Правила оформлення курсової роботи. Текст основної частини роботи розділяється на розділи відповідно до завдання

Текст основної частини роботи розділяється на розділи відповідно до завдання.

Кожний розділ починається з нової сторінки.

Назви розділів записуються великими літерами з абзацного відступу.

Розділи, підрозділи, пункти слід нумерувати арабськими цифрами
(1; 2 тощо) і записувати з абзацного відступу.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу, наприклад 1.1, 1.2 тощо.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. якщо пункт відноситься до розділу то має вигляд 1.1, а якщо до підрозділу 1.2 розділу 1 – 1.2.1.

Написання назви підрозділів та пунктів необхідно починати з абзацного відступу і писати (друкувати) малими літерами крім першої великої, не підкреслюючи.

Після номера розділу і останньої цифри підрозділу або пункту крапку не ставлять.

Не допускається здійснювати переніс слів у заголовках, розміщувати назву підрозділу чи пункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщений тільки один рядок тексту.

В середині пунктів, підпунктів можливі переліки, перед кожним з них ставиться двокрапка. перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації) для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

приклад:

а) склад приладу;

б) перелік схем:

1) схема функціональна оптична;

2) схема принципова електрична;

в) конструктивні особливості.

Переліки першого рівня деталізації пишуться (друкуються) малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Абзацний відступ повинен бути однаковим в продовж всього тексту –

5 знаків.

Формули та рівняння розташовуються безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. вище і нижче кожної формули або рівняння повинно залишатися не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад (1.3) – третя формула першого розділу, зазначається номер формули на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Переносити формули і рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак "х".

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули або рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені в формулі або рівнянні, пояснення значень символів чи числових коефіцієнтів слід давати з нового рядка, перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки.

Приклад:

(1.3)

де v, v₀ – об'єм рідини;

a₁, b – коефіцієнти розширення рідини.

Формули, що йдуть одна за однією й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Приклад:

(3.4) (3.5)

У формулах та рівняннях латинські літери друкуються курсивом, крім математичних функцій: sin, cos, lg, exp, tg, min тощо.

До використаних формул повинні бути надані посилання на джерела, а до використаних числових значень – пояснення щодо їх походження, результати розрахунків супроводжуються зазначенням відповідних одиниць виміру, у дипломній роботі треба використовувати одиниці виміру si: вольт, ампер, ом, фарад, генрі, метр, секунда тощо.

Цифровий матеріал оформляється, як правило, у вигляді таблиці.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. на всі таблиці мають бути посилання в тексті.

Таблиці зліва, справа і знизу, як правило, відокремлюють лініями.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу та надавати назву (наприклад, «таблиця 2.3 – первинні параметри приладу на різних частотах» – третя таблиця другого розділу), за винятком таблиць, що наводяться у додатках.

Слово "таблиця ___" вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: "продовження таблиці ___" з зазначенням номера таблиці в основному тексті і літери та номера в додатках. при продовженні таблиці на кожній новій сторінці головку таблиці повторюють.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери.
в кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять заголовки в підзаголовки граф указують в однині.

Приклад оформлення таблиці:

Таблиця 2.1 - виробничі функції, типові задачі діяльності

найменування	значення
показника	в режимі1	в режимі 2
1 струм колектора, а	, не менше	, не більше
2 напруга, в
3 опір, ом

Графа для заголовків Колонки рядків

висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

Демонстраційні аркуші графічної частини курсової роботи виконують на ватманському папері формату А3

В графі (1) основного надпису записується позначення креслення. Наприклад: КР. РПЗВ. 2308.00.00.СК.

В графі (2) записується найменування креслення, яке складається з двох частин. Спочатку вказується назва виробу, що представлений на кресленні, далі точна назва креслення. Назва виробу починається з іменника.

Наприклад, на складальному кресленні ваг лабораторних, пишуть:

Ваги лабораторні

Складальне креслення

На другому кресленні з кінематичною схемою -

Ваги лабораторні

Схема кінематична принципова

Залежно від призначення креслення позначаються так:

- складальне креслення – СК;

- креслення зовнішнього вигляду – КЗВ;

- вигляд загальний – ВЗ;

- габаритне креслення – ГК.

Креслення, на якому у вигляді умовних позначень або зображень показані частини виробу і зв’язки між ними, називається схемою.