретичного (у випадку теоретичної роботи), і програми та методики емпіричного (якщо робота має теоретико-дослідницький характер) дослідження та його проведення.

Програма являє собою план, в якому вказані послідовність і зміст етапів дослідження.

Методика емпіричного дослідження містить опис методів, систему прийомів, які будуть використані для дослідження. Вона відповідає на запитання: як, яким способом проводити дослідження?

Правильно обрана методика є запорукою успішного виконання дослідження, непродумана - призводить до помилок, внаслідок яких нагромаджується багато безсистемно зібраного матеріалу, що не дозволяє зробити обґрунтованих висновків.

Важливо відзначити, що методи дослідження підбираються з урахуванням специфіки завдань, які поставив перед собою дослідник, а не просто перераховуються всі відомі методи тієї чи іншої галузі науки. Метод значною мірою визначає і результативність дослідження, форми організації роботи, загальну методологічну орієнтацію автора. Метод можна розглядати як певний систематизований комплекс прийомів, які застосовує дослідник для досягнення мети і завдань дослідження.

П'ятий етап включає проведення теоретичного дослідження, узагальнення його результатів, обробку та аналіз результатів емпіричного дослідження, яке проводилося згідно з розробленою програмою і методикою, а також формулювання висновків і рекомендацій за результатами дослідження.

Шостий етап - літературне оформлення роботи і підготовка до захисту.

 

Підсумовуючи вищевикладене, у стислій формі подамо структуру роботи.

ВСТУП, як вступна частина дослідження, повинен віддзеркалювати ту роботу, яку автор провів згідно з рекомендаціями, наведеними вище. Тут важливо дати обґрунтування актуальності, проблемної ситуації дослідження, чітко визначити об'єкт та предмет, мету та завдання дослідження, гіпотези. Остаточне редагування вступної частини роботи доцільно виконувати на завершальній стадії дослідження, коли досліджувана проблема постає перед автором у повному обсязі.

РОЗДІЛИ роботи повинні за своєю назвою, структурою, змістом відповідати завданням дослідження. Із практики написання робіт науково-дослідного характеру відомо, що виникає необхідність для кожного розділу готувати більш-менш детальний план-проспект. Це заощаджує час автора при компонуванні чистого матеріалу, допомагає уникнути повторів і викласти матеріал роботи якісно.

Кожен розділ роботи повинен мати свої висновки, які узагальнюють результати дослідження, отримані автором при розробці усіх названих тут питань.

При роботі над рукописом необхідно звернути увагу і на таке питання, як розбивка тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, виражену однією чи кількома фразами, або реченнями.

Узагальнені числові дані, які можуть концентруватися в таблицях, діаграмах, графіках, схемах, повинні наводитися з необхідним ступенем точності та аргументованості, з посиланням на відповідну літературу чи власні обчислення.

ВИСНОВКИ, як заключна частина, як правило, містять у концентрованому вигляді основні результати дослідження, висновки з усіх поставлених завдань, які виконувались автором у процесі написання роботи.

Після висновків наводять СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ в алфавітному порядку.

Останніми подаються в роботі ДОДАТКИ.