2018-01-08
480
3.1 Перевірити відсутність напруги на установці. Автоматичний вимикач QF повинний бути відключений.
3.2 Перевірити наявність заземлення лабораторного стенда.
3.3 Перевірити наявність і заземлення розрядної штанги.
3.4 Автотрансформатор Т1 установити в нульове положення поворотом рукоятки регулятора проти годинної стрілки до упора.
3.5 Перевірити наявність діелектричного килимка, а також цілісність і придатність до експлуатації діелектричних рукавичок. Відкрити дверцята іспитової камери і розрядною штангою зняти залишковий заряд на електродах, попередньо одягши діелектричні рукавички і діелектричні боти.
3.6 Установити випробовувальний ізолятор на виводи високовольтного трансформатора Т2 і закрити дверцята іспитової камери.
3.7 Включити автоматичний вимикач QF. При цьому загоряється сигнальна лампа HL1.
3.8 Натиснути кнопку SB1. При цьому спрацьовує магнітний пускач КМ і загоряються сигнальні лампи HL2 і HL4. З цього моменту напруга подається на високовольтну частину установки.
3.9 Повертаючи рукоятку автотрансформатора Т1 по годинній стрілці, поступово підвищувати напругу на електродах до поверхневого перекриття ізолятора. Напругу в момент пробою зафіксувати, орієнтуючись на показання кіловольтметрів PV1 чи PV2 При поверхневому перекритті в електричному ланцюзі протікає великий струм, від якого спрацьовує блок максимального токового захисту і напруга автоматично знімається з високовольтної частини установки контактами КМ1 і КМ2 магнітного пускача КМ.
3.10 Вивести автотрансформатор Т1 у вихідне положення поворотом рукоятки проти годинної стрілки до упора, включити знову магнітний пускач КМ, як і п. 3.8., і повторити експеримент.
Кожен ізолятор потрібно випробувати не менш шістьох разів, причому перший розряд є спробним і його в розрахунок не приймати. Отримані значення розрядних напруг занести в табл. 3.1.
3.11 Після завершення циклу іспитів для одного з ізоляторів, як зазначено в п. 3.10, вивести автотрансформатор Т1 у вихідне положення і відключити автоматичний вимикач QF.
3.12 Відкрити дверцята іспитової камери, розрядною штангою зняти залишковий заряд на електродах, як і в п. 3.5, і зробити заміну ізолятора для наступного циклу іспитів.
3.13 Набір випробовувальних ізоляторів видається викладачем. Перед іспитом кожного ізолятора вимірити гнучким шнуром найкоротшу розрядну відстань по поверхні ізолятора між його електродами. Результати вимірів занести в табл. 3.1.
Таблиця 3.1- Іспити ізоляторів на поверхневе перекриття
| Назва ізолятора | Виміряно | Вичислено | ||||||
| Сухо розрядна напруга (Up) | Розрядна відстань | Середня розрядна напруга | Середня розрядна напружність | |||||
| кВ | м | кВ | кВ/м | |||||
| U1 | U2 | U3 | U4 | U5 | hp | Uср.р. | Еср.р. | |
Розрахункові формули
4.1 Середнє значення сухоразрядного напруги (Uср.р..) обчислювати по формулі:
, кВ,
де Up.і — сухоразрядна напруга ізолятора кожного з п'яти іспитів, кВ.
4.2 Середнє значення розрядної напруженості обчислювати по формулі:
, кВ/м,
де hp - найкоротша розрядна відстань по поверхні ізолятора між його електродами, м
5. Зміст звіту
5.1 Ціль роботи.
5.2 Електрична принципова схема іспитової установки.
5.3 Короткі вказівки по виконанню лабораторної роботи.
5.4 Таблиця вимірів і обчислень, розрахункові формули.
5.5 Ескізи ізоляторів із указівкою шляху розряду.
5.6 Висновки за результатами іспитів.
