Мовлення жінок та мовлення чоловіків

Розглянемо це питання у двох сферах: у тексті і в асоціативно-вербальному плані.

Так, у власне мовній системі спостерігаються такі прояви гендера:

У моделях побудови текстів були виявлені розбіжності в мовній поведінці чоловіків і жінок. Мовні засоби, якими користуються обидві статі для побудови тексту, відрізняються різноманітністю.

Так, жіночій емоційній мові властиве явище висоти, довготи й сили інтонації, тоді як для чоловіків – такі засоби, як огублення звуків, тобто округлення губ при вимові звуків (наприклад, “о”, “у”), набуття переважно голосних носового тембру та ін.

Чоловіки і жінки, маючи різні сфери діяльності, в тому числі і різні захоплення, мають улюблену тематику бесід (жінки – мода, кулінарія, діти; чоловіки – спорт, техніка, політика), що впливає на знання і використання ними різних груп лексики. У чоловічій мові, у порівнянні з жіночою, проявляється більш сильний вплив фактору “професія”. Чоловічій мові властива тенденція до використання експресивних, зазвичай стилістично знижених засобів; жіночу мову відрізняє більш висока концентрація емоційно-оціночних слів і конструкцій.

Там, де чоловіки звертаються до дуже різких виступів, образливих промов, жінки, зазвичай, віддають перевагу більш м’яким зворотам чи зовнішньо дуже скромно лунаючим вигукам.

Жінки легко переключаються, “змінюють” ролі в акті комунікації, проявляючи велику психологічну підготовленість і гнучкість.

Теми, які пропонують чоловіки, частіше за все мають розвиток, їх думки рідко залишаться без відповідної реакції; у жінок відзначається велика кількість мінімальних відповідних реакцій типу так, ага, мм-м, ніж у чоловіків.

Маючи приблизно однаковий запас мовних стереотипів, жінки активно використовують меншу їх кількість, проявляючи майже дитячу схильність до стабільності, звичним висловами, через це їх мова більш ритмічна; чоловіки ж люблять “блиснути слівцем”, здивувати слухача несподіваною асоціацією, нестандартним зворотом мови.

Специфіка образів мовної свідомості чоловіків і жінок у повній мірі розкривається в асоціативно–вербальній мережі, бо асоціації відбивають глибинні процеси, які відбиваються в свідомості людини. У процесі спостереження за реакцією чоловіків і жінок на слова, були зроблені такі висновки:

- жінки за однаковий проміжок часу вживають більше слів, ніж чоловіки; жінки вживають більше однакових слів;

- вживання лексики чоловіками носить більш індивідуальний характер;

-у словнику жінок є якесь велике центральне ядро, яке широко використовується всіма жінками; у чоловіків цей центральний загальновживаний прошарок лексики менший;

- в якості асоціативних полів у чоловічій і жіночій мові активні різні ділянки семантичного простору. Для жінок характерні ”загальногуманні” асоціації (природа, тварини, оточуючий повсякденний світ і т. д.) Для чоловіків разом з “загальногуманітарними” типовими асоціаціями є техніка, спорт, професія, військова сфера, політика.

Таким чином, беручи за основу ці дані, можна зробити висновок, що гендерний фактор знаходить своє відображення як у системно-структурній будові мови, так і в усній мовній поведінці чоловіків і жінок, а також в асоціативно –вербальній мережі, яка має свої особливості для кожної статі. Разом з тим говорити про якісь глобальні результати, робити узагальнюючі висновки про характер гендерної обумовленості в мові ще рано.

Мовленнєвий етикет

Мовленнєвий етикет – це правила мовленнєвої поведінки, які прийняті колективом мовців. Мовленнєвий етикет охоплює стійкі формули спілкування (слова, словосполучення, речення) у ситуаціях встановлення контакту із співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливому тоні. Серед виражальних засобів установлення контакту із співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.

Мовленнєвий етикет визначається загальною культурою спілкування, а також соціальним статусом мовців, рівнем їх освіти і вихованості, віком, статтю. Він відповідає національно-культурним традиціям суспільства.

Правила мовленнєвого етикету залежать від мовної ситуацій, до яких відносяться знайомство, вітання прощання, поздоровлення, вибачення, прохання, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, схвалення.

Кожна ситуація вимагає використання характерних для неї мовних засобів. Так, згоду виражаємо формулами: Із задоволенням! З радістю! Будь ласка Відмову — на жаль, не можу... Прохання — дайте мені, будь ласка... Коли ваша ласка, допоможіть...

Знайомство — важлива ситуація, що супроводжується особливими формулами мовного етикету: Дозвольте з вами познайомитись! Дуже приємно з вами познайомитись! Мене звуть Наталею. Я хочу познайомити вас із Сергієм. При зустрічі вживаємо інш. вирази: Ласкаво просимо! Доброго дня! Як ваші справи? Що нового на роботі? Яка приємна зустріч! Рада вас бачити! При прощанні говоримо: Будьте здорові! До побачення! На все добре! Хай вам щастить! Щасливої дороги!

Найголовніші вимоги мовного етикету — ввічливість, чемність, уважність і стриманість. «Ніщо не обходиться нам так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість», — писав іспанський письменник Сервантес. До засобів мовленнєвого етикету відносяться словесні формули вираження ввічливості, особливі форми звертання до знайомих і незнайомих людей, вживання пошанної множини (займенника Ви) та інші. В українській мові є чимало засобів вираження ввічливості: дякую, на все добре, будь ласка, доброго здоров'я, щасливої дороги тощо.

Звертання до співбесідника — найяскравіший часто вживаний етикетний знак. Такий знак може бути офіційним, загальним та індивідуальним, інтимним. Специфіка звертання полягає в тому, що воно називає співбесідника і привертає його увагу.

За допомогою звертання ми можемо назвати і покликати людину, звернутись до неї з проханням, пропозицією тощо. До близьких і знайомих звертаємось: Надіє! Іване Петровичу! Мамо! Сестричко! До незнайомих людей належить звертатись словами: пані, пане, добродійко, добродію. Якщо це офіційне звертання до людей, то використовуються вирази: пане міністре, добродію Величко, пані Ольго.

У спілкуванні заведено вдаватися до пошанної множини (звертатися на ви) при звертанні до одного співбесідника, якщо він незнайомий, малознайомий, старший за віком та посадою. Цим підкреслюємо повагу до співбесідника. Займенник ти виражає близькі стосунки між людьми. Він передає повагу, що виникла на основі дружби, кохання, товариських відносин. Ти вживається у спілкуванні між членами сім'ї, колегами, товаришами по навчанню тощо.

Звертання дітей до батьків допускає дві форми звертання — на ти і ви. Головне тут у шанобливому, ввічливому ставленні до батьків, у стосунках між рідними людьми. До чужих дітей дорослі звертаються на ти до шістнадцяти років. Перехід людей на ти при спілкуванні свідчить про низький рівень культури мови і вихованості.

Для мовленнєвого етикету важливими є і певні заборони, тобто те, чого не можна допускати. Таких «не можна» є декілька: голосно говорити, жестикулювати, штовхати співбесідника, смикати за одежу, плескати по плечу, нашіптувати щось одному з кількох співрозмовників, нагадувати людині про її вік, фізичні вади. Є і ряд мовних заборон: говорити суржиком, виражати своє ставлення до чогось вигуками ой, ігі, ага, угу чи вживати слова дідько, чорт, біс, часто повторювати слова страх, жах, Боже, називати конкретну людину він, вона.

Правила мовленнєвого етикету людина засвоює з дитинства і користується ними протягам усього життя. Це має бути нормою поведінки кожного з нас.

Зверніть увагу на зразки мовленнєвого етикету.

§ Добрий день (добридень, здорові будьте)! Красно дякую.

§ Добрий вечір (добривечір)! Як ся маєте?

§ Доброго здоров'я! Хай збудуться всі Ваші мрії!

§ Зичу радості, успіхів! Прийміть мої співчуття!

§ Віншую Вас з... Наше щире вітання...

§ Хай щастить у Новому році! Дозвольте вітати Вас від імені...